Відповідно до ч. 2 ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів, відповідно до суспільних потреб.
Проголошуючи право на працю, будь-яка демократична держава створює певні гарантії, тобто такі кошти, які забезпечують реалізацію конституційного права на працю. Всі га-рант прийнято поділяти на соціально-економічні та юри-дичні.
До соціально-економічних гарантій належать: економічний розвиток держави; функціонування різних форм власності; здійснення органами влади і управління програм соціально-економічного розвитку країни; розвиток соціального партнерства (в Україні вже склалася практика укладання генеральних угод); створення нових підприємств, установ і організацій, заснованих на різних формах власності і формах господарської діяльності; залучення для розвитку економіки країни іноземних інвестицій, створення підприємств з іноземними інвестиціями; можливість займатися підприємницькою та іншою діяльністю, не забороненої законом.
До юридичних гарантій відноситься закріплене в ст. 24 Кон-статиці України положення про те, що всі громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом. Частина 2 ст. 24 Конституції України, а також ст.2 'КЗпП України проголошують, що всі громадяни рівні у трудових правах незалежно від походження, кольору шкіри, соціального чи майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Важливе значення має закріплення в законодавстві положення про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників, порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Згідно ст. 51 КЗпП України держава гарантує трудо-здатним громадянам, які постійно проживають на території України:
вільний вибір виду діяльності;
безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, обра-тання, з урахуванням суспільних потреб;
надання підприємствами, установами, організаціями, відповідно до їх попередньо поданих заявок, роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних закладів, професійних навчально-виховних закладів;
безплатне навчання безробітних новим професіям, перепідготовки у навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;
компенсацію, відповідно до законодавства, матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість; правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Особливою гарантією є можливість громадян звернення до суду у разі порушення трудового законодавства аж до звернення громадян в міжнародні судові інстанції, якщо використані всі національні засоби захисту (ст. 55 Конституції України).
Закріплюючи гарантії права на працю, законодавство України про працю встановлює порядок прийому на роботу, порядок переведення, закріплює вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника (або уповноваженого ним органу), а також необхідність отримання власником попередньої згоди профспілкового комітету на звільнення працівника, за винятком випадків, коли така згода не вимагається в силу закону. Розірвання трудового договору з ініціативи власника при відмові профспілкового комітету на звільнення працівника є грубим порушенням конституційного права на працю, а працівник (право якого було порушено) підлягає відновленню на колишній роботі.
Крім вищевикладеного, до основних юридичним гарантіям права на працю варто віднести: заборона використання примусової праці (ч. З ст.43 Конституції України); здійснення з боку держави нагляду та контролю за дотриманням трудового законодавства, розпорядження щодо необхідності забезпечення здорових і безпечних умов праці, розвитку та вдосконалення інституту охорони праці (ч.4 ст.43 Конституції України, глава XI КЗпП України та ін законодавство); право на колективні трудові спори та право на страйк для захисту трудящими економічних і соціальних інтересів (ст.44 Конституції України, Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів» і т. д.) та інші гарантії.
Глава 2. Джерела трудового права