Применение нотариусом законодательства иностранных государств

Нотариусы в соответствии с законодательством Украины и международными договорами применяют нормы иностранного права.

В соответствии со ст. 19 Закона Украины «О международных договорах Украины» от 29 июня 2004 № 1906 ГУ, действующие международные договоры Украины, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой Украины, являются частью национального законодательства и применяются в порядке, предусмотренном для норм национального законодательства .

Если международным договором Украины, вступившим в силу в установленном порядке, установлены иные правила, чем те, которые предусмотрены в соответствующем акте законодательства Украины, то при-няются правила международного договора.

Министерства и другие центральные органы исполнительной власти, Совет министров Автономной Республики Крым, другие органы государственной власти, к ведению которых отнесены вопросы, регулируемые международными договорами Украины, обеспечивают соблюдение и выполнение обязательств, взятых по международным договорам Украины, следят за осуществлением прав, вытекающих из таких договоров для Украины, за выполнением другими сторонами международных договоров их обязательств.

Существенное значение для нотариальной деятельности имеют нормы международных договоров, которые регулируют порядок предоставления правовой помощи. При отнесении международным договором о правовой помощи в компетенции нотариуса нотариальных действий, не предусмотренных законодательством Украины, нотариусы совершают следующие действия в порядке, установленном Министерством юстиции Украины.

Международные договоры, содержащие нормы, касающиеся но-тариальних действий, бывают двух видов - двусторонние договоры об оказании правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам и консульские конвенции.

Сейчас в Украине действуют международные соглашения и консульская конвенция, заключались между СССР и другими государствами, которые сейчас изменили свой статус, но независимые государства, возникшие на их территориях, заявили о своем правопреемстве в отношении международных договоров. Эти соглашения на основании 24-й Венской конвенции 1978 остались действующими и для Украины, поскольку не противоречат национальному законодательству.

Кроме того, действует Конвенция о правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам, заключенная государствами - членами СНГ 22 января 1993

Также к ним относятся международные договоры, заключенные Украиной после провозглашения ее суверенитета - между Украиной и Республикой Грузия, между Украиной и КНР, между Украиной и Республикой Польша и т. д..

Указанными договорами и конвенциями урегулирован, в частности, вопросы оформления наследственных дел, принятия мер по охране наследственного имущества, освобождение от консульской легализации и т. п..

Особое значение эти нормы вступают при совершении нотариусом нотариальных действий в отношении иностранных граждан или лиц без гражданства. Так, когда при участии в нотариальном процессе иностранных граждан или лиц без гражданства нотариус должен прежде всего выяснить, существует ли в стране происхождения такого лица международный договор с Украиной, содержащий положения о совершении нотариальных действий. При наличии такого документа нотариус должен выяснить, различаются его нормы с нормами национального законодательства о нотариате. Если этим договором установлены иные правила, чем предусмотренные в законодательстве Украины, нотариусом применяются правила международного договора.

Раздел 36 Инструкции о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины предусматривает особенности совершения отдельных нотариальных действий с участием иностранцев.

В частности, действующее законодательство Украины не ограничивает права спад-ковка для иностранцев, и они пользуются всеми правами граждан Украины. Иностранный гражданин может быть наследником как по закону, так и по завещанию.

Решая наследственные дела после смерти иностранного гражданина, нотариус должен определиться, к компетенции которой страны принадлежит выдача документа, подтверждающего право на потомственное Майа, и установить, материальный закон какой страны при этом применяться. Этот вопрос решается при наличии договора о правовой помощи со страной, гражданином которого являлся умерший.

При наличии договора производства по делам о наследстве движимого имущества ведут учреждения юстиции страны, гражданином которой наследодатель был в момент смерти, а о наследовании недвижимого имущества - производство ведут учреждения юстиции той страны, на территории которой находится это имущество.

Договорами также установлено, что наследование недвижимого имущества регулируется законодательством страны, на территории которой находится недвижимое имущество, а наследование движимого имущества - законодательством страны, гражданином которой был наследодатель в момент смерти или на территории которой наследодатель имел последнее постоянное место жительства.

Если все движимое имущество, оставшееся после смерти наследодателя - гражданина иностранного государства, находится на территории Украины, то свидетельство о праве на наследство с согласия всех наследников и соблюдения других условий выдается украинской нотариальной конторой.

Если последнее место жительства наследодателя - иностранного гражданина находилось на территории иностранного государства, то местом открытия наследства будет территория этой страны. Но если при этом на территории Украины находится часть наследственного имущества, то государственные нотариальные конторы Украины имеют право выдать свидетельство о праве на наследство того имущества, которое находится в Украине.

При наличии международного договора при принятии мер по охране наследственного имущества следует руководствоваться нормами международного договора. Почти все договоры о правовой помощи содержат нормы, регулирующие совершение этого действия.

Получив сообщение о смерти гражданина иностранного государства, с которым Украина заключен международный договор, содержащий нормы об охране наследственного имущества, государственные нотариальные конторы, руководствуясь соответствующим договором, в случае если на территории Украины является имущество умершего, принимают необходимые меры по охране наследственного имущества, устанавливают размер и стоимость наследственного имущества, выясняют круг наследников, проверяют, имеется ли завещание, и немедленно сообщают об этом дипломатическое или консульское представительство государства, гражданином которого являлся умерший.

Действия, связанные с охраной имущества, оставшегося после смерти иностранного гражданина находится на территории Украины, или имущества, причитающегося иностранному гражданину после смерти гражданина Украины, а также с выдачей свидетельства о праве на наследство в отношении такого имущества, осуществляются в соответствии с законодательства Украины (см. разделы 20-22 Инструкции о порядке совершения нотариальных действий нотариусами Украины).

Если международным договором ведение дела о наследовании отнесено к компетенции учреждений иностранного государства, гражданином которого являлся умерший, то наследственное движимое имущество может быть передано нотариусом дипломатическому или консульскому представительству этого государства по его требованию.

В случае если завещание, составленное по форме, предусмотренной законодательством иностранного государства, после смерти завещателя подается нотариусу для вскрытия и объявления, нотариус оглашает содержание завещания и составляет протокол о его состоянии и содержание. В протоколе указываются дата и место составления протокола, дата удостоверения завещания, фамилия, имя, отчество лица, которое его подало, состояние документа (был он представлен запечатанным или открытым; были в нем зачеркнуты места, исправления или другие недостатки).

Протокол подписывается нотариусом и лицом, представившим завещание. Этими же лицами подписывается каждая страница завещания. Если завещание хранилось у нотариуса в запечатанном виде, все указанные выше действия нотариус производит единолично.

К протоколу прилагается заверенная копия завещания, а в зависимости от требований международного договора - копия протокола и оригинал завещания. Указанные документы могут быть выданы заинтересованному лицу или высланы компетентному учреждению иностранного государства по правилам исполнения поручений.

+++

Оформлення нотаріусом документів, призначених для дії за кордоном

• '"-

Згідно зі ст. 98 Закону України «Про нотаріат» та п. 313 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством.

Основною умовою оформлення документів, призначених для дії за кордоном, є те, що нотаріуси приймають такі документи і вчиняють на них посвідчувальні написи тільки в тому разі, якщо вони не суперечать законодавству України.

Українські нотаріальні органи мають право вчиняти оформлення щодо таких документів:

— засвідчувати вірність копій документів і перекладів документів;

— посвідчувати доручення на ведення спадкових справ у судах та адміністративних органах, на управління та розпорядження майном, одержання гонорарів, аліментів, пенсій та інших періодичних платежів, на вчинення торговельних операцій;

— видавати свідоцтво про те, що громадянин живий і перебуває в певному місці;

— вчиняти морський протест за заявою капітана іноземного судна;

— видавати свідоцтво про право на спадщину;

— засвідчувати справжність підпису на різних видах заяв;

— забезпечувати докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних держав.

Слід зазначити, що багато з документів, що застосовуються на території іноземних країн, можуть бути досить своєрідними, мати іншу термінологію, зміст і значення, ніж ті, що застосовуються в Україні. На практиці, зокрема, трапляються такі документи:

афідевіт — урочиста письмова заява, в якій затверджуються факти родинних, шлюбних та інших відносин і яка приймається судовими інстанціями в якості доказу;

декларація — теж заява, складена відповідно до вимог іноземного законодавства;

сертифікат — документ, що підтверджує певний факт, свідоцтво, довідка;

повноваження — за нашою термінологією — доручення;

дід (оіеей) — одностороння угода з передачі права власності на нерухомість, відчуження нерухомості;

ретейнер — попередній договір про оплату послуг адвоката та інші.

Форми та умови угод теж можуть не відповідати вимогам ук-раїнського законодавства; так, законодавство інших держав допускає укладання спадкоємцем договору з майбутнім спадкодавцем про відмову від спадщини, на відміну від положень українського законодавства, можливим є засвідчення справжності підпису на будь-яких документах, що подаються до установ іноземної держави тощо.

Згідно з п. 318 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, документи, які складено за кордоном за участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.

Без легалі зації такі документи приймаються нотаріусами у таких випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (або щодо яких держава Україна визнала себе правонаступником).

Українські нотаріуси також можуть оформляти такі документи, призначені для дії за кордоном:

— видавати свідоцтва про те, що громадянин є живим чи перебуває на певному місці;

— видавати свідоцтва про право на спадщину;

— вчиняти акти про морські протести за заявою капітана іноземного судна;

— засвідчувати вірність копій документів і перекладів документів;

— посвідчувати доручення;

— засвідчувати справжність підпису на різного роду заявах;

— видавати довідки: з органів РАГСу, про те, що особа не при-тягалася в Україні до кримінальної відповідальності, не перебувала під судом і слідством, з місця проживання, медичні, про підтвердження громадянства, з місця роботи чи навчання та ін.

На вимогу акредитованих в Україні дипломатичних представництв, консульських установ інших держав нотаріуси в межах їхньої компетенції можуть оформляти:

— дозволи батьків на укладання шлюбу їхніх сина чи доньки з іноземцем;

— дозволи на постійне місце проживання за кордоном;

— дозволи батьків на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за кордон;

— дозволи батьків на усиновлення їхніх дітей і переміну

прізвища, ім'я, по батькові тощо.

Під час оформлення документів, призначених для дії за кордоном, нотаріуси повинні враховувати особливості їх складання відповідно до вимог законодавства іноземної держави. Нотаріус, як правило, не знає досконально усіх норм, що стосуються вчинення певної нотаріальної дії згідно з законодавством інших країн. Тому він може витребувати від зацікавленої особи необхідні відомості чи документи, а також звернутись до компетентних державних органів або до Міністерства юстиції України. Міністерство юстиції та інші органи надають роз'яснення щодо вчинення таких дій та оформлення відповідних документів.

Так, нотаріуси мають знати, що за офіційним тлумаченням за-конодавства Російської Федерації можна звернутися до Центру нотаріальних досліджень, що створений при Федеральній нотаріальній палаті РФ, та у спеціальний консультативний відділ для нотаріатів членів Міжнародного союзу латинського нотаріату.

Посвідчувальні написи на документах вчиняються з урахуванням вимог іноземного права. Форми реєстрів нотаріальних дій,

нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах затверджені наказом Міністра юстиції України від 7 лютого 1994 р.

Під текстом документа проставляється один посвідчувальний напис українською мовою незалежно від того, чи викладений документ українською мовою, чи українською та іноземною. У певних випадках посвідчувальний напис викладається українською та іноземною мовами.

Вчиняючи посвідчувальні написи, необхідно повністю вказати ПІБ нотаріуса, повне найменування нотаріальної контори. Дату обов'язково слід зазначати словами, якщо вона відсутня в тексті документа або вказана цифрами. ПІБ особи, яка підписала документ, необхідно вказувати за паспортом у тій послідовності, в якій вони проставлені в документі, що оформляється. Печатка ставиться на вільне місце документа під посвідчувальним написом, не зачіпаючи його тексту і підпису нотаріуса1.

Деякі документи можуть оформлюватись без проставляння посвідчувальних написів, наприклад, на спеціальних бланках.

За загальним правилом, документ, призначений для дії за кордоном, викладається українською мовою. На прохання заінтересованих осіб він може бути перекладений відповідною іноземною мовою за правилами розділу 29 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (засвідчення вірності перекладу).

Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем.

Текст перекладу може бути викладено на окремому аркуші, підшито до документа і скріплено посвідчувальним написом нотаріуса про вірність перекладу (або про засвідчення справжності підпису перекладача) українською мовою та його печаткою. Якщо текст перекладу викладено на одній сторінці, оригінальний текст розташовується на лівому боці, а переклад — на правому. Під обома текстами нотаріус робить напис українською мовою про вірність пе-рекладу або про засвідчення справжності підпису перекладача.

Оформлюючи документи, призначені для дії за кордоном, нотаріус зобов'язаний роз'яснити особам необхідність їх подальшої легалізації.

При цьому під легалізацією розуміють процес надання юридичної сили документам, що мають бути використані за кордоном.

Консульська легалізація, відповідно до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні та за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України від 15 липня 1997 р., підтверджує дійсність і юридичну силу оригіналів офіційних документів, призначених для дії за кордоном.

Різновидом консульської легалізації є посвідчення документів у посольстві відповідної держави в Україні, а потім у консульському управлінні Міністерства закордонних справ України.

Якщо це передбачено міжнародним договором України, договірна сторона приймає документи без легалізації. Підписання договорів про правову допомогу — один з ефективних способів спрощення порядку обігу офіційних документів, призначених для дії за кордоном. У разі участі держав у Гаазькій конвенції від 5 жовтня 1961 р. вимоги легалізації іноземних офіційних документів скасовуються. Під дію Гаазької конвенції підпадають, зокрема, документи юридичних установ — суду, прокуратури, нотаріату, акти адміністративних органів.

Окремо слід сказати про забезпечення доказів як нотаріальну дію, яка досі повністю не виписана в українському нотаріальному законодавстві.

Про вчинення такої нотаріальної дії, як випливає зі ст. 102 Закону, може просити громадянин України, українська юридична особа, іноземний громадянин, особа без громадянства, а також іноземна юридична особа. При цьому вони мають надати нотаріусу докази, що вчинення цієї дії необхідно для ведення справи в органі іноземної держави.

Закон не встановлює жодних обмежень стосовно характеру іноземного органу, який веде справу. Йдеться не тільки про суд, третейський суд, арбітражний суд або взагалі установу юстиції, а й про адміністративний, фінансовий, валютний, митний або інший орган іншої держави. Не має значення і вид справи, яка ведеться за кордоном: це може бути спадкова справа, справа про продаж нерухомості, що перебуває за кордоном, справа про розірвання шлюбу і т. ін. Доказ забезпечується незалежно від стану справи: до її порушення, під час її розгляду, під час оскарження рішення тощо2.

Дії по забезпеченню доказів провадяться відповідно до цивільного процесуального законодавства України. Так, для здійснення за-безпечення доказів українські нотаріуси мають право допитувати свідків, оглядати письмові і речові докази, призначати експертизу.

Нотаріус має сповістити про час і місце забезпечення доказів іншу сторону та всіх зацікавлених осіб, чиї права й інтереси торкаються вчинювані дії. Слід зазначити, що неявка повідомлених осіб не є перешкодою для проведення дій із забезпечення доказів. Повідомлення іншої сторони та заінтересованих осіб не є обов'язковою вимогою, якщо у теперішній час неможливо визначити, хто в подальшому братиме участь у майбутній справі.

Перед проведенням допиту нотаріус має попередити свідка або експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань або висновку, а також за відмову чи ухилення від давання показань або висновку.3

Про допит свідка нотаріус складає протокол, який має містити такі відомості:

— дату та місце проведення допиту;

— ПІБ нотаріуса, що провадив допит;

— найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;

— ПІБ особи, на прохання якої провадиться забезпечення доказів, і її адреса;

— ПІБ свідка, рік його народження та адреса;

— зазначення про попередження про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань або відмову від дачі показань;

— зміст показань свідка.

Протокол підписують: свідок, особи, присутні при допиті та нотаріус. Нотаріус також проставляє власну печатку.

Огляд письмових і речових доказів може відбуватися у приміщенні нотаріальної контори, або робочого місця приватного нотаріуса, а також поза ними, наприклад за місцезнаходженням доказів. При цьому в протоколі огляду зазначаються:

— дата та місце проведення огляду;

— ПІБ нотаріуса;

— найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;

— ПІБ особи, на прохання якої провадиться забезпечення доказів, її адреса;

— прізвища, імена та по батькові осіб, що брали участь в огляді, їх адреси;

— обставини, виявлені при огляді доказів.

Протокол підписують всі особи, що брали участь в огляді. Він скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Для здійснення забезпечення доказів нотаріус може призначити експертизу, що оформлюється постановою. В постанові нотаріуса має бути зазначено:

— дата та місце складання постанови;

— ПІБ нотаріуса, що виніс постанову;

— найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;

— ПІБ особи, на прохання якої призначається експертиза, її адреса;

— питання, що виносяться на експертизу;

— найменування експертної установи, якій доручається провадження експертизи або при дорученні експертизи конкретному експерту — його ПІБ, місце проживання, місце роботи та посада.

За результатами експертизи складається висновок, який підписується експертом.

Після закінчення проведення дій, що забезпечують докази, нотаріус видає заінтересованій особі, на прохання якої ці дії здійснювалися, по одному примірнику кожного документа, складеного в процесі забезпечення доказів. Один примірник цих документів зберігається у справах державної нотаріальної контори, у приватного нотаріуса4.

Перелічені документи вносяться в реєстр для реєстрації нотаріальних дій. Особа, що звернулася до нотаріуса з проханням забезпечити докази, має сплатити державне мито, винагороду свідкам, експертам та інші витрати, пов'язані з провадженням дій щодо забезпечення доказів. При визначенні розміру сплат свідкам і експертам враховуються ставки, встановлені для видачі винагород при виклику свідків і експертів до суду5.

+++

Тести Загальна частина

1. За Законом України «Про нотаріат», нотаріат — це:

а) система правових норм та інститутів;

б) система посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, перед

бачені законом;

в) система органів та посадових осіб, на які покладено обов'я

зок вчиняти нотаріальні дії, передбачені законом.

2. Нотаріат засвідчує:

а) права фізичних та юридичних осіб;

б) факти, що мають юридичне значення;

в) права та факти, що мають юридичне значення.

3. Об'єктивна сторона поняття нотаріату — це:

а) коло нотаріальних дій, які органи та посадові особи нотаріату

можуть вчиняти відповідно до чинного законодавства;

б) органи та посадові особи нотаріату;

в) права та обов'язки суб'єктів нотаріального процесу.

4. Латинський нотаріат — це:

а) система, характерна для країн англо-саксонської правової

системи;

б) організація нотаріату на засадах делегування нотаріусу пов

новажень у сфері надання документам юридичної сили, але

як вільної професії;

в) система організації нотаріату, за якою контроль за діяль

ністю нотаріусів здійснює лише нотаріальна палата країни.

?

5. Нотаріальні процесуальні відносини — це:

а) суспільні відносини, які виникають між особами, що вчиня

ють нотаріальні дії, та особами, що звертаються за їх вчи

ненням у порядку, передбаченому законом;

б) суспільні відносини за участю громадян та організацій;

в) суспільні відносини приватно-правового характеру.

6. Предметом нотаріальної діяльності є:

а) суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення но-таріальних дій;

б) права та охоронювані законом інтереси;

в) юридичні факти.

7. Нотаріальний процес складається з:

а) 2-х стадій;

б) 3-х стадій;

в) 5-ти стадій.

8. Обов'язковими в нотаріальному процесі є:

а) 2 стадії;

б) 3 стадії;

в) 5 стадій.

9. Нотаріусом в Україні може бути:

а) лише громадянин України;

б) іноземний громадянин;

в) особа з подвійним громадянством.

10. Нотаріус повинен мати:

а) вищу освіту;

б) вищу юридичну освіту;

в) вищу освіту та пройти стажування строком не менше 6 місяців.

11. Нотаріус може мешкати:

а) будь-де, в тому числі й за межами України;

б) на території України;

в) лише на території нотаріального округу.

12. Строк обов'язкового стажування нотаріуса:

а)1Рік;

б 6 місяців;

в) від 18 місяців до трьох років.

13. Нотаріус за сумісництвом має право:

а) перебувати в штаті інших приватних організацій;

б) займатись підприємницькою діяльністю;

в) займатись науковою та викладацькою діяльністю.

-

14. Для одержання свідоцтва про право зайняття посади но

таріуса потрібно:

а) скласти кваліфікаційні іспити;

Нотаріат в Україні

б) мати досвід роботи не менше 3-х років;

в) скласти іспити та пройти обов'язкове 6-місячне стажування.

15. Свідоцтво видається:

а) Вищою кваліфікаційною комісією;

б) Міністерством юстиції України;

в) управліннями юстиції областей.

16. Нотаріус приносить присягу в:

а) управлінні юстиції;

б) Міністерстві юстиції України;

в) нотаріальній конторі чи архіві.

17. Роз'яснення учасникам нотаріального провадження їхніх прав

та обов'язків:

а) носить тільки рекомендаційний характер;

б) не носить обов'язкового характеру;

в) є обов'язком нотаріуса.

18. За заподіяну шкоду внаслідок незаконних дій чи недбалості

приватний нотаріус відшкодовує:

а) повний розмір заподіяного;

б) 50% заподіяної шкоди;

в) 33% заподіяної шкоди.

19. Робоче місце приватного нотаріуса повинно знаходитись:

а) в межах нотаріального округу;

б) на території 2-х чи більше округів;

в) за межами нотаріального округу.

