Доброго дня!
Дезертирство – це важкий злочин з боку військовослужбовця, поєднаний зі страхом та зневагою до держави. Дезертирством може вважатися будь-яке незаконне залишення частини або служби задля ухилення від проходження військової служби. Також дезертирство полягає в умисному нез'явленні на службу в разі призначення, переводу, відрядження, з відпустки або з медичного закладу (лікарні). Важливою особливістю для визначення дезертирства є те, що вчиняється воно військовослужбовцями строкової служби.
Згідно з кримінальним законодавством України дезертири визнаються злочинцями, а їх дії, відповідно, кримінально-караними діяннями.
Відповідно до статті 408 Кримінального кодексу України, за дезертирство передбачена санкція у вигляді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, а якщо особа при цьому вчиняє такі діяння із зброєю або за попередньою змовою групою осіб - на строк від п’яти до десяти років.
Проте, якщо дезертирство вчиняється в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, санкція може бути набагато жорсткіша, а саме позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років.
Ще більш серйозна відповідальність наступає, коли дезертир вчиняє такі дії в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, залишаючи своїх побратимів вмирати. Це є особливо тяжким злочином, саме тому дезертирів зневажають в будь-яких арміях світу. Відповідно до тяжкості злочину встановлена і санкція в КК України, яка передбачає за дезертирство в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років.
Незаконні письмові рішення командування можна оскаржити вищестоящому керівнику , військовій прокуратурі , Міноборони та до суду.
Можливо у кокретній бойовій обстановці з метою збереження особового складу ваші дії не були порушенням , факти треба досліджувати слідчим.
я лише надаю загальнуінформацію.
Можна спробуват взяти довідку ЛКК про Ваш стан здоров я , що ви на той момент потребували невідкладної допомоги, так як інших родичів не маєте чоловік вимушений був прийняти таке рішення для рятування вашого життя., але обставини мають досліджувати слідчі військової прокуратури.
Рекомендую звернутися за допомогою до регіонального адвоката системи надання безоплатної вторинної правової допомоги для оперативного напрацювання правової позиції по кримінальній справі та здійснення представництва неповнолітньої особи( дитини)
Це такі види правових послуг :0 800 213 103
• 1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб – на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону;захист;
• здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
• складення документів процесуального характеру.
Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають категорії осіб, які визначені Законом України «Про безоплатну правову допомогу» та іншими законами України.
Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:
2) діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту;
2-1) внутрішньо переміщені особи;
2-2) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб;
3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання;
4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт;
5) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими;
6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі;
8) особи, на яких поширюється дія Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”;
9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;
9-1) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;
12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України;
13) особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі;
2. Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов’язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.
3. Суб’єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу, визначені пунктами 1, 2-1, 2-2, 8, 9, 12, 13 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року та не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.
Належність до однієї із перелічених категорій осіб слід підтвердити відповідними документами.
Безкоштовно адвокат має прибути у термін 3 -х годин з моменту затримання та повідомлення на гарячу лінію
-----------------------
Ви діяли у ситуаціі крайньої необхідності, потім якщо проти вас розпочнуть провадження треба буде це доводити.
Умови за якою крайня необхідність є правомірною
1) існує небезпека переліченим у статті 39 КК України об'єктам, яка виникла внаслідок дії стихійних сил, механізмів, тварин, а у деяких випадках - дій інших людей;
2) небезпека є наявною, тобто такою, що безпосередньо загрожує завданням шкоди зазначеним об'єктам або вже її завдає;
3) небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи. Проте у випадку, коли особа на могла, виходячи з обставин справи, усвідомлювати відсутність небезпеки, вчинене нею розцінюється як вчинене в стані крайньої необхідності. Якщо особа не усвідомлювала, але могла усвідомити відсутність небезпеки, вона підлягає кримінальній відповідальності;
4) небезпека у даній обстановці не може бути відвернена чи усунута іншим шляхом, окрім заподіяння шкоди;
5) при усуненні небезпеки не допущене перевищення меж крайньої необхідності.
Перевищення меж крайньої необхідності не вважається кримінальним правопорушенням
Не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилю¬вання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, -якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Право на необхідну оборону виникає лише за певних умов, визначених законом. Відповідно до статті 36 КК України ці умови полягають у такому:
1) оборона визнається необхідною лише у випадку, якщо дії, що становлять її зміст, вчинено з метою захисту охоронюваних законом: а) прав та інтересів особи, яка захищається; б) прав та інтересів іншої особи (фізичної чи юридичної); в) суспільних інтересів; г) інтересів держави;
2) оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК;
3) за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною. Вона можлива від наявного посягання, тобто такого, яке вже почалось і ще не закінчилось. Оборона проти явно закінченого посягання є неправомірною;
4) посягання має бути реальним, а не існувати лише в уяві того, хто захищається;
5) шкода при необхідній обороні може бути заподіяна тільки тому, хто посягає;
6) при необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Крайня необхідність не звільняє особу від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду, проте закон надає широкі можливості суду для врахування цієї обставини при вирішенні конкретної справи про відшкодування шкоди. Проте цивільне законодавство для випадків, коли шкоду завдано діями, спрямованими на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної чи юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими способами, надає суду широкі можливості для справедливого вирішення питання про відшкодування, зокрема, воно передбачає можливість покладення обов’язку повного чи часткового відшкодування на особу, в інтересах якої діяв той, хто завдав шкоди, або і повного чи часткового звільнення обох цих осіб від відшкодування шкоди.
Відповідальність за перевищення меж необхідної оборони настає лише при заподіянні шкоди двох видів, а саме: тяжкого тілесного ушкодження; умисного вбивства. Відповідальність за таке перевищення меж необхідної оборони передбачена статтями 118 і 124 КК України. В інших випадках перевищення меж необхідної оборони не є кримінальним правопорушенням.
З повагою,
Костянтин Гончаренко
------------
Подальші консультації є мінімально платними - залишайте будь-ласка, через платіжну систему сайту оплачене питання
10.06.2022 14:52
