21 жовтня 2010 Президент України підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції про запровадження системи реєстрації заповітів».
Експерти провідних юридичних фірм позитивно поставилися до нововведення, оскільки, на їх думку, зміни дозволять у майбутньому уникнути численних правових колізій у питаннях спадкування.
Як стверджує адвокат Артем Стоянов, старший партнер юридичної компанії LCF Law Group, ця тема для України абсолютно нова і ще не розроблялася національними юристами або нотаріусами. Основною метою змін, на його думку, є гарантування права будь-якій особі, навіть якщо вона не є спадкоємцем за законом (при наявності свідоцтва про смерть), але вважає себе можливим спадкоємцем за заповітом, з'ясувати факт наявності заповіту і місце його зберігання.
Михайло Гончарук, адвокат, партнер Адвокатського об'єднання «Правова група« Домініон », вважає, що реєстрація заповітів у Спадковому реєстрі повинна зменшити число їх« втрат », а також виключити можливість ведення тривалих суперечок між спадкоємцями.
Як пояснила Оксана Войнаровська, радник АТ «Юридична фірма« Василь Кісіль і Партнери », Спадковий реєстр являє собою електронну базу даних, яка містить дані про заповіти, спадкові договори, спадкових справах і видані свідоцтва про право на спадщину. Адміністратором Спадкового реєстру є державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України («Інформцентр»). Державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси або регіональні філії Інформцентру (у разі посвідчення заповітів посадовими / службовими особами) вносять реєстраційні записи до Спадкового реєстру, перевіряють за даними Спадкового реєстру наявність або відсутність заповітів, спадкових договорів та спадкових справ і видають відповідні витяги.
Однак на практиці склалася ситуація, коли посадові / службові особи (голови сільських рад, головні лікарі, капітани суден і т. д.), засвідчуючи заповіту, не передають дані про них відповідному філії Інформцентру зважаючи на відсутність вимоги про реєстрацію заповітів на законодавчому рівні. При цьому такі заповіти є дійсними, проте перевірити факт їх наявності досить складно, виходячи з відсутності відповідних даних в існуючому Спадковому реєстрі.
Роман Хрустенко, адвокат, керуючий партнер ЮК «ОЛ & РУСТ», член Столичної колегії адвокатів України, підкреслює, що порядок проведення реєстрації ще повинен буде встановити Кабінет Міністрів України. Експерт зазначив, що, відповідно до Положення про Спадковий реєстр (затверджений наказом Мін'юсту України від 17.10.2000 р. № 51/5), Спадковий реєстр вже давно створений і успішно функціонує з червня 2005 р. У нього перенесено і всі відомості з Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ, який діяв до червня 2005 р. В відповідно до Конвенції реєстрація заповіту включає в себе внесення до реєстру даних про заповідача, його адресу, характер і дату складення заповіту, інформації про нотаріуса, що оформив заповіт. Михайло Гончарук вважає, що дані положення Конвенції будуть продубльовані і в кабмінівському порядку.
Роман Хрустенко впевнений, що врегулювання законом, а не підзаконним актом, обов'язку реєстрації заповітів допоможе усунути можливі колізії, пов'язані з їх дійсністю (особливо це стосується випадків, коли заповіт посвідчується не нотаріусом, а іншими уповноваженими особами і може не пройти такої реєстрації).
Юрій Чумак, партнер ЮФ «Лексфор» звернув увагу на те, що зміни і скасування заповітів також будуть реєструватися у Спадковому реєстрі, як і спадковий договір. Витяг про реєстрацію заповіту видається виключно особі, яка зробила заповіт, а після смерті заповідача така виписка може бути видана будь-якій особі, яка пред'явила свідоцтво про смерть або інший документ що підтверджує смерть заповідача.