1. Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

2. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.

3. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

4. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.

Життя в шлюