До пунктів 153.8 - 153.9 статті 153 Податкового кодексу України
Коментованими пунктами регулюються відносини з оподаткування цінних паперів.
Ключові слова:
щодо поняття і видів цінних паперів: цінні папери; види цінних паперів; фондовий ринок; корпоративні права; акції; облігації; вексель; деривативи; ф'ючерс; форвард; опціон;
щодо операцій з цінними паперами: емісія цінних паперів; емітент цінних паперів; первинне розміщення цінних паперів; інвестор; продаж цінних паперів; обмін цінних паперів; викуп цінних паперів; відчуження цінних паперів; повторний продаж цінних паперів; погашення цінних паперів; продавець цінних паперів; покупець цінних паперів; операції РЕПО; конвертація цінних паперів; зворотний продаж (купівля) цінних паперів; торгівля цінними паперами; торговці цінними паперами;
щодо сплати податків з цінними паперами: відокремлений облік фінансових результатів від операцій з цінними паперами; фінансовий результат від операцій з цінними паперами; заборгованість платника податку за операціями з цінними паперами; доходи від операцій з цінними паперами; витрати від операцій з цінними паперами.
Цивільний кодекс України (ст. 194) та Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" дають практично ідентичні визначення цінних паперів і ст. 3 останнього із згаданих актів встановлює, що цінні папери являють собою документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Таким чином, суть цінних паперів полягає у тому, що це є документ, який виражає грошові або інші майнові права. Цінні папери, їх види і типи встановлюються тільки державою і цінним папером є тільки документ, який встановлено у Законі, якомусь розширеному тлумаченню їх перелік не підлягає.
Таким чином, найважливішими характеристиками цінного паперу є те, що кожен цінний папір: а) являє собою документ встановленої форми і б) виражає собою певні майнові права.
Стаття 195 ЦКУ визначає такі групи та види цінних паперів, які знаходяться в цивільному обороті України:
1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;
2) боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;
3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;
4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
ЦКУ також встановлено, що законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів; види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.
Відповідно до цього Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено більш детальну класифікацію цінних паперів.
Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні. Емісійними є цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент). Зокрема, це: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України. Крім того, за рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку емісійними можуть бути визнані інші види цінних паперів, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів. Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні, а за формою випуску - на пред'явника, іменні або ордерні.
В цивільному обороті України можуть бути такі групи цінних паперів:
1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться: а) акції; б) інвестиційні сертифікати; в) сертифікати ФОН;
2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться: а) облігації підприємств; б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов'язання України; ґ) ощадні (депозитні) сертифікати; д) векселі;
3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні;
4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;
5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;
6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
В узагальненому вигляді ці види цінних паперів можна поділити на цінні папери, які виражають відносини власності, та боргові цінні папери.
Цінні папери обертаються на ринку, визначення якого дає ст. 2 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок": фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). Фондовий ринок поділяється на первинний та вторинний. Первинний ринок цінних паперів являє собою сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів, а вторинний - сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів.
Учасниками фондового ринку виступають емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.
Емітентом може бути юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.
Інвестори в цінні папери - це фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку - неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Професійні учасники фондового ринку - це юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України. На ринку цінних паперів здійснюється діяльність із торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарна діяльність, діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів. Головне місце серед видів діяльності займає професійна торгівля цінними паперами, яка охоплює брокерську та дилерську діяльність, андеррайтинг, діяльність з управління цінними паперами.
Основні положення щодо статусу окремих видів цінних паперів встановлено Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок". Однак у податковому законодавстві відображення видів цінних паперів має дещо особливий характер. Зокрема, Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами, який є складовою частиною Податкової декларації з податку на прибуток підприємства [Податкова декларація з податку на прибуток підприємства затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 N 114] види цінних паперів, які оподатковуються податком на прибуток підприємства, розподілені на такі групи:
акції та інші, ніж цінні папери, корпоративні права (рядок 1);
облігації (рядок 2);
векселі (рядок 3);
деривативи (рядок 4);
іпотечні сертифікати (іпотечні сертифікати участі та іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю) (рядок 5);
сертифікати фондів операцій з нерухомістю (рядок 6);
інші цінні папери (рядок 7).
Ст. 6 вказаного Закону визначає статус акції, яка є іменним цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство, а їх реєстрацію випуску акцій здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.
Акція є документом, що виражає корпоративні права, які, згідно п. 14.1.90 ПКУ, являють собою права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Термін "корпоративні права" введено для позначення всіх прав щодо управління господарською організацією, оскільки право на це мають не тільки власники акцій, але і засновники інших видів товариств (наприклад, товариства з обмеженою відповідальністю), участь яких в управлінні виражається не у акціях, а в інших документах, наприклад, статутних.
Облігація являє собою цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. Облігації можуть розміщуватися у документарній або бездокументарній формі. Облігації засвідчують відносини боргу і не дають права на участь в управління юридичною особою - емітентом, оскільки виражають не відносини власності, корпоративних прав, а боргу.
Емітент, у порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Відсотковими є облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів. Цільові облігації передбачають можливість виконання зобов'язань товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій. Дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.
Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення.
Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов їх розміщення.
Кожна окрема облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій - в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою ніж одна копійка.
Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення, - в іноземній валюті.
Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено випуск трьох видів облігацій: облігації підприємств, місцевих позик та державні облігації. Стаття 8 цього Закону встановлює особливості випуску та обігу облігацій підприємств. Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу і підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом. Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.
Цим же Законом встановлено обмеження: юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.
До облігацій місцевих позик згідно ст. 9 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик. Рішення про їх розміщення приймають Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством. Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.
Стаття 10 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлює статус облігацій державних позик (державних облігацій України), які можуть придбаватися підприємствами (звичайно, крім облігацій зовнішніх позик). Державні облігації України довгостроковими - понад п'ять років; середньостроковими - від одного до п'яти років; короткостроковими - до одного року.
Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України.
Облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.
Цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу. Цільові облігації можуть бути передбачені законом про Державний бюджет України на відповідний рік із зазначенням напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів. Кошти, залучені до Державного бюджету України від розміщення цільових облігацій внутрішніх державних позик України, використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам випуску цільових облігацій внутрішніх державних позик України з обов'язковим установленням дати обслуговування та погашення кредиту за п'ять днів до дати обслуговування та погашення цільових облігацій внутрішніх державних позик України.
Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з Бюджетним кодексом України.
Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і цими організаціями регулюються відповідними договорами.
Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або державними облігаціями України інших видів за згодою сторін.
Поняття "вексель" вживається у ПКУ в значенні, встановленому законодавством України. Стаття 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначає в найбільш загальному вигляді статус векселя - цінного паперу особливого виду. Вексель втілює в собі боргові зобов'язання, але в цілому його природа дуже широка - вексель є і кредитним засобом свого роду, і засобом розрахунків і виконує ряд інших функцій. Тому основи його видачі та обігу визначаються рядом нормативно-правових актів, серед яких слід назвати .…
Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" лише встановлює, що векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.
Деривативом згідно пп. 14.1.45 ПКУ є стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Стандартна (типова) форма деривативів і порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.
До деривативів належать:
своп - цивільно-правова угода про здійснення обміну потоками платежів (готівкових або безготівкових) чи іншими активами, розрахованими на підставі ціни (котирування) базового активу в межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежів (дату проведення розрахунків) протягом дії контракту;
опціон - цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона контракту одержує право на придбання (продаж) базового активу, а інша сторона бере на себе безумовне зобов'язання продати (придбати) базовий актив у майбутньому протягом строку дії опціону чи на встановлену дату (дату виконання) за визначеною під час укладання такого контракту ціною базового активу. За умовами опціону покупець виплачує продавцю премію опціону;
форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення. Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами;
ф'ючерсний контракт (ф'ючерс) - стандартизований строковий контракт, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк (дата виконання зобов'язань за ф'ючерсним контрактом) передати базовий актив у власність покупця на визначених специфікацією умовах, а покупець зобов'язується прийняти базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену сторонами контракту на дату його укладення. Ф'ючерсний контракт виконується відповідно до його специфікації шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу. Виконання зобов'язань за ф'ючерсом забезпечується шляхом створення відповідних умов організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами;
Іпотечні сертифікати (іпотечні сертифікати участі та іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю) - це іпотечні цінні папери, забезпечені іпотечними активами або іпотеками відповідно до закону.
Сертифікати фондів операцій з нерухомістю
Стаття 15 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлює, що особливості емісії (видачі), обігу та обліку заставних, іпотечних сертифікатів, іпотечних облігацій, сертифікатів ФОН, приватизаційних, похідних, товаророзпорядчих цінних паперів та порядок розкриття інформації щодо них визначаються законодавством. У Декларації про прибуток підприємства ці цінні папери здебільшого відображаються як "інші" цінні папери (рядок 7 Розрахунку фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами). Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" (ст. 3) дає їх поняття:
іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні;
приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;
похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;
товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
Цінні папери проходять ряд стадій в процесі їх функціонуввання, які можна звести до емісії, обігу та погашення.
Слід звернути увагу, що ЦКУ і Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" вживають у різних значеннях терміни "випуск" і "розміщення" цінних паперів. В ЦКУ він вживається як посвідчення факту появи цінного паперу внаслідок дій емітента - він випускає цінні папери і встановлює умови випуску. В Законі України "Про цінні папери та фондовий ринок" щодо цих дій вживається термін розміщення, тобто реалізація цінних паперів першому власнику (це дуже важливий момент, оскільки таке розміщення не є оподатковуваною операцією). Цим же Законом у ст. 1 визначається, що "випуск цінних паперів - сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку". Тобто випуск - це вже не дії емітента, а форма об'єднання цінних паперів у певну одиницю, яка в подальшому підлягає розміщенню. Розміщення цінних паперів являє собою їх первинний продаж первісному власнику і згідно визначенню згадуваного Закону це є відчуження цінних паперів емітентом або андеррайтером шляхом укладення цивільно-правового договору з першим власником (перший власник - особа, яка отримала цінні папери у власність безпосередньо в емітента (або в особи, що видала цінний папір) чи андеррайтера під час розміщення цінних паперів).
В процесі розміщення цінних паперів емітент може отримати емісійний дохід, який являє собою суму перевищення надходжень, отриманих емітентом від емісії (випуску) власних акцій (інших корпоративних прав) та інвестиційних сертифікатів, над номінальною вартістю таких акцій (інших корпоративних прав) та інвестиційних сертифікатів (під час їх первинного розміщення), або над ціною зворотного викупу під час наступних розміщень інвестиційних сертифікатів та акцій інвестиційних фондів (пп. 14.1.58 ПКУ). Ці суми не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.
В подальшому цінні папери знаходяться в процесі обігу, який пов'язаний із вчиненням правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.
В процесі обігу цінні папери стають об'єктом ряду операцій з відчуження (купівля-продаж, обмін та ін.), а на заключній стадії можуть бути викуплені або погашені.
Пункти 153.8 - 153.9 ПКУ встановлюють порядок оподаткування цінних паперів. Головними його елементами є те, що платник податку веде відокремлений облік операцій за кожним із вказаних вище видів цінних паперів, визначаючи для кожного із таких видів окремо доходи і витрати, які в сумі складають фінансовий результат від операцій з цінними паперами (цей показник є головним при визначенні суми, належної до сплати за операціями з цінними паперами, чи збитків від них). У зв'язку з цим Кодекс визначає окремі для операцій з цінними паперами поняття доходів і витрат:
під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням;
під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Кодексом встановлено, що платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Як відмічалось вище, облік ведеться за такими видами цінних паперів:
акції та інші, ніж цінні папери, корпоративні права (рядок 1 Розрахунку);
облігації (рядок 2);
векселі (рядок 3);
деривативи (рядок 4);
іпотечні сертифікати (іпотечні сертифікати участі та іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю) (рядок 5);
сертифікати фондів операцій з нерухомістю (рядок 6);
інші цінні папери (рядок 7).
Облік доходів і витрат за операціями з цінними паперами за кожною з цих груп ведеться окремо. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 розділу ПКУ про податок на прибуток підприємств.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
У разі якщо платник податку виступає інвестором при первинному розміщенні цінних паперів або наступного продажу власних акцій емітентом, або у разі внесення коштів до статутного капіталу емітента, то витрати, сплачені (нараховані) таким платником податку емітенту таких цінних паперів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.
Усі інші витрати та доходи платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначеними цим підпунктом, враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених Кодексом.
Порядок обчислення і сплати податків з операцій з цінними паперами слід розглядати з врахуванням положень п. 137.4 ПКУ, присвяченій загальному порядку визначення доходів. Ст. 137, зокрема, встановлює положення, яке має загальне значення для визначення доходів платників податку на прибуток підприємств, що датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи визнаються (відповідно до ст. 137) незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту (тобто п. 137.4) та статті 159 Кодексу (у цій статті регулюються питання безнадійної та сумнівної заборгованості). Однак для визначення доходів за цінними паперами встановлено деякі особливості. Зокрема, датою отримання доходів власника іпотечного сертифіката участі за операціями з таким іпотечним сертифікатом є дата нарахування протягом відповідного звітного періоду доходу за консолідованим іпотечним боргом (зменшеного на суму винагороди за управління та обслуговування іпотечних активів). Якщо ж при цьому позичальник (дебітор) затримує сплату процентів (комісійних), то кредитор урегульовує таку заборгованість згідно з пунктом 159.1 статті 159 цього Кодексу в порядку, визначеному для врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості. При цьому метод нарахувань процентів (комісійних) за таким кредитом (депозитом) не застосовується до повного погашення дебітором заборгованості або списання заборгованості, яка визнана безнадійною.
За всіма борговими цінними паперами, емітованими платником податку, згідно п. 153.4.3 суми процентів включаються до складу його витрат у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів. У разі розміщення платником податку боргових цінних паперів вище/нижче номінальної вартості, прибуток/збиток від їх розміщення відноситься до складу його доходів/витрат у податковий період, протягом якого відбулося погашення/викуп таких цінних паперів. Платник податку, який здійснює довірчі операції із коштами довірителя, відносить до складу своїх доходів утриману (отриману) винагороду.
За цінними паперами, придбаними платником податку з метою їх продажу або утримання до дати погашення, сума процентів включається до складу його доходів у податковий період, протягом якого була здійснена або мала бути здійснена виплата таких процентів згідно з умовами випуску таких цінних паперів.
Особливу увагу Кодекс приділив оподаткуванню доходів, пов'язаних із здійсненням операцій РЕПО, присвятивши їм абзаци четвертий - десятий п. 153.9, які з'явились в результаті прийняття Закону України від 7 липня 2011 р. за N 3609-VI. Пп. 14.1.167 ПКУ визначає, що операцією РЕПО є операція купівлі (продажу) цінних паперів із зобов'язанням зворотного їх продажу (купівлі) через визначений строк за заздалегідь обумовленою ціною, що здійснюється на основі єдиного договору РЕПО. В цілях цього Кодексу строк між датами виконання першої та другої частин операції РЕПО (строк РЕПО) не може перевищувати одного року. Термін РЕПО прийшов до податкового законодавства із банківського законодавства, де він означає угоду купівлі-продажу цінного паперу із зобов'язанням зворотного продажу (купівлі) через певний строк за зарані визначеною ціною (сам термін пішов від англійського словосполучення repurchase agreement). Операцію РЕПО можна розглядати як короткострокову позичку під заставу цінних паперів.
Оскільки операція РЕПО обов'язково передбачає зворотну купівлю-продаж цінного паперу, то Кодексом встановлено, що витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 ПКУ.
П. 153.9 ПКУ встановлює, що норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу не поширюються на операції, що здійснюються платником податку - емітентом з розміщення та наступного продажу корпоративних прав або інших цінних паперів, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку - емітентом. Цей же пункт (153.9) встановлює, що норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу поширюються також на визначення балансових збитків або прибутків, отриманих платником податку від операцій із корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах.
Операції з конвертації цінних паперів оподаткуванню не підлягають. Це обгрунтовується тим, що конвертовані цінні папери лише змінюють форму існування, не змінюючи своєї суті і змісту.
Прийнятим 7 липня 2011 р. Закон N 3609-VI п. 153.9 доповнено абзацом четвертим, яким встановлено, що норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу не поширюються на операції з купівлі (продажу) цінних паперів із зобов'язанням зворотного їх продажу (купівлі) (операції РЕПО), якщо такі операції не передбачають перехід права власності на цінні папери. Фінансовий результат за такими операціями платника податку визначається по кожній такій операції, як різниця між ціною продажу (купівлі) цінних паперів та ціною їх зворотної купівлі (продажу), в податковому періоді, в якому відбулась зворотна купівля (продаж) таких цінних паперів.
За операціями з купівлі (продажу) цінних паперів із зобов'язанням зворотного їх продажу (купівлі) (операції РЕПО), якщо такі операції передбачають перехід права власності на цінні папери, фінансовий результат визначається в порядку, який передбачений для операцій з торгівлі цінними паперами в пункті 153.8 Кодексу.
За операціями з деривативами (похідними інструментами) визначається загальний результат платника податку від таких операцій за звітний податковий період за даними бухгалтерського обліку. Від'ємний результат від операцій з деривативами переноситься на зменшення результату від операцій з деривативами наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього Кодексу. Позитивний результат (з урахуванням від'ємного результату від операцій з деривативами минулих періодів) включається до складу доходів платника податку за результатами такого звітного податкового періоду. Усі інші витрати та доходи платника податку за операціями з деривативами враховуються у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Кодексом.
Норми цього Кодексу щодо звичайних цін не застосовуються при проведенні операцій РЕПО чи операцій з деривативами.
Первинними документами для підтвердження доходів і витрат за операціями з цінними паперами та деривативами (похідними інструментами) можуть бути:
для торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - біржовий звіт за звітний період;
для платників податку - клієнтів торговців цінними паперами - учасників фондової біржі - звіт торговця цінними паперами, який формується на підставі біржового звіту та договору з таким торговцем.