 |
Название: |
Теорія доказів у кримінальному процесі України |
| Авторы: | В. М. Тертишник С. В. СЛИНЬКО | |
| Тип материала: | учебное пособие | |
| Год издания: | 1998 | |
| Количество страниц: | 256 | |
| Формат файла: | doc |
Краткое описание:
ТЕОРІЯ доказів
ХАРКІВ
РІФ «АРСІС» ЛТД
1998.
Автори:
Тертишник В. М. - гол. I, II, § 1,2,3,4, 5 гл. Ш;
Слинька С. В. - § 6,7 гол. Ш.
Рецензенти:
доктор юридичних наук, професор С. П. Щерба завідувач кафедри Інституту підвищення кваліфікації Генеральний прокурор України, доцент, заслужений юрист України В. П. Півненко.
Тертишник В. М., Слинько С. В. Теорія доказів: Навчальне видання. - Харків:
Арсіс, 1998. - 256 с.
Дане видання присвячене фундаментальної проблеми юриспруденції - встановленню об'єктивної істини, тобто реконструкції юридично значимих обставин події, що став предметом дослідження, до рівня відсутності сумнівів у правильності висновків, як основної умови законного і справедливого юридичного рішення.
Робота призначена для слухачів, студентів юридичних вузів, практичних працівників правоохоронних органів, всіх тих, хто піклується про свою професійну репутацію.
ВСТУП 2
ДОКАЗИ І ДОВЕДЕННЯ У СУЧАСНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 4
§ 1. Поняття і види доказів. Проблеми допустимості використання в доведенні сучасних науково-технічних методів і засобів 4
§ 2. Предмет і межі доказування. 41
§ 4. Процес доказування 52
ГоловАПУ 59
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ НОВИХ (НЕТРАДИЦІЙНИХ) СПОСОБ0В І ФОРМ ЗБИРАННЯ І ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКАЗІВ 59
§ 1. Збирання і дослідження доказів у стадії порушення кримінальної справи 59
§ 2. Отримання доказів органами адміністративної юрисдикції. Адміністративна преюдиція і доказування у кримінальних справах 67
§ 3. Використання в доведенні по кримінальній справі матеріалів оперативно-розшукової діяльності 76
§ 4. Безпосереднє спостереження: теоретична модель слідчої дії 90
§ 5. Позаекспертних дослідження речових джерел доказової інформації 99
ГЛАВА Ш 109
ПРАВОВІ ОСНОВИ, ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА СЛІДЧИХ ДІЙ. 109
§ 1. Процесуальна форма, теорія і практика огляду місця події. 109
§ 2. Обшук і виїмка 127
§ 3. Отримання доказів при затриманні підозрюваного на місці злочину 142
§ 4. Опосвідчення 153
§ 5. Допит і очна ставка 159
§ 6. Пред'явлення для впізнання. Слідчий експеримент 191
§ 7. Призначення і виробництво експертизи 200
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА 1. Закони та інші нормативно-правові акти 208
ВСТУП
Мистецтво судочинства є не що інше, як мистецтво користуватися доказами.
І. Бентам
Один несправедливий вирок спричиняє великі лиха, ніж багато злочинів, вчинені приватними особами.
Фр. Бекон
У наш час юристу як ніколи потрібно мати силу, волю, мудрість і знання, щоб розумно відповідати на добро добром, на зло - справедливістю. Приступивши до розгляду справи, слідчий, дізнавач, суддя не може піти у бік, зупинитися, перечекати, відпочити, призначити злочинцеві інший час. Взявши на себе відповідальність за пошук правди і торжество справедливості, вони відповідають не тільки за помилкові дії, а й за неповороткість, непередбачливість, непрофесіоналізм, за практичну неготовність і нездатність до справи. Необхідно невпинно вдосконалювати свою майстерність, наполегливо опановувати науку встановлення об'єктивної істини, вчитися мистецтву роботи з доказами, набувати досвіду, тренувати свою інтуїцію, розвивати прозорливість.
«Тисячі шляхів ведуть до омани, - зазначав Ж.-Ж. Руссо, - до істини - тільки один ». Той, хто наділений правом і владою розслідувати злочин, хто має бажання, волю і знання, не повинен упустити свій шанс зробити таємне явним, не повинен збитися з шляху. Готових рецептів у цій складній справі, особливо, коли злочинець шкурницьки зацікавлений в тому, щоб приховати істину від правосуддя і піти від відповідальності, немає, та й бути не може. У кожному конкретному випадку шлях до істини один, а кращий путівник - знання.
Встановлення об'єктивної істини у кримінальній справі утворює основний зміст діяльності органів дізнання, слідчого, прокурора і судячи.
Під істиною в методології наукового пізнання розуміється відповідність знань, уявлень, думок, суджень або просто інформації об'єктивної дійсності. Істина є повне і точне відповідність суб'єктивних суджень досліджуваним фактам і обставинам, реальної дійсності.
Виходячи з цього, під істиною в кримінальному процесі слід розуміти відповідність висновків органів дізнання, слідчого, прокурора і суду про всі істотні обставини справи (подію злочину, винність особи тощо) того, що мало місце в дійсності.
У вирішенні питання встановлення об'єктивної істини ми виходимо з того, що кожний злочин - це певне діяння, яке в силу загального закону про взаємозв'язок і взаємозумовленості всіх предметів, фактів, явищ матеріального світу детерміновано навколишнім середовищем, обумовлено нею, відбивається в ній.
Будучи детермінованими навколишнім середовищем, а також властивостями самого суб'єкта злочину, дії чи вчинки останнього утворюють спосіб вчинення злочину.
При цьому кожному способу вчинення злочину відповідає певна сукупність слідів. Аналізуючи той чи інший спосіб вчинення злочину, можна заздалегідь уявити собі, де і які сліди можуть бути залишені і навпаки, відправляючись від окремих виявлених слідів, можна уявити собі спосіб, яким скоєно злочин.
Кожен злочин завжди залишає певну сукупність слідів в навколишньому світі. Їх можна розбити на дві групи.
Перша група слідів - це сліди, залишені подією злочину в пам'яті людей, зіткнувшись із злочинним діянням або його
наслідками.
Друга група слідів - це зміни об'єктів матеріального середовища.
Сліди злочину в зовнішньому світі складають той фактичний матеріал, за допомогою якого слідчий і суд встановлюють істину.
Необхідно відзначити, що діяльність слідчого, органу дізнання, прокурора або суду не можна розглядати як заволодіння готовими, існуючими в природі доказами. Цей процес включає в себе активну діяльність з пошуку джерел інформації, їх дослідженню, закріпленню фіксації отриманих даних у матеріалах і т. д. Доведення не обмежується пізнанням істини для себе. Воно спрямоване так само на те, що б довести цю істину до всіх. У цьому сенсі сліди злочину в ході розслідування не тільки збираються і досліджуються, а й процесуально закріплюються, перевіряються, тобто опредмечиваются, приготавливаются до використання в судовому доведенні.
Встановлення об'єктивної істини - основне завдання попереднього слідства, дізнання і судового розгляду, основна і незмінна задача кримінального процесу. Тільки встановивши істину, органи попереднього слідства, дізнання і правосуддя можуть правильно вирішити справу по суті, забезпечити правильне застосування закону з тим, щоб кожен який учинив злочин був притягнутий до відповідальності і підданий справедливому покаранню і жоден невинний не був засуджений.
Говорячи про об'єктивну істину, ми маємо на увазі не просто істину, з'ясування будь-якими шляхами, а істину, підтверджену об'єктивними фактами, доводами, аргументами - тобто достовірними, доброякісними доказами. Доказами в кримінальному процесі можуть виступати тільки достовірні фактичні дані. Це дані, джерело та спосіб отримання яких відомий, припустимо за законом і перевіряємо, підтверджені сукупністю інших даних, в кінцевому підсумку дані, відповідні об'єктивної дійсності.
У встановленні об'єктивної істини, як і в теорії доказів,
можна виділити кілька елементів:
- Предмет доказування (доказуване) - коло обставин, які підлягають встановленню;
- Суб'єкти доказування (що доводять) - Особи, на яких покладається обов'язок встановлення об'єктивної істини;
- Кошти доведення (доказу) - володіють относимостью до справи, допустимості та достовірності фактичні дані;
- Процес доказування (доведення) - діяльність по збиранню, дослідженню, перевірці, оцінці і використанню доказів.
Теорія доказів включає в себе концептуальну розробку всіх аспектів встановлення об'єктивної істини і за своєю внутрішньою структурою відповідає структурі доказування.
У даний роботі здійснено комплексне дослідження проблем теорії доказів з урахуванням сучасного стану законодавчої та правозастосовчої практики, досягнень юридичної науки, філософії права, теорії інформації, психології, евристики, експертології та інших суміжних наук. Автори поставили за мету: з одного боку, в доступній формі викласти наукові основи теорії доказів, з іншого, узагальнити передовий досвід і досягнення юридичної науки, внести пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення діяльності по доведенню. «Вчіться і читайте, - писав Ф. М. Достоєвський. - Читайте книги серйозні. Життя зробить інше ». Мудрі воліють вчитися, невігласи заучувати. Дана робота розрахована на людей, що мають або оволодівають спеціальністю юриста і відрізняються допитливістю розуму, творчим мисленням, спрагою правди і торжества справедливості.