Територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Єдність і цілісність державної території означає, що складові її частини (для України це адмініст-ративно-територіальні одиниці) перебувають в нерозривному взаємному зв'язку, визначаються внутріш-ньою єдністю.

Поєднання централізації і децентралізації в здійсненні державної влади проявляється в тому, що за центральними органами держави зберігається право охорони та забезпечення загальнодержавних інтере-сів, а решта функцій передається на місця, насамперед до компетенції органів місцевого самоврядування.

Збалансованість соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їхніх історичних, еконо-мічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій означає передусім диференційований підхід до вирішення питань оптимального економічного розвитку, демографічної політики, історичного розвитку та зміцнення територіальної єдності складових частин України.

Необхідно констатувати, що існуючий територіальний устрій України, точніше її територіальний поділ, значно застарів і потребує оновлення.

Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано- Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька. Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Адміністративно-територіальний устрій України - це поділ її території на адміністративно-територіальні одиниці, відповідно до яких будується система державних органів і система місцевого самоврядування.

Адміністративно-територіальний устрій України є трирівневим. вищий рівень територіальних одиниць становлять Автономна Республіка Крим, області та міста Київ і Севастополь, які мають спеціальний статус; середній рівень - райони і міста обласного підпорядкування; нижчий рівень - райони в містах, міста районного підпорядкування, селища і села.

До останнього часу основним нормативио-правовим документом, який регулював питання адміністративно-територіального устрою України, було "Положення про порядок вирішення питань адміні-стративно-територіального устрою Української РСР", затверджене 12 березня 1981 р.

Зараз це положення застаріло, оскільки Конституцією не передбачено створення Президії Верховної Ради України, на яку було покладено вирішення відповідних питань. Згідно з п. 13 ст. 92 Конституції територіальний устрій держави визначається виключно законами України, а інші пов'язані з цим питання віднесені до повноважень Верховної Ради України (п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції).

Деякі питання, пов'язані зі статусом адміністративно-територіальних одиниць в Україні, регулюють-ся законами "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" від 7 грудня 1990 р., "Про формування місцевих органів влади і самоврядування" від 3 лютого 1994 р., "Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських районних у містах, обласних Рад" від 24 лютого 1994 р. та іншими у частинах, що не суперечать, Конституції України.