В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності.

Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них

без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

3. Шлюб не може бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи судом відпали обставини, які засвідчували відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.



Комментарий:

Із змісту даної статті випливає, що суд може визнати шлюб недійсним, якщо:

— він був зареєстрований без вільної згоди жінки та чоловіка;

— якщо особа в момент реєстрації шлюбу не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними;

— якщо шлюб було зареєстровано в результаті психічного чи фізичного насильства;

— якщо шлюб укладено фіктивно.

Закон вимагає додержання лише найважливіших умов, без яких неможливе укладення шлюбу. Насамперед, такою умовою є взаємна згода осіб, що одружуються, яка свідчить про їх бажання укласти шлюб.

Взаємна згода на одруження має юридичне значення за умови, що вона висловлена у встановленій законом формі.

Доказом такої згоди є письмова згода кожного на реєстрацію шлюбу, подана до органів реєстрації актів цивільного стану; усне підтвердження цього бажання, висловлене в органі реєстрації актів цивільного стану при підписанні актового запису; одночасне прибуття до органу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації шлюбу.

Що стосується доказів спонукання до реєстрації шлюбу, відсутності вільного бажання його реєстрації, то їх не так легко довести в суді.

Ними може бути: загроза життю і здоров'ю самій особі, яка не бажає одружуватися з конкретною особою, її близьким, дітям; переслідування, шантаж, псування майна тощо.

Доказом цих дій можуть бути: листи, записки, телефонні дзвінки на адресу цієї особи і висновки судових експертиз; рішення суду про стягнення майнових збитків; Осудження за хуліганські дії; показання свідків; різниця у віці наречених (наприклад, йому 70 років, їй — 18 років) та ін.

Для суду не має значення, від кого поступили загрози, шантаж, хто дзвонив по телефону та інші дії, які призвели до шлюбу. Це можуть бути як батьки обох сторін Та 1х родичі, друзі, найняті сторонні громадяни. Головне, що були безспірні докази спонукання до шлюбу.

Не може згода вважатися вільною тоді, коли в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними.

Оскільки існує презумпція повної дієздатності кожного громадянина, який досяг повноліття, визнання його недієздатним пов'язується з моментом набрання чинноЛ рішенням суду про визнання громадянина недієздатним.

У зв'язку з чим не завжди надані медичними установами довідки про стан здоров'я наречених до органу реєстрації актів цивільного стану для осіб, які укладають шлюб можуть повно відтворити стан здоров'я душевнохворого або недоумка, а тим більще осіб, які в момент (в день реєстрації шлюбу) були в стані сп'яніння (алкогольного наркотичного, токсичного). Це можливо зробити на другий день після реєстрації шлюбу і не пізніше, що з практичної точки зору неможливо.

Однак, якщо після реєстрації шлюбу будуть одержані дані про те, що психічно хвора особа находиться на медичному обліку як психічно хвора, проходила курс лікування з цього приводу в психіатричній лікарні, або стали проявлятися негаразди з неадекватною поведінкою цієї особи, то ці дані дають право зацікавленій особі зробити припущення, що ця особа в момент реєстрації шлюбу не усвідомлювала повною мірою значення реєстрації шлюбу, тобто вона діяла не вільно.

У таких випадках за позовом заінтересованої особи про визнання шлюбу недійсним за цих підстав і за клопотанням про призначення експертизи, суд може назначити судову психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання: «Чи могла дана особа в день реєстрації шлюбу, будучи психічно хворою (перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння), усвідомлювати сповна значення своїх дій і (або) могла керувати ними?» Якщо ця особа захворіла після реєстрації шлюбу, то такий шлюб за указаними вище підставами не може бути визнаний недійсним. Таке право суду (призначення експертизи) надано статтями 143, 145 ЦПК України, роз'ясненнями, які містяться в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлю б, розірвання шлюбу, визнання його недійсним...»: «При розгляді справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що на підставі ст. 40 СК відповідний позов може бути задоволено незалежно від часу реєстрації шлюбу, якщо буде встановлено, що вона мала місце за відсутності взаємної згоди осіб, які одружувалися, зокрема: коли хтось із них у той момент не розумів значення своїх дій або не міг керувати ними...».

