В умовах ринкових відносин істотно зросла роль і значення правової роботи у сфері господарювання. Як зазначалося в попередніх параграфах, під правовою роботою в сфері господарювання розуміється система заходів, яка спрямована на реалізацію прав та обов'язків учасників господарських відносин та тісно пов'язаних з ними, забезпечення підвищення ділової активності в сфері господарювання, розвиток підприємництва та на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість, підвищення продуктивності праці та якості роботи за дотримання планової, договірної, трудової дисципліни. Правову роботу у сфері господарювання необхідно поділяти на два рівні: створення правової інфраструктури всього господарського життя, включаючи, наприклад, роботу юристів у публічно-правових утвореннях (органах державної влади і керування, муніципальних утвореннях), спрямовану на створення умов розвитку бізнесу; правова робота безпосередньо в сфері господарювання, пов'язана з обслуговуванням суб'єктів господарювання. Саме формам та організаційним основам діяльності суб'єктів правової роботи в сфері господарювання другого рівня присвячений цей параграф, які в практичній діяльності та в науковій літературі отримали назву суб'єкти юридичної роботи.
Основними задачами суб'єктів юридичної роботи в сфері господарювання є забезпечення дотримання законності в діяльності суб'єктів господарювання, захисту їх прав і законних інтересів при взаємодії з органами державної влади і управління, органами місцевого самоврядування, контрагентами по договорах, з його учасниками (засновниками), працівниками й іншими суб'єктами, що вступають у взаємодію з ними. У рамках загальних задач юридична робота у сфері господарювання забезпечує підтримку кор поративної культури господарської організації, захист правовими засобами майна суб'єктів господарської діяльності, наявність договірної дисципліни в галузі, регіоні, країні в цілому. Саме тому забезпечення суб'єктів господарювання різних форм власності та організаційно-правових форм кваліфікованими юридичними службами є загальнодержавним завданням.
Існують різні форми правового забезпечення господарської діяльності, з яких найбільш розповсюдженої як і раніше залишається наявність в організаційно-управлінській структурі суб'єкта господарювання юридичної служби (департаменту, відділу, бюро, юрисконсульта). Поряд з цим суб'єкти господарювання можуть укладати договори на надання правової допомоги з адвокатами, адвокатськими об'єднаннями відповідно до Закону України Діро адвокатуру", зі спеціалізованими суб'єктами господарювання, що здійснюють юридичне обслуговування інших організацій і громадян; з фізичними особами підприємцями, які надають юридичні послуги.. Правове забезпечення господарської діяльності в рамках покладених на них задач здійснюють нотаріуси.
Виділяють наступні форми організації юридичної служби, по- перше, юридичні відділи (бюро) створюються на підприємствах. Юридичний відділ очолює начальник, а в штаті декілька юрисконсультів, між якими можлива спеціалізація по виконанню окремих видів юридичної роботи. У юридичні відділи можуть входити: кодифікатори, претензіонисти, економісти, технічний персонал тощо.
По-друге, коли існують юрисконсульти (штатні юристи) на підприємстві. Така форма організації юридичної служби широко застосовується для правового обслуговування невеликих господарських організацій.
По-третє, юридичні служби суб'єктів організаційно-господарських повноважень. Така форма правового обслуговування застосовується в наступних цілях:
- здійснення юридичної роботи по забезпеченню реалізації Компетенції суб'єкта організаційно-господарських повноважень;
здійснення управління, методологічного забезпечення та контролю за юридичною роботою підлеглих господарських організацій;
- здійснення юридичної роботи на користь підпорядкованих господарських організацій, в структурі яких відсутні спеціальні підрозділи юридичних служб, і в більшості випадків їх формування недоцільне із-за незначного об'єму юрисконсультської роботи.
При створенні юридичної служби як структурного підрозділу суб'єкта господарювання чи суб'єкта організаційно-господарських повноважень, у першу чергу повинна бути створена відповідна матеріально-технічна база, що забезпечить роботу такого підрозділу (робоче місце, оргтехніка, відповідне ліцензоване програмне забезпечення, правова література тощо), введено в штатний розпис необхідна кількість штатних одиниць, затверджений фонд заробітної плати і здійснені інші обов'язкові заходи. Рішення про створення такого структурного підрозділу приймається компетентним органом управління суб'єкта господарювання.
Відповідно до п. 5. Загального положення про юридичну службу міністерства,іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 р. N 1040, юридична служба підпорядковується безпосередньо керівникові органу виконавчої влади, підприємства. Після ухвалення рішення і визначення основних вимог до роботи юридичної служби створюються внутрішні локальні нормативні акти, що регламентують порядок її роботи і взаємодія з іншими службами і підрозділами підприємства. До таких документів відносять Положення про юридичну службу (юридичний відділ, бюро, сектор тощо) і посадових інструкціях на працівників юридичної служби.
Чисельність фахівців юридичної служби підприємства визначається Міжгалузевими нормами чисельності працівників юридичної служби, затвердженими наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 11 травня 2004 р. № 108, і Методикою розрахунку чисельності окремих категорій працівників на основі норм праці, затверджених наказом того ж Міністерства від 4 вересня 2000 р. № 222. Збірник міжгалузевих норм чисельності теж містить норми часу на виконання робіт і нормативи чисельності працівників, що займаються правовими питаннями підприємств.
На кожного працівника, що належить до юридичної служби підприємства, складається посадова інструкція, яка повинна відпові дати Положенню про юридичну службу і базуватися на кваліфікаційних характеристиках, викладених у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Назви посад фахівців юридичної служби повинні відповідати Державному класифікатору професій і посад ДК 003-95, затвердженому наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 р. № 257, у якому для фахівців юридичної служби відзначені дві професії: "начальник юридичного відділу" і "юрисконсульт". Згідно з Доповненням Класифікатора назву посади можна розширити за рахунок уточнюючих слів "головний", "ведучий" чи "старший". Класність і категорії до цих посад присвоюється згідно з правилами і положеннями, затвердженими суб'єктом господарювання.
Окремою формою організації юридичної роботи є договірне юридичне обслуговування, яке здійснюється за договором з: адвокатом; адвокатським об'єднанням; юристом - приватним підприємцем; юридичною фірмою (консультацією). В рамках цієї форми відносини по правовому обслуговуванню оформляють договором, в якому передбачаються всі необхідні умови, що стосуються обсягу та видів послуг, які повинні надаватися, термінів виконання, оплати тощо.
Базовим нормативно-правовим актом, що встановлює основні завдання та роль юридичної служби на підприємствах, установах організаціях державного сектору економіки є Загальне Положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 року №1040. Згідно з ним юридична служба органу виконавчої влади, підприємства утворюється як самостійний структурний підрозділ, вид якого залежить від обсягу, характеру та складності правової роботи (департамент, управління, відділ, сектор). На підприємстві функції юридичної служби може виконувати юрисконсульт відповідної категорії.
Для представлення інтересів держави в судах під час розгляду справ, стороною або третьою особою в яких є органи виконавчої влади, у складі юридичної служби утворюється відповідний підрозділ або такі повноваження надаються окремій посадовій особі.
Основним завданням юридичної служби є організація право * роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне доті? мання та запобігання невиконанню вимог законодавства, ішц, нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством ь керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах.