ГЛАВА 4

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ

ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ШЛЮБУ (СТАТТЯ 27 СК)

1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності від. носин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх діТед а також в інтересах держави та суспільства.

2. Виключено.

3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Держава Україна кровно зацікавлена в закріпленні і стабільності шлюбу, у встановленні контролю за його виникненням та припиненням. У зв'язку з цим вона і бере під свій захист лише шлюби, зареєстровані у відповідному державному органі.

Реєстрація шлюбу розв'язує ряд важливих державних і суспільних завдань. Як указувалося раніше, під час такої реєстрації державні органи РАЦСу перевіряють наявність встановлених законом умов для одруження (взаємна згода, досягнення шлюбного віку, відсутність заборон тощо). Ця перевірка є певною гарантією, що шлюби у нашому суспільстві укладаються з додержанням встановлених умов, необхідних для створення нормальної сім'ї.

Разом з тим реєстрація шлюбу є і однією із умов його дійсності, безспірності, тобто одна із вимог, дотримання якої необхідно, щоб шлюб породжував права та обов'язки подружжя.

У зв'язку з цим у статті 36 СК України чітко сформульовано: шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Важко захистити особисті і майнові інтереси подружжя і дітей, якщо відносини між ними відповідно не оформлені. Наприклад, питання пенсій у зв'язку з втратою годувальника, аліментів, спадкування, право власності на майно можуть бути правильно вирішені тільки при точному визначенні осіб, які складають сім'ю на підставі шлюбу.

Отже, надання реєстрації шлюбу, значення умови його дійсності диктується не тільки із державних міркувань, але і інтересами самих подружжя, їх дітей, сім'ї.

Таким чином, установлена законом реєстрація шлюбу є специфічною формою укладання шлюбного союзу і покликаною виконувати не одну, а декілька функцій.

По-перше, закон надає їм дисциплінуюче значення, про що вже говорилося вище. По-друге, вона виконує контролюючу функцію. По-третє, закон пов'язує з реєстрацією правової охорони шлюбу визнання його дійсним.

Важливе значення діюче законодавство надає реєстрації шлюбу і як докази його існування.

Відповідно до частини третьої статті 158 КпШС, 1969 року, а також нині діючої статті 37 СК України, проведені в органах державної реєстрації шлюбу актові записи, в тому числі і про укладення шлюбу до оспорення їх у суді, є безспірним доказом посвідчених ними актів, тобто діє принцип правозгідності шлюбу. Це значить, ніхто не може відмовляти у визнанні факту існування укладеного шлюбу і вимагати на підтвердження будь-яких інших доказів, якщо укладення шлюбу засвідчене актовим записом і виданим на підставі його Свідоцтва про шлюб. Усілякі сумніви на цей рахунок, довід когось (одного із сторін посвідчуючого актовим записом шлюбу, третіх осіб, інтереси яких торкається учиненим записом) про те, що реєстрація не відображає дійсного становища справи і ті повинні відхилятися, оскільки учинена реєстрація вважається безспірним доказом шлюбу до того часу, доки судом не буде визнаний недійсним актовий запис або суд не визнає брак недійсним.

Разом з тим, оскільки шлюб має юридичну силу лише за умови його реєстрації, то реєстрація (актовий запис про укладення шлюбу) і свідоцтво про нього є і єдиним доказом, на яке можливо посилання на підтвердження укладення шлюбу.

Наприклад, для поновлення втрачених актових записів достатньо надати такі докази, як штамп про реєстрацію акта цивільного стану в паспорті або паспортному столі, свідоцтво про народження дітей, з яких убачається, що діти народжені в зареєстрованому шлюбі (п. 3.4 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні).

Реєстрація шлюбу, як указувалось вище, має важливе значення і для осіб, які одружилися, в моральному сенсі. Для них така реєстрація є актом громадського визнання їх одруження, яке створює між ними атмосферу впевненості і довіри, гордість один за одного.

Установлені законом особисті і майнові права та обов'язки подружжя виникають лише за умови реєстрації шлюбу в державних органах запису актів цивільного стану.

Зважаючи на те, що тільки реєстрація шлюбу в органах РАЦСу створює юридичні наслідки для подружжя, цей акт є саме тим моментом, з якого виникають подружні права і обов'язки. Якщо такі особи разом проживали, вели спільне господарство, набували майно ще до реєстрації шлюбу, то це майно не становить спільної подружньої власності і в разі спору воно підлягає поділу за правилами статті 74 СК України, а те майно, яке придбано в шлюбі, ділиться порівну відповідно до статей 69 — 72 СК України. Тобто в першому випадку необхідно буде доказувати факт спільного проживанні і набуття майна на спільні кошти, а в іншому випадку — закон презумірує рівні частки подружжя.

Фактичні шлюбні відносини чоловіка і жінки інакше — проживання чоловіка і жінки однією сім'єю, але які не перебувають у шлюбі між собою, не вважаються шлюбом в прямому значенні закону і не створюють юридичних наслідків незалежно від часу їх виникнення і тривалості. Особи, що перебувають у таких відносинах, не вважаються подружжям. Якщо відповідно до статті 74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності їх, поширюється положення глави 8 СК України, то в разі, коли зазначені особи є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, вони не зобов'язані утримувати один одного. В разі смерті однієї з цих осіб друга не вважається спадкоємцем і т. ін.

І нарешті, реєстрація шлюбів дає можливість здійснювати статистичний облік цивільного стану населення країни, що має значення для вивчення демографічної структури суспільства і використання цих даних у державних планах розвитку сім'ї, приросту населення.