В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.



Комментарий:

Стаття 8 СК передбачає застосування норм Цивільного права, цивільного процесуального права нарівні з нормами сімейного законодавства, якщо норми сімейного законодавства не врегулюють ті права і обов'язки, які випливають поряд, паралельно один з другим. Це можна прослідити на розпорядженні подружжям правом власності. Так, сімейне законодавство визначає підстави виникнення права спільної сумісної власності подружжя, поділ його на частки, але воно не регулює такі відносини, як поняття права спільної сумісної власності (частина третя статті 368 ЦК), виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності (стаття 370 СК), поділ майна, що е у спільній сумісній власності (стаття 372 СК), захист права власності від порушень, пов'язаних із позбавленням володіння (стаття 391 ЦК) тощо.

У сімейному законодавстві відсутні і підстави визнання правочинів недійсним. При виникненні спору з цього недійсними і при виникненні спору з цього приводу застосовується глава 50 ЦК України.

У сімейному законодавстві стаття 12 СК прямо відсилає про визначення строків до Цивільного кодексу України, зокрема до розділу V глав 18, 19 Книги першої.

Через відсутність у сімейному законодавстві регулювання відшкодування матеріальної та моральної шкоди воно заповнюється статтями 22, 23 ЦК України і при виникненні з цього приводу спору, суд вирішує його зважаючи на норми цивільного законодавства тощо.

Але не всі норми цивільного законодавства можуть застосовуватися нарівні з сімейним законодавством чи заповнити його відсутність будь-яких відносин, які виникли між сторонами сімейного спору.

У зв'язку з цим суд повинен в кожному конкретному випадку ретельно перевіряти наявність чи відсутність одних або інших норм для вирішення справ і керуватися тією нормою Закону, якою вирішується той чи інший спір.