Недійсним може бути визнаний шлюб, якщо він реєструється особами без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб).

Укладенням фіктивного шлюбу переслідується ціль набути певні соціально- економічні і юридичні права, які без реєстрації шлюбу неможливо набути. До них, наприклад, відносяться: вселення на житлову площу подружжя з наступним набуттям права на цю площу з різних підстав (дарування, спадкування), вселення в будинок, який належить на праві приватної власності чоловікові (дружині) з наступним набуттям на нього права власності в порядку спадкування і з інших підстав, набуття права на пенсію після смерті дружини (чоловіка). Ці цілі переслідують, як показує судова практика, жінки, які реєструють шлюби з престарілими чоловіками і які не мають дітей. Існують ще і такі цілі для реєстрації фіктивного шлюбу, як бажання вивільнитися від розподілу після закінчення вищого учбового закладу в іншу місцевість; нетривале спільне проживання, відмова від інтимних стосунків, постійна підтримка інтимних відносин після реєстрації шлюбу з іншими особами тощо.

Шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім'ю. Однак не може бути визнаний шлюб фіктивним, коли особи, що зареєстрували такий шлюб, згодом фактично створили сім'ю, яка відповідає всім її вимогам.

Якщо одна сторона намагалась використати реєстрацію шлюбу в своїх корисних цілях, а інша вважала, що укладає дійсний шлюб, то такий шлюб має бути визнаний не фіктивним, а укладеним під впливом обману, тобто з порушенням вимог статті 24 СК України про необхідність взаємної згоди на укладення шлюбу.

Обставини, які за законом були перешкодою до укладення шлюбу (статті 22, 24 — 26 СК), а отже й підставами для визнання шлюбу недійсним (статті 40 — 41 СК), згодом можуть відпасти. Тому закон (частина третя статті 40 СК) вважає недоцільним в таких випадках визнавати шлюб недійсним.

Про те, що зазначені обставини відпали, зацікавлені особи в судовому засіданні суду повинні будуть подати відповідні докази.

Наприклад, недієздатна особа, внаслідок душевної хвороби або недоумства може з часом видужати, що буде підставою для поновлення її дієздатності і такий шлюб не буде визнаний недійсним.

Шлюб, укладений до досягнення хоча б одним з подружжя шлюбного віку, не може також бути визнаний недійсним, якщо на момент розгляду справи неповнолітня жінка досягла шлюбного віку, а чоловік — повноліття.

Крім того, шлюб з неповнолітньою особою не визнається недійсним й тоді, коли є безспірні докази про її вагітність або народження дитини. В інших випадках вагітність жінки або народження дитини не перешкоджає визнанню шлюбу недійсним.

Коли шлюб було укладено з порушенням принципу взаємної згоди, то треба вважати, що перешкода до одруження відпала, якщо при розгляді справи про недійсність шлюбу подружжя підтвердять свою згоду зберегти шлюб.

Не завжди може бути визнаний недійсним і фіктивний шлюб. Якщо в суді буде встановлено, що сторони, хоча і зареєстрували шлюб без наміру створити сім'ю, але згодом стали підтримувати подружні стосунки, мають дітей, ведуть спільне господарство, то такий шлюб було б неправильно визнавати недійсним з приводу його фіктивності, хоча позов і був поданий до суду прокурором.

Звідси необхідно зробити висновок, що суди, розглядаючи питання про визнання шлюбу недійсним, повинні враховувати, що однією із основних задач сімейного законодавства України є зміцнення сім'ї, захист інтересів подружжя і їх дітей, а тому повинні брати до уваги особливості кожного випадку порушення умов реєстрації шлюбу, обережно вирішувати питання про недійсність шлюбу.

Про правильне застосування статті 40 СК Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 11 від 21 грудня 2007 року в абзаці другому пункту 13 дав судам такі роз'яснення:

«При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що суд за наявності одних підстав зобов'язаний, а за наявності інших — може визнати шлюб недійсним.

За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі фіктивності (ст. 40 СК). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю».