(СТАТТЯ 12 СК)

1. Строки, встановлені в сімейному законодавстві, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України.

У зв'язку з цим теоретичне питання про поняття строків, їх видів, правил застосування та інше повинно викладатися відповідно до Цивільного і Цивільно-процесуальних кодексів України.

Строком називаються певні проміжки (відрізки) чи моменти часу, з якими закон пов'язує ті чи інші правові наслідки.

Термін є певний момент у часу, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, право- чином або рішенням суду.

До настання або закінчення конкретного відрізку або моменту часу може бути поставлене в залежність виникнення, зміна або припинення суб'єктивних цивільних прав і обов'язків.

Так, з настанням 18 років громадянин набуває повну цивільну дієздатність. З настанням 14 років дитина сама має звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав і т. ін.

Строк визначається періодами, якщо необхідно виділити відрізок часу, в межах якого цивільні права, їх обов'язки повинні бути дійсними, тобто діяти. У таких випадках його тривалість визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Наприклад, якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання (ч. 4 ст. 28 СК).

У цих цілях можуть бути використані названі (переліковані) одиниці часу в дробі, або навпаки кратно обчислені (півроку, квартал, півгодини, півтори години тощо). Для обчислення строків, що являють собою конкретні періоди часу, необхідно установити моменти їх початку і закінчення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Наприклад, день реєстрації шлюбу призначається на 23 вересня 2009 року на 12 годину дня. У цей день і цей час повинна відбутися церемонія реєстрації шлюбу.

У тому випадку, якщо молоді не прибудуть до цього часу або з'являться на другий — церемонія не відбудеться, — її необхідно перенести, якщо про це попросять. Якщо цього не відбудеться, РАГС буде вважати, що сторони відмовилися у такий спосіб від реєстрації шлюбу (передумали будувати сім'ю).

Перебіг строку починається з наступного після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Початковий момент перебігу строку визначається тільки для строків, які виражені не моментом, а періодом.

При цьому навіть коли точно відомий час закінчення періоду, звичайно необхідно знати і його початковий момент.

Наприклад, у довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною (ч. З ст. 247 ЦК). Календарна дата чи день початку настання події, до якої визначено початок перебігу строку, не береться до уваги при його обчисленні. Це значить, що строк повинен обчислюватися з наступного за ними дня.

Так, у цивільному праві початок перебігу строку починається з наступного дня укладення договору, якщо інше не передбачено договором. Наприклад, якщо на майно, яке придбано в торговій організації, передбачені гарантійні строки, то їх перебіг розпочнеться на другий день.

І в той же час у сімейному праві таке поняття відсутнє.

Перебіг строку визначається сторонами або законом у день здійснення правочину, або визначається якоюсь подією.

Наприклад, якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, тобто 10 січня зареєстрований шлюб, — 10 січня набирає чинності шлюбний договір.

Якщо шлюбний договір укладено подружжям, тобто після реєстрації шлюбу він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

При стягненні судом аліментів на дитину рішення вступає в силу в день прийняття такого рішення і т. ін.

Строк, що визначається роками, спливає у відповідні місяць та число останнього строку.

Наприклад, відповідно до статті 21 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років, трьох місяців, протягом року.

Для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень установлюються—з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Так, якщо рішення про поділ майна подружжя вступило в законну силу 7 квітня 2007 року, то виконавчий лист повинен бути пред'явлений до примусового виконання не пізніше 7 квітня 2010 року.

Відповідно до ст. 23 цього Закону державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документу, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув. :

Як Сімейний кодекс, так і Цивільний кодекс України в деяких своїх статтях містять строки, від яких залежать права та обов'язки громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 СК, якщо особа до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однією сім'єю, вона зобов'язана утримувати непрацездатних родичів та інших осіб, з якими проживала не менше як п'ять років.

Коли починається перебіг і закінчення цього строку? Очевидно, початок цього строку залежить від дня пред'явлення таких вимог. Тобто, якщо вимога заявлена З квітня 2009 року, то початок перебігу п'яти років повинен розпочатися з 3 квітня 2004 року.

У статті 1264 ЦК зазначено: «У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкоємцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини».

У цьому випадку перебіг строку починається з дня відкриття спадщини в зворотному порядку.

Спадщина, відповідно до ст. 1220 ЦК відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (тобто від дня набрання сили рішення суду про це) і т. ін.

Якщо спадкоємець помер 3 квітня 2009 року, то початок перебігу п'ятирічного строку розпочнеться з 3 квітня 2004 року.

Таким чином ми бачимо, що початок перебігу строку і закінчення строку залежить подекуди одне від одного або якоїсь події (смерть, звернення до суду тощо).

До строку, що визначено половиною року або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року, тобто І, II, III, IV кварталів 2010 року.

Строк, що визначено місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, в якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Установлений ст. 254 ЦК порядок перебігу строку дозволяє закінчення строку, визначеного місяцями, приурочити до того ж числа дня (відповідному — за термінологією закону) в останньому місяці строку, як було визначено його початок.

Так, шестимісячний строк для прийняття спадщини, відкритого 3 квітня 2009 року, закінчується 3 жовтня 2009 року.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку.

Співвласник про відмову від здійснення переважного права купівлі щодо нерухомого майна повинні протягом одного місяця, а щодо нерухомого майна — протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення сповістити про це продавця. У цьому випадку місячний строк розпочнеться з дня отримання повідомлення, тобто, якщо він одержить повідомлення 10 жовтня, то співвласник повинен одержати відповідь також не пізніше 10 листопада.

