Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, громадського чи політичного життя та ін.) І яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації (п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «про судову практику у справах про захист честі і гідності физиче кого особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи »).
Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила. Статтею 302 ЦК України встановлено, що особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності. Згідно п.18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається саме на відповідача.
28.06.2019 15:02