Выиграл суд. Поддали апелляционную жалобу.
31.03.2020 12:44
Андрей, Донецк
Получите консультацию юриста онлайн!
Ответы юристов
До Апеляційного суду Черкаської області
18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316
Позивач (апелянт): Позивач: Сергеєнко Сергій Сергійович
19614, Черкаська область, с. Мошни, вул. Леніна буд. 110
Відповідач: Іваненко Іванна Іванівна
19614, Черкаська область, с. Мошни, вул. Леніна буд. 108
Третя сторона: Білозірська сільська рада
Черкаського району та області
19635, Черкаська область, Черкаський район,
с. Білозір'я, вул. Леніна, 168
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
на апеляційну скаргу по справі № 22ц-954/(11)
02 березня 2011 року Сергеєнком С.С. до Апеляційного суду Черкаської області було подано апеляційну скаргу на рішення Черкаського районного суду від 24 лютого 2011 року. Вважаю, що в апеляційній скарзі не було наведено достатніх підстав для скасування вищеназваного рішення. А саме рішення є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
По-перше. Самим відповідачем вказано, що позов про знесення самовільної забудови може бути поданий тільки органом місцевого самоврядування або іншим органом державної влади. Відповідно до апеляційної скарги таке трактування є порушенням матеріального (а не процесуального) права. Але, саме так передбачено частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України: у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Як видно, даною статтею визначено належного позивача, хоча прямо такого поняття законом не передбачено. Будь-яких інших законодавчих актів, які регулюють порядок подачі позовних заяв по знесенню самочинного будівництва, немає. Тому розширення кола осіб, які можуть подавати такий позов є порушенням закону.
Це також встановлено рішенням Черкаського районного суду від 09 квітня 2010 року, в якому вказано, що "розгляд питань знесення самовільної забудови відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування". Вказане рішення суду знаходиться в матеріалах справи.
По-друге. Як основну підставу для скасування рішення позивач наводить частину 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Дана стаття передбачає дві умови знесення самочинного будівництва: перша, якщо самовільне будівництво побудоване на земельній ділянці іншого власника і він вимагає його знесення. Ця частина норми не може бути застосована, оскільки земельна ділянка, на якій самочинно побудований гараж, не є у власності позивача.
Друга умова – якщо це порушує права інших осіб. Позивачем ні в суді першої інстанції ні в апеляційній скарзі не зазначено яким саме чином порушуються його права. Як аргументи позивач наводить порушення будівельних норм. Але порушення будівельних норм та порушення прав зовсім різні речі. Тільки один раз було названо як порушення прав "затіняються вікна житлового будинку і в разі пожежі в гаражі відповідачки моєму будинку загрожує знищення".
Стосовно затінення вікон – дане твердження не відповідає дійсності, оскільки гараж знаходиться на північній стороні по відношенню до будинку і є значно нижчим від останнього. Це свідчить про неможливість протягом дня затіняти будинок. Більше того, гараж знаходиться не навпроти вікон відповідача, а ближче до дороги, тобто в стороні від будинку. Стосовно загрози знищення під час пожежі, то в матеріалах справи йде мова про порушення саме будівельних норм, а не пожежних.
По-третє. Відповідно до пояснень апелянта орган місцевого самоврядування зайняв пасивну позицію і ніби це дає право йому звертатись до суду із вимогою про знесення. Перше твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідно до листа Білозірської сільської ради остання була не проти узаконення гаражу. Але пасивна позиція органу місцевого самоврядування не створює підстави для розширення кола осіб, які можуть звертатися із позовом про знесення самочинного будівництва. Це остається виключною компетенцією органу місцевого самоврядування або іншого органу державної влади.
По-четверте. Як підстава для знесення вказується те, що земля, на якій самовільно побудований гараж – не є приватизована. Ніяким чинним законодавством не передбачено твердження, що підлягає знесенню самочинне будівництво, яке побудоване на "неприватизованій" землі. Тому аргумент про "знесення гаражу через непогодження будівництва позивачем" не має під собою ніяких законних підстав.
По-п’яте. Відповідно до пояснень позивача – він не пропустив строку позовної давності, оскільки строк був зупинений. Зупинений через те, що ніби відповідачка визнала свій борг (у відповідності до статті 264 Цивільного кодексу України). Зазначається, що в судовому засіданні було встановлено, що відповідач зобов’язалась самостійно усунути порушення та знести гараж. Дане твердження не відповідає дійсності із наступних причин.
Перша – відповідач ніколи не давала обіцянок знести гараж.
Друга, якщо би відповідачка визнала борг (тобто була згодна знести гараж) – не було би предмету спору. Як аргумент апелянт називає судову практику – рішення суду. Проте рішення суду не охоплює випадки, який описаний вище. Більше того в Україні діє система континентального, а не прецедентного права.
По-шосте. Має місце неналежний відповідач. Відповідно до вказаної статті 376 Цивільного кодексу України знести самочинно побудований гараж можна зобов’язати тільки особу, яка збудувала самочинне будівництво. Проте відповідач (Бабіч Любов Миколаївна) не являється особою, яка збудувала гараж. Вона отримала його в спадок.
На підставі вищенаведеного та у відповідності до статей 264, 376 Цивільного кодексу України, статей 205, 292, 307 Цивільного Процесуального кодексу України, –
ПРОШУ:
1. Постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення Черкаського районного суду від 24 лютого 2019 року без змін.
"__"___________ 2019 року
Додатки:
1. Копія відповіді Білозірської сільської ради від 06.04.2018 року.
2. Копія відповіді Білозірської сільської ради від 08.06.2018 року.
Представник відповідача
за довіреністю
18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316
Позивач (апелянт): Позивач: Сергеєнко Сергій Сергійович
19614, Черкаська область, с. Мошни, вул. Леніна буд. 110
Відповідач: Іваненко Іванна Іванівна
19614, Черкаська область, с. Мошни, вул. Леніна буд. 108
Третя сторона: Білозірська сільська рада
Черкаського району та області
19635, Черкаська область, Черкаський район,
с. Білозір'я, вул. Леніна, 168
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
на апеляційну скаргу по справі № 22ц-954/(11)
02 березня 2011 року Сергеєнком С.С. до Апеляційного суду Черкаської області було подано апеляційну скаргу на рішення Черкаського районного суду від 24 лютого 2011 року. Вважаю, що в апеляційній скарзі не було наведено достатніх підстав для скасування вищеназваного рішення. А саме рішення є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
По-перше. Самим відповідачем вказано, що позов про знесення самовільної забудови може бути поданий тільки органом місцевого самоврядування або іншим органом державної влади. Відповідно до апеляційної скарги таке трактування є порушенням матеріального (а не процесуального) права. Але, саме так передбачено частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України: у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Як видно, даною статтею визначено належного позивача, хоча прямо такого поняття законом не передбачено. Будь-яких інших законодавчих актів, які регулюють порядок подачі позовних заяв по знесенню самочинного будівництва, немає. Тому розширення кола осіб, які можуть подавати такий позов є порушенням закону.
Це також встановлено рішенням Черкаського районного суду від 09 квітня 2010 року, в якому вказано, що "розгляд питань знесення самовільної забудови відноситься до компетенції органу місцевого самоврядування". Вказане рішення суду знаходиться в матеріалах справи.
По-друге. Як основну підставу для скасування рішення позивач наводить частину 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Дана стаття передбачає дві умови знесення самочинного будівництва: перша, якщо самовільне будівництво побудоване на земельній ділянці іншого власника і він вимагає його знесення. Ця частина норми не може бути застосована, оскільки земельна ділянка, на якій самочинно побудований гараж, не є у власності позивача.
Друга умова – якщо це порушує права інших осіб. Позивачем ні в суді першої інстанції ні в апеляційній скарзі не зазначено яким саме чином порушуються його права. Як аргументи позивач наводить порушення будівельних норм. Але порушення будівельних норм та порушення прав зовсім різні речі. Тільки один раз було названо як порушення прав "затіняються вікна житлового будинку і в разі пожежі в гаражі відповідачки моєму будинку загрожує знищення".
Стосовно затінення вікон – дане твердження не відповідає дійсності, оскільки гараж знаходиться на північній стороні по відношенню до будинку і є значно нижчим від останнього. Це свідчить про неможливість протягом дня затіняти будинок. Більше того, гараж знаходиться не навпроти вікон відповідача, а ближче до дороги, тобто в стороні від будинку. Стосовно загрози знищення під час пожежі, то в матеріалах справи йде мова про порушення саме будівельних норм, а не пожежних.
По-третє. Відповідно до пояснень апелянта орган місцевого самоврядування зайняв пасивну позицію і ніби це дає право йому звертатись до суду із вимогою про знесення. Перше твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідно до листа Білозірської сільської ради остання була не проти узаконення гаражу. Але пасивна позиція органу місцевого самоврядування не створює підстави для розширення кола осіб, які можуть звертатися із позовом про знесення самочинного будівництва. Це остається виключною компетенцією органу місцевого самоврядування або іншого органу державної влади.
По-четверте. Як підстава для знесення вказується те, що земля, на якій самовільно побудований гараж – не є приватизована. Ніяким чинним законодавством не передбачено твердження, що підлягає знесенню самочинне будівництво, яке побудоване на "неприватизованій" землі. Тому аргумент про "знесення гаражу через непогодження будівництва позивачем" не має під собою ніяких законних підстав.
По-п’яте. Відповідно до пояснень позивача – він не пропустив строку позовної давності, оскільки строк був зупинений. Зупинений через те, що ніби відповідачка визнала свій борг (у відповідності до статті 264 Цивільного кодексу України). Зазначається, що в судовому засіданні було встановлено, що відповідач зобов’язалась самостійно усунути порушення та знести гараж. Дане твердження не відповідає дійсності із наступних причин.
Перша – відповідач ніколи не давала обіцянок знести гараж.
Друга, якщо би відповідачка визнала борг (тобто була згодна знести гараж) – не було би предмету спору. Як аргумент апелянт називає судову практику – рішення суду. Проте рішення суду не охоплює випадки, який описаний вище. Більше того в Україні діє система континентального, а не прецедентного права.
По-шосте. Має місце неналежний відповідач. Відповідно до вказаної статті 376 Цивільного кодексу України знести самочинно побудований гараж можна зобов’язати тільки особу, яка збудувала самочинне будівництво. Проте відповідач (Бабіч Любов Миколаївна) не являється особою, яка збудувала гараж. Вона отримала його в спадок.
На підставі вищенаведеного та у відповідності до статей 264, 376 Цивільного кодексу України, статей 205, 292, 307 Цивільного Процесуального кодексу України, –
ПРОШУ:
1. Постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення Черкаського районного суду від 24 лютого 2019 року без змін.
"__"___________ 2019 року
Додатки:
1. Копія відповіді Білозірської сільської ради від 06.04.2018 року.
2. Копія відповіді Білозірської сільської ради від 08.06.2018 року.
Представник відповідача
за довіреністю
31.03.2020 18:34
Здравствуйте, Андрей.
Возражение пишется по сути содержания апелляционной жалобы и текста судебного решения.
Поэтому образец тут не уместен, это интеллектуальная работа юриста по конкретному делу, и если Вы рассчитываете на результат, тогда Вам нужно с документами обратиться к юристу, который сможет Вам подготовить отзыв на апелляционную жалобу.
Возражение пишется по сути содержания апелляционной жалобы и текста судебного решения.
Поэтому образец тут не уместен, это интеллектуальная работа юриста по конкретному делу, и если Вы рассчитываете на результат, тогда Вам нужно с документами обратиться к юристу, который сможет Вам подготовить отзыв на апелляционную жалобу.
31.03.2020 21:23
Вопросы из такой же категории
Проезд через мостЕсть ли смысл подавать апелляцию?
Как получить отсрочку или рассрочку на оплату штрафа