Проте буває так, що відповідної дати в останньому місяці строку не буде, наприклад, якщо початок строку приурочено до 31 числа, а в останньому місяці строку З0 днів.

У такому випадку строк спливає в останній день цього місяця.

Так, шестимісячний строк, обчислений від З0 серпня, закінчується 28 лютого, а в високосному році — 29 лютого.

Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день установленого тижня строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням.

При обчисленні строку тижнями він закінчується в той же за назвою день останнього тижня, яким визначено його початок. Наприклад, якщо двотижневого строку перебіг розпочався в середу, то і закінчення його припадає на середу останнього тижня.

Якщо ж у законі строк визначений тижневий з зазначенням дати, то строк закінчиться датою, що вказана в законі чи договорі.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то визначений відповідно до закону у місцях вчинення дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Неробочими є загальновихідні та святкові дні, у тому числі і перенесені по розпорядженню уряду святкові дні. Неробочий день впливає на обчислення строку лише тоді, коли на нього припадає останній день строку. Так, якщо строк закінчується 7 січня, то закінчення його переноситься на 8 січня.

Святкові та неробочі дні офіційно передбачені Кодексом законів про працю України (ст. 73).

Якщо строк установлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Останній день строку може бути використаний для виконання тих чи інших дій по здійсненню або набуванню цивільних прав і обов'язків до 24 годин. Година закінчення строку визначається за місцем здійснення відповідних дій, тобто до уваги береться так званий місцевий час, що повинно зараховуватися у випадках, коли учасники зобов'язань або іншого цивільного правовідношення мешкають у різних часових поясах.

У цьому випадку йдеться про фактичні дії (фактичний вступ у володіння спадковим майном, фактична передача грошей або речей, одержання зданих на зберігання речей тощо) або дії, пов'язані з подачею різних письмових заяв і повідомлень (наприклад, позовної заяви, претензій, повідомлення, направленого співвласнику про намір продати частку свого майна і інше). Письмові заяви і повідомлення вважаються зданими в строк, якщо вони адресовані належним чином і здані на пошту або на телеграф до двадцяти чотирьох годин останнього дня строку. При цьому не має значення, кому вони адресовані — фізичній чи юридичній особі.

У тих випадках, коли названі дії повинні бути здійснені у конкретній установі, організації, строк спливає або в ту годину останнього дня строку, коли в цій організації за встановленими правилами закінчується виконання конкретних операцій (наприклад, якщо прийняття грошей або цінних паперів на депозит в ощадній касі здійснюється до 14 години, прийняття багажу в аеропорту — до 13 години тощо), або в момент офіційного закінчення робочого дня в організації, якщо для виконання конкретних видів операцій точна година не встановлена.

Частина 2 статті 254 ЦК приурочує закінчення строку до моменту закінчення роботи в організації відповідно до встановлених правил розпорядком дня й тощо. Це значить, що якщо в останній день строку роботи в організації в порушення встановлених правил чи розпорядку дня закінчилися раніше або взагалі не проводилися, що стало перепоною вчинення певних дій, то строк неможливо вважати пропущеним.

Наприклад, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Тобто боржник не вважається прострочившим до тих пір, доки зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ст. 612 ЦК).

Зрозуміло, що назване вище правило і приклад розраховано лише на такі дії, які по іншому, в конкретній організації здійснені не можуть бути. У протилежному випадку, наприклад, при подачі різних заяв і інших паперів, які можуть бути здані на пошту або телеграф чи передані по факсу, застосовується загальне правило закінчення строку до 24 години останнього дня.

Строки можуть визначатися також вказівкою на подію, яка неминуче повинна наступити (наприклад, початок і кінець літнього сезону, смерть особи в договорі довічного утримання (набувача), смерть спадкодавця, настання інвалідності й тощо). Якщо юридичні наслідки пов'язані з настанням події, стосовно якої заздалегідь невідомо, настане вона чи ні, то мова може йти не про строки, а про умови. Частина таких умов передбачена шлюбним договором.

Законодавство України не містить у собі класифікації загальних строків, але при їх вивченні можна прийти до висновку, що вони існують умовно.

Наприклад, є строки абсолютно конкретні (зазначені календарною датою чи періодом часу), відносно конкретні (зазначені вказанням на подію або на необхідність своєчасно вчинити конкретні дії) — нормально потрібний час — ч. 2 ст. 644 ЦК «якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений — протягом нормального необхідного для цього часу».

Також є розмірний строк — ч. 2 ст. 872 ЦК «У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк тощо»; конкретний (наприклад, строки виконання зобов'язання, якщо вони визначені моментом випробування або попередити зобов'язану особу про необхідність виконання покладеного на нього зобов'язання — ч. 2 ст. 530 ЦК «Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлено або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час» ; конкретно-попереджувальні - ч. 2 ст. 362 ЦК «продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна — протягом десяти днів від дня отримання повідомлення продавець має право продати свою частку іншій особі»; попереджувальні під умовою — ст. 111 СК «суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства»; тобто суд відкладає справу розглядом на конкретний відрізок часу і попереджає сторони, що, якщо вони до цього часу не примиряться, шлюб буде розірвано.

Це основна класифікація загальних строків, що застосовуються в цивільно-правових відносинах щодо захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.