20. Робоче місце приватного нотаріуса має бути обов'язково об

ладнане:

а) засобами зв язку;

б) мати сейф, охоронну сигналізацію і засоби зв'язку, комп'ютер;

в) комп'ютерною технікою.

21. В яких випадках приватна нотаріальна діяльність може бути

припинена?

а) у випадку втрати громадянства чи виїзду за межі України

на постійне проживання;

б) у випадку винесення щодо нотаріуса обвинувального виро

ку, що вступить в силу;

в) припинення права власності чи оренди приміщення — робочого місця нотаріуса.

22. До системи органів та посадових осіб, які мають право вчиняти

нотаріальні дії, не належать:

а) командири військових частин;

б) начальники експедицій;

в) помічники капітанів.

23. Що таке предметна компетенція?

а) розмежування територій по нотаріальним округам;

б) розподіл нотаріальних дій з урахуванням виду цих дій;

в) розмежування органів та посадових осіб, що входять у сис

тему нотаріату щодо територіальних одиниць.

24. Що являє собою територіальна компетенція?

а) розмежування територій по нотаріальним округам;

б) розмежування органів та посадових осіб, що входять у сис

тему нотаріату щодо територіальних одиниць;

в) розмежуванням нотаріальних дій з урахуванням території

їх здійснення.

25. Компетенція приватного нотаріуса по відношенню до держав

них нотаріальних контор згідно з чинним законодавством:

а) повністю співпадає;

б) частково співпадає;

в) є набагато вужчою.

26. В компетенцію посадових осіб виконкомів входить посвідчення:

а) заповітів і доручень;

б) договорів купівлі-продажу, дарування, міни;

в) документів, призначених для дії за кордоном.

?

27. Нотаріальні дії можуть вчинятись:

а) тільки у приміщенні державної нотаріальної контори, у

приміщенні - робочому місці приватного нотаріуса;

б) за бажанням осіб, які звернулись до нотаріуса;

в) у приміщенні державної нотаріальної контори, у приміщен

ні — робочому місці приватного нотаріуса, а також поза цими

приміщеннями.

28. Відкладання нотаріальних дій можливе:

а) на 1 місяць;

б) на 3 місяці;

в) на 6 місяців.

?.',? к . : ? -• " . "

29. Підставою для відмови вчинення нотаріальних дій взагалі є:

а) вчинення дії, що суперечить закону;

б) звернення за вчиненням нотаріальної дії, яка знаходиться

поза компетенцією певного нотаріуса;

в) звернення за вчиненням нотаріальної дії особи, яка знахо

диться в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.

30. Підставою для тимчасової відмови у вчиненні нотаріальних

дій є:

а) звернення за вчиненням нотаріальної дії, яка знаходиться

поза компетенцією певного нотаріуса;

б) звернення за вчиненням нотаріальної дії, яка взагалі не вхо

дить до компетенції нотаріальних органів;

в) якщо вчинення нотаріальної дії принижує честь і гідність

громадян.

31. Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії може здійсню

ватися:

а) тільки у суді;

б) тільки у порядку підлеглості у вищестоящих організаціях;

в) у суді і в порядку підлеглості.

32. Скарги на дії нотаріуса чи посадової особи, які не належать

до сутності нотаріальних функцій, розглядаються:

а) в адміністративному порядку відповідними відділами юстиції;

б) Вищою атестаційною комісією Міністерства юстиції;

в) у судовому порядку.

33. До загальних правил вчинення нотаріальних дій не можна

віднести:

а) вимоги до документів, що подаються для вчинення нотарі

альних дій;

б) порядок надання додаткових послуг;

в) правила нотаріального діловодства.

34. Для укладання угоди щодо майна, яке належить неповноліт

ньому і виходить за межі побутового, потрібно:

а) згода батьків, опікунів чи піклувальників;

б) згода органів опіки та піклування;

в) правильні відповіді а) і б).

35. Посвідчення угод про відчуження нерухомого майна здійсню

ється:

а) за місцем проживання власника майна;

б) за місцезнаходженням майна;

в) за місцем проживання покупця майна.

Особлива частина

1. Змістом шлюбного контракту можуть бути:

а) особисті відносини подружжя;

б) питання, пов'язані з правом власності на рухоме чи нерухо

ме майно;

в) відносини між подружжям і органом реєстрації шлюбу.

2. Посвідчення угоди про довічне утримання здійснюється за умо

ви, що:

а) відчужувачем у договорі є фізична особа незалежно від її

віку і стану здоров'я;

б) відчужувачем є фізична особа похилого віку;

в) відчужувачем є непрацездатна, хвора людина.

3. Посвідчення заповітів здійснюється:

а) тільки державним нотаріусом;

б) приватним нотаріусами або посадовими особами, яким чин

не законодавство надає право посвідчувати заповіти;

в) правильні відповіді а) і б), (ст. 34, 36, 40 ЗУ «Про нотаріат»)

4. Свідоцтво про право на спадщину може видавати:

а) державна нотаріальна контора;

б) приватний нотаріус;

в) посадові особи виконкомів.

5. Накладання заборони на відчуження нерухомого майна здійсню

ється:

а) державним нотаріусом;

Нотаріат в Україні

б) приватним нотаріусом;

в) всіма посадовими особами органів нотаріату.

6. Заповіт є:

а) односторонньою угодою;

б) двосторонньою угодою;

в) багатосторонньою угодою.

7. Заповідач має право:

а) позбавити в заповіті права спадкоємства одного або кількох

спадкоємців за законом;

б) позбавити спадкоємців обов'язкової частини спадкового май

на за законом;

в) не має такого права.

8. Доручення, видане в порядку передоручення, може засвідчу

ватись:

а) державним або приватним нотаріусом;

б) посадовою особою виконкому;

в) посадовими особами консульських установ.

9. Охорона спадкового майна за цивільним законодавством

України здійснюється:

а) в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів

спадкодавця;

б) в інтересах спадкоємців;

в) в інтересах спадкодавця.

10. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні

подружжя за смерті одного з подружжя видається:

а) тільки державним нотаріусом;

б) державними та приватними нотаріусами;

в) державними та приватними нотаріусами, а також посадови

ми особами консульських установ.

11. Накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого

майна — це:

а) нотаріальна дія, спрямована на обмеження чи заборону віль

ного розпорядження нерухомим та рухомим майном;

б) процес усунення власника від управління майном;

в) спосіб захисту прав другого з подружжя у разі відчуження

спільного нерухомого майна.

12. Засвідчення копій (фотокопій) офіційних документів, які ви

даються органами реєстрації актів громадянського стану і

надалі використовуватимуться за кордоном, здійснюється

нотаріусами:

а) лише після перевірки підстав використання цих документів

за кордоном;

б) лише після попередньої легалізації оригіналів цих доку

ментів або проставляння апостиля;

в) лише після їх перекладу мовою країни, для якої вони приз

начені.

• -

13. Передача грошових сум і цінних паперів в депозит нотаріуса —

це:

а) вид оплати послуг нотаріуса;

б) передача на зберігання матеріальних цінностей, які при

настанні певних умов підлягають поверненню або передачі

іншій особі;

в) вид зберігання грошових коштів та цінних паперів.

14. Прийняття документів нотаріусом на зберігання:

а) провадиться за умови, що ці документи виходили від цієї

нотаріальної контори;

б) можливе лише в нотаріальному архіві;

в) вчиняється на прохання заінтересованої особи за описом.

15. Виконавчий напис — це:

а) розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з борж

ника на користь кредитора грошових сум або передачу чи

повернення майна кредитору, вчинене на документах, які

підтверджують зобов'язання боржника;

б) напис, вчинений державним виконавцем на боргових доку

ментах;

в) напис встановленої форми, що вчиняється нотаріусом на за

явах для їх передачі фізичним та юридичним особам.

16. Вексельний протест — це:

а) цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання

векселедавця сплатити після настання строку певну суму

грошей власнику векселя (векселедержателю);

б) офіційно засвідчена вимога платежу та повідомлення про

його неодержання;

в) вид морських протестів.

17. Опротестування векселя оформлюється:

а) протоколом про протест;

б) заявою про протест;

в) актом протесту.

18. До дефектів, що тягнуть за собою недійсність векселя, відносять:

а) дефекти форми та дефекти змісту;

б) дефекти форми та дефекти видачі;

в) дефекти реквізитів та дефекти законності.

19. Учасниками відносин з розрахунків чеками є:

а) чекодавець, чеко держатель і банк-емітент;

б) банк-емітент та платник за чеком;

в) НБУ та банк-емітент.

20. На території України діють такі види чеків в іноземній валюті:

а) іменні та дорожні;

б) в іноземній валюті та в національній валюті;

в) розрахункові та на пред'явника.

21. При заповненні чека категорично забороняється:

а) виписувати чек на двох власників;

б) заповнювати чек за допомогою технічних засобів;

в) ставити напис про акцепт.

?

22. Морський протест — це:

а) акт про завдання судном судовласника шкоди іншим суднам;

б) письмова заява капітана судна у випадках, коли під час пла

вання чи стоянки судна мали місце форс-мажорні події, які

можуть бути підставою для пред'явлення до судновласника

майнових вимог;

в) письмова заява капітана судна у випадку, коли під час пла

вання чи стоянки судна мали місце будь-які форс-мажорні

події.

23. Морський протест оформлюється нотаріусом у вигляді:

а) заяви про морський протест;

б) акту про морський протест;

в) протоколу про завдання збитків.

+++

Список використаних і рекомендованих джерел СПИСОК використаних і рекомендованих джерел

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К.: Преса України, 1997. — 80 с.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. — К.: Атіка, 2003. — 416 с.

3. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2002. — № 21-22. — Ст. 135.

4. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2002. — № 3-4. — С. 27.

5. Господарський кодекс України. — К.: Парламентське видавництво, 2004. — 192 с.

6. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. №3425-ХП // Вісник Верховної Ради України. — 1993. — №39. — с. 383.

7. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 р. № 1952-ІУ.

8. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-ІУ.

9. Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХП.

10. Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. № 161-ХІУ.

11. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р. № 2163-ХП.

12. Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06 березня 1992 № 2171-ХІІ.

13. Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001р. №2374-111.

14. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 р. №723/97-ВР.

15. Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-ІУ.

16. Указ президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23 серпня 1998 р. № 932.

17. Указ президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» від 10 липня 1998 р. № 762/98.

18. Консульський статут України. Затв. указом президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94.

19. Положення про Міністерство юстиції України. Затв. Указом президента України від ЗО грудня 1997 р. № 1396.

20. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 №7-93.

21. Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 р. № 15/92.

Нотаріат в Україні

22. Постанова Кабінету Міністрів України «Про розмір плати за видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю» від 22 лютого 1994 р. № 102.

23. Перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.

24. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5.

25. Інструкція про порядок ведення Єдиного реєстру но

таріусів. Затверджено Наказом Міністерства юстиції України від

27 травня 1999 р. № 26/5.

26. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 25 липня 1994 р. № 22/5.

27. Інструкція про ведення Державного реєстру правочинів. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 18 липня 2004 р. № 86/5.

28. Інструкція про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 18 липня 2004 р. № 85/5.

29. Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції та Положення про районні, районні в містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від ЗО липня 2000 р. № 36/5.

30. Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дип-ломатичних представництвах та консульських установах України. Затв. спільним наказом Міністерства юстиції та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 р. № 142/5/310.

31. Положення про державний нотаріальний архів. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 р. № 8/5.

32. Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 1993 р. № 22/5.

33. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. № 114.

34. Про затвердження граничної чисельності приватних но

таріусів у нотаріальних округах. Наказ Міністерства юстиції Ук

раїни від 12 січня 1999 р. № 2/5.

382

Список використаних і рекомендованих джерел

35. Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 20 січня 1994 р. № 3/5.

36. Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 4 березня 1994 р. № 10/5.

37. Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 12 червня 1998 р. № 36/5.

38. Правила ведення нотаріального діловодства. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 3 лютого 1994 р. № 6/5

39. Порядок ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 15 серпня 2003 р. № 87/5.

40. Примірне положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 4 січня 1998 р. № 3/5.

41. Лист Міністерства фінансів України «Про порядок випуску і обігу векселів» від. 02 жовтня 1991 р. № 04-304/8-4481.

42. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України. Затв. Постановою Правління Національного банку України № 520 від 29 грудня 2000 р.

43. Інструкція про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні та за кордоном. Затв. наказом Міністерства закордонних справ України від 15 липня 1997 р.

44. Радзієвська Л. Е., Пасічник С. Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник / За відп. ред. Л. К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2000.

45. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. — К.: А. С.К., 2001.

46. Фурса СМ. Нотаріальний процес: теоретичні основи. — К., 2002.

47. Семаков Г. С., Еондратова С. П. Нотаріат в Україні: курс лекцій. — К.: МАУП, 2001.

48. Цивільне право України. Підручник в 2-х т. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — К.:Ін юре, 2003.

49. Ромовська З. В. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. — К., 2003.

50. Сімейне право України: Підручник /За ред. Ю. С. Червоного. — К.: Істина, 2004.

51. Нотаріат в Україні: Підручник / За ред. В. В. Комарова. — К.: Юрінком Інтер, 2006.