Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

Оскільки закони мають вищу юридичну силу в системі нормативно-правових актів, то цілком зро-зуміло, що саме ними повинні регулюватися найважливіші питання суспільних відносин. Саме про це і свідчить дана стаття Конституції України.

Всі питання, що підлягають правовій регламентації виключно законами України, які перераховані у даній статті, поділяються на дві частини: перша - питання, що визначаються виключно законами, і друга - питання, що встановлюються виключно законами.

Аналізуючи коло питань, що підлягають визначенню виключно законами України, можна відпо-відним чином їх згрупувати. У статті З Конституції зазначається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а в коментованій статті, як і в деяких інших, це положення знаходить свій подальший розвиток. Так, виключно законами визначаються питання прав і свобод людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основних обов'язків громадянина (п. 1 ч. 1), питання громадянства. правосуб'єктності громадян, статусу іноземців та осіб без громадянства (п. 2 ч. 1).

Окрему групу становлять питання демографічних га міграційних процесів (п. 10), прав корінних народів і національних меншин (п. З ч. І), порядку застосування мов (п. 4 ч. 1). Слід зазначити, що ці питання регулюються й іншими нормами Конституції. Так, у статті 10 Конституції зазначено, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови та гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, ІНШИХ мов національних меншин України. У статті П зазначено, що держава сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин, що проживають в Україні. Таким чином, прослідковується, хоча б на цьому при-кладі. системність Основного Закону нашої держави.

Беручи до уваги те, що Україна є соціальною державою (ст. 1 ), а також те, що вона гарантує право громадян на соціальний захист (ст. 46), особливо важливого значення набувають питання законодавчого визначення основ соціального захисту, «{юрм і видів пенсійного забезпечення, засад регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, питання виховання, освіти, культури і охорони здоров'я. Саме це закріплено в пункті 6 даної статті.

Серед прав та свобод людини, що гарантуються Конституцією, є право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст. 41), право на підприємницьку діяльність (ст. 42). Особлива увага приділена визначенню об'єктів права власності Українського народу (ст. 13). Тому закономірним є те, що виключно законами України мають визначатися засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і і зв'язку (п. 5 ч. 1). До цієї групи питань відноситься також визначення правового режиму власності (п. 7 ч.І), правових засад і гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання (п. 8 ч. 1), засад зовнішньоекономічної діяльності, митної справи (п. 9 ч.І).

Ряд статей Конституції України присвячені регламентації питань юридичної відповідальності осіб (статті 58 - 63, 68 та іт). Оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, то її правильне встановлення тісно пов'язане із проблемою дотримання прав людини. Тому засади цивільно-правової відповідальності, відповідальності за вчинення злочинів, адміністративних або дисциплінарних правопорушень, як зазначено у пункті 22 частини 1 даної статті, повинні визначатися виключно законами. У частині 3 даної статті визначається, що амністія оголошується законом України.

Визначення загальних засад діяльності органів законодавчої, виконавчої та судової влади, статусу органів місцевого самоврядування, територіального устрою держави є одним із центральних завдань будь-якої конституції. Більш детально зазначені питання мають регламентуватися окремими законами. Тому до наступної групи можна віднести вирішальні для і функціонування держави питання організації і порядку діяльності Верховної Ради України (п. 21 ч. 1), і питання організації і діяльності органів виконавчої влади (п. 12 ч 1), побудови та функціонування правоохоронних органів нашої держави, а саме ті, що стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, засад судової експертизи, організації і діяльності прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань, основ організації та діяльності адвокатури (п. 14 ч.І), організації державної статистики та інформатики (п. 12 ч.І), засад місцевого самоврядування (п. 15 ч.І), статусу столиці України та спеціального статусу інших місць (п. 16 ч.І). Крім питань побудови та функціонування органів законодавчої та виконавчої влади, місцевого самоврядування, до цієї групи питань можна також віднести питання статусу народних депутатів України (п. 21 ч.І), основ державної служби (п. 12 ч.І).

Як відомо, громадяни України мають конституційне право на свободу думки і слова, свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації. Відповідно до статті 38 громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Враховуючи важливість зазначених прав людини, вони визначаються виключно у формі закону. До цієї групи питань відносяться також засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації (п. 11 ч. 1), організації і порядку проведення виборів і референдумів.

Конституція відносить до найважливіших функцій держави захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення и економічної, інформаційної і екологічної безпеки. Важливість цих питань обумовлює необхідність саме законодавчого визначення основ національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку (п. 17 ч. 1), правового режиму державного кордону (п. 18 ч. І), правового режиму воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації (п. 19 ч. 1).

Як було зазначено вище, до другої частини питань, що підлягають правовій регламентації виключно законами України, в даній статті відносяться питання, що встановлюються виключно законами України. В межах цієї частини також можна виділити декілька груп найважливіших питань, що виникають у процесі різноманітних суспільних відносин.

Так, виходячи із необхідності забезпечення економічної безпеки держави, саме закон має встанов-лювати правила фінансових відносин у державі, порядок формування Державного бюджету та бюджетної; системи України, основи грошового обігу та валютного регулювання (п. 1 ч. 2), що є особливо важливим І для розвитку соціально-економічних відносин в Україні. З огляду на це великого значення набуває визначення політики держави щодо утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального (п. 8 ч. 2). Для впорядкованого розвитку виробництва, нормального функціонування економіки взагалі необхідне встановлення державних стандартів. Зокрема, у пункті З частини 2 даної статті зазначено, що одиниці ваги, міри та часу повинні встановлюватися виключно законами України.

Держава як суб'єкт міжнародного права повинна на законодавчому рівні вирішувати питання, пов'язані з порядком направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав та порядком допу-ску і умовами перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України (п. 2 ч. 2). Це обумовлено тим, іцо держава має неухильно виконувати взяті на себе міжнародно-правові зобов'язання, а її воля, виражена у відповідному міжнародному договорі, при цьому не повинна суперечити нормам національного законодавства про оборону та національну безпеку. Зазначені питання складають другу групу питань, що встановлюються виключно законами України.

Велике значення для зовнішньополітичної діяльності держави, організації керівництва н Збройними Силами та державної служби має встановлення переліку дипломатичних рангів, військових звань та інших спеціальних звань. Держава, оцінюючи позитивну діяльність окремих осіб та визначаючи ступінь їхніх заслуг, запроваджує систему державних нагород. Тому не випадково, що зазначені питання вста-новлюються виключно законами України, що і передбачено у пунктах 5 і 6 частини 2 даної статті.

Законодавчо встановлюється порядок використання і захисту державних символів (п. 4 ч. 2) як ознак суверенітету України, введення державних свят (п. 7 ч. 2).

Дана стаття Конституції має важливе значення для впорядкування правового регулювання суспільних відносин у нашій державі, оскільки в ній окреслюється коло найважливіших питань, правове регулювання яких має визначатися та встановлюватися виключно законами України.


Получите за 15 минут консультацию юриста!