1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.
2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 СК.
3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.
У разі звернення з позовом до суду припиняється виконання рішення органу опіки та піклування.
4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
5. Орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні,
а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Комментарий:
Опіка, піклування є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків, вона встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.
Органи опіки та піклування відповідно до покладених на них завдань:
а) розглядають звернення дітей щодо неналежного виконання батьками (одним з них) обов'язків з виховання або щодо зловживання батьків своїми правами;
б) розглядають спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей;
в) беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав неповнолітніх дітей та осіб, які перебувають під опікою, піклуванням.
Відповідно до абзацу третього статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» (№ 2402-ІІІ) «у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені в суді у порядку, встановленому законом».
Отже, стаття 19 СК визначає орган опіки та піклування як попередню ланку розв'язання спору між батьками щодо дитини. Спір щодо дитини передається на розгляд батьків, одного з батьків, не вимагаючи дозволу на це звернення у другого з батьків. У той же час другий з батьків, не чекаючи рішення органу опіки та піклування по заявленому спору, може звернутися за вирішенням цього ж спору до суду. Суд зобов'язаний таку заяву прийняти, хоча перший спір в органі опіки та піклування не вирішений до кінця. У цьому випадку орган опіки та піклування припиняє розгляд справи, а якщо спір було розглянуто і по ньому прийнято рішення, орган опіки та піклування припиняє виконувати рішення.
Орган опіки та піклування може розглянути відповідно до своєї компетенції спір між батьками щодо імені (стаття 146 СК), прізвища дитини (стаття 145 СК), участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у її вихованні (стаття 158 СК).
Стаття передбачає, що рішення по спору, яке прийнято органом опіки та піклування, є обов'язковим для сторін спору, але хто його буде виконувати примусово, якщо сторони добровільно не будуть виконувати це рішення, механізм відсутній. Таке рішення ДЛЯ примусового виконання відсутнє у переліку рішень, які підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою в Законі України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини другої статті 170 СК у виняткових випадКах безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини орган опіки та піклуващ,' При прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від або Таке рішення орган опіки і піклування виконує сам і відібрану дитину, в силу ^ особливих повноважень влаштовує в дитячі заклади.
Участь органів опіки та піклування обов'язкова в судовому засіданні для дан- сновку по спору в таких випадках:
а) про місце проживання дитини (стаття 161 СК);
б) позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК);
в) поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК);
г) побачення з дитиною матері, батьків, які позбавлені батьківських прав (Ст тя 168 СК);
ґ) відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або відношення суду (стаття 163 СК);
д) управління батьками майном дитини (стаття 177 СК);
е) скасування усиновлення (стаття 238 СК);
є) визнання усиновлення недійсним (стаття 236 СК).
Орган опіки та піклування на прохання суду подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Основним документом, який підтверджує висновок органу опіки та піклування, є акт, складений за результатами обстеження умов проживання батьків, інших осіб та дитини.
Висновок повинен бути обґрунтованим і не суперечити інтересам дитини, оскільки в протилежному випадку суд може з ним не погодитися.