Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Коментар статті Конституції:
Ст. 145 на конституційному рівні закріплює право місцевого самоврядування на судовий захист своїх законних прав й інтересів. Ця норма має принципове значення в плані забезпечення правової, організа-ційної і фінансової самостійності місцевого самоврядування, оскільки якою б досконало організованою не була система місцевого самоврядування, вона ніколи не стане повноцінною, якщо не буде спиратися на незалежну судову гілку влади. Це повною мірою узгоджується з Європейською Хартією про місцеве самоврядування, згідно з якою органи місцевого самоврядування повинні мати право на судовий захист для забезпечення вільного здійснення ними своїх повноважень і дотримання закріплених конституцією і законодавством країни принципів місцевого самоврядування.
Передбачене даною статтею право органів місцевого самоврядування на захист своїх прав у суді є передусім важливим правовим засобом забезпечення виконання їх рішень, які відповідно до ст. 144 Конституції є обов'язковими на відповідній території, якщо вони прийняті в межах, визначених законом. Це пояснюється тим, що невиконання або неналежне виконання законних рішень органів місцевого са-моврядування з боку будь-яких державних органів, інших органів самоврядування, підприємств, організацій і установ, посадових осіб та громадян є грубим порушенням прав територіальних колективів на самостійне вирішення питань місцевого значення в межах Конституції і законів України.
У руслі даного підходу Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" передбачає відповідальність, у тому числі і майнову, підприємств (об'єднань), організацій і установ за шкоду, заподіяну інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їх діями або бездіяльністю, а також невиконанням рішень органів самоврядування.
Крім того, органи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду з позовом про визнання недійсними актів державних органів, інших органів самоврядування, підприємств (об'єднань), організацій і установ, які обмежують їх повноваження.
На практиці досить часто мають місце випадки, коли державні органи, перш за все органи виконавчої влади, приймають формально законні рішення, які прямо або опосередковано змушують органи місцевого самоврядування робити незаплановані додаткові витрати за рахунок місцевих бюджетів. Тепер, керуючись нормами даної статті й ч. З ст. 142, органи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду про компенсацію додаткових витрат, яких вони зазнали внаслідок прийняття рішень органами державної влади. Це правило має поширюватися і на компенсацію витрат, що виникли внаслідок здійснення органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади відповідно до ч. З ст. 143 Конституції.
Попередня стаття Конституції встановила правило, за яким рішення органів місцевого самовряду-вання можуть зупинятися з мотивів їх невідповідності Конституції і законам України з одночасним звер-ненням до суду. Проте це не позбавляє органи місцевого самоврядування, як це випливає із змісту даної статті, зустрічного права звернутися до суду про визнання недійсним рішення, яким було зупинено рішення органу місцевого самоврядування, якщо відповідний орган зволікає із зверненням до суду або його рішення, на думку органу самоврядування, не є досить обґрунтованим. Такий підхід врівноважує позиції державного органу, що зупиняє рішення, і органу місцевого самоврядування.