Доброго дня!
Процедура розгляду заяви про притулок часто затягується на декілька років, але при позитивному рішенні біженець отримує право на постійне перебування в країні, працевлаштування, повні соціальні гарантії і можливість отримання громадянства. На жаль, у багатьох країнах існує тенденція до скорочення кількості прийнятих біженців, хоча цей факт можна оскаржити у відповідних інстанціях країни перебування з подальшою можливістю перегляду справи біженця і, надалі, отримання ним статусу біженця. В кінці кожного розділу Ви знайдете адреси державних і громадських організацій, які задіяні в процедурі надання притулку, судів та організацій, куди потрібно подавати апеляції, і адреси організацій, які надають допомогу біженцям і особам, що шукають притулок.
ПРАВА БІЖЕНЦІВ
Серед міжнародних документів, що регулюють права біженців, найбільш важливими є Женевська Конвенція про статус біженців 1951р. і Нью - Йоркський протокол 1967р., що стосується статусу біженців. Вони і в наші дні залишаються основними міжнародними документами, що гарантують біженцеві захист. Статус біженця - це правовий інститут, створений з метою надання захисту і допомоги людям, яким загрожує переслідування в їхніх країнах проживання. Біженці та особи, що шукають притулок, мають ряд прав, які закріплені в Женевській конвенції та національному законодавстві кожної країни. Зазвичай, це право залишатися в країні (тимчасово або безстроково), право на отримання житла і соціальної допомоги, право на участь в інтеграційних програмах, навчання, роботу і возз'єднання сім'ї. Женевська конвенція не регулює процедуру подання та розгляд клопотання від особи, що шукає притулок. Ці процедури значно різняться в різних країнах, у тому числі всередині Європейського Союзу. За визначенням Женевської Конвенції 1951 року біженцем є будь-яка особа, яке "в силу цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознакою раси, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань, або не маючи певного громадянства і перебуваючи за межами країни свого колишнього місця проживання, в результаті подібних подій, не може або не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань". Тобто, Ви можете просити притулок у країнах, що приєдналися до Женевської конвенції, на наступних підставах: якщо Ви відрізняєтеся від більшості населення за расовими і етнічними ознаками і Вас переслідують за це; якщо Вас переслідують за приналежність до тієї чи іншої релігійної конфесії; якщо Вас переслідують за ознакою громадянства; якщо Ви належите до певної соціальної групи і Вас переслідують за це (наприклад, Ви є жінкою, яка працювала і не дотримувалася тим самим шаріатського закону; підприємцем, діяльність якого опинилася поза законом після встановлення тоталітарного режиму тощо); якщо Вас переслідують за те, що Ви перебуваєте в опозиції до влади (правлячої партії, диктатора) і відкрито висловлюєте свої погляди. Інші обставини не дають права на отримання статусу біженця відповідно до Женевської конвенції. Наприклад, небезпека покарання за кримінальний злочин, економічні причини (невиплата зарплати, погане матеріальне становище, відсутність квартири), екологічні проблеми (радіаційне забруднення території, посуха, повінь, неврожай та інші стихійні лиха). Переслідування мафії дають право на отримання статусу, тільки якщо держава не може або не хоче Вас захистити. Статус біженця не призначений для підвищення чийогось матеріального стану. Не може отримати статус біженця особа, підозрювана у вчиненні злочину проти світу, військового злочину, злочину проти людяності або тяжкого злочину неполітичного характеру. Органи влади будь-якої країни зобов'язані інформувати будь-яку людину про процедуру отримання статусу біженця, про права та обов'язки біженців і осіб, які шукають притулок. На ряду зі статусом біженця існують і інші види захисту (наприклад, гуманітарний статус), які надаються у випадку порушення прав людини. ДУБЛІНСЬКА КОНВЕНЦІЯ І КОНЦЕПЦІЯ "ТРЕТЬОЇ БЕЗПЕЧНОЇ КРАЇНИ" У 1990 році країни Європейського союзу підписали Дублінську конвенцію 1990р., За якою визначається держава, що розглядає клопотання про надання притулку. Відповідно до цієї угоди біженець зобов'язаний просити притулок у першій "безпечній країні", в яку він в'їхав. Наприклад, якщо Ви прилетіли з України в Німеччину, а потім приїхали в Бельгію, то країною, відповідальною за розгляд Вашого клопотання, є Німеччина, і Ви повинні були звернутися з проханням про надання притулку ще в Німеччині. У закордонному паспорті, якщо Ви в'їхали в країну легально, є штампи про перетин всіх кордонів і проставлені візи. Якщо Ви подаєте прохання про надання притулку не в першій "безпечній країні" по Вашому шляху, при пред'явленні або виявленні Вашого закордонного паспорта Ви будете депортовані в ту "безпечну країну", яка була на Вашому шляху першою (вона називається "третьою безпечною країною"). Те ж саме відбудеться, якщо Ви самі скажете поліції, що приїхали, наприклад, до Франції через Німеччину та Польщу. Навіть якщо паспорт Ви втратили або змогли дістатися без документів, Ви будете депортовані, якщо поліція доведе, що Ви приїхали через будь-яку "безпечну країну". Наприклад, якщо поліція знайде у Вас квитки, документи або будь-які предмети, що підтверджують, що Ви приїхали через іншу "безпечну країну". Якщо Ви були депортовані і повернулися, то поліція зобов'язана знову доводити, що Ви приїхали з "безпечної країни" - інакше ця країна не прийме Вас назад. Але якщо між депортацією і поверненням в країну пройшло тільки кілька днів, то довести це значно легше. До "безпечних " країн в розумінні Дублінської конвенції відносяться всі країни Європейського Союзу (Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція та ін.). Крім того, кожна країна сама вирішує, які ще країни вважати "третіми безпечними". Росія, Україна, Білорусія, Грузія, Туреччина в більшості країн не вважаються "третіми безпечними країнами", тому, якщо Ви, будучи біженцем з іншої країни, проїжджали через одну з цих країн, повернути Вас у неї не можуть. Концепція "третьої безпечної країни" не є в даний час абсолютним принципом міжнародного права. Багато юристів, зокрема УВКБ ООН, вважають, що ця концепція зіграла негативну роль у розвитку міжнародного права у сфері захисту біженців. Тому сам факт Вашого проїзду через територію країни, де Ви могли б подати заяву, ще не позбавляє Вас права звернутися за захистом в країні, в яку Ви прибули. В даний час існує підхід, в силу якого особа, що шукає притулок, не повинна багаторазово переїжджати з країни в країну, щоб забезпечити собі найкращі економічні умови. Розділи нашого сайту, щодо отримання статусу біженця, призначені для тих, хто має реально обгрунтовані побоювання для проживання на батьківщині і, в зв'язку з цим, розглядають подачу заяви про надання притулку владі тієї чи іншої країни. . Тільки серйозні доводи, які свідчать про неможливість проживання на батьківщині, які Ви надасте владі тієї чи іншої країни, допоможуть Вам отримати бажаний результат....
Деталі оформлення тут: https://uk.interlawyer.com.ua/content/sposib-pributtya
Наголошую на тому , що органи державної влади в Україні включно з офісом Президента та міністерствами та відомствами у повному обсязі здійснюють державну владу в Україні .
Надзвичайний чи воєнний стан Президентом України не введено , тому причин для подання заяви немає наразі.
Якщо такий стан буде запроваджено Указом Президента за погодженням з Верховною Радою України , можливо тоді треба оцінити обставини та вирішити питання звернення з заявою до дипломатичних представництв про надання притулку.
З повагою,
Костянтин Гончаренко
14.02.2022 14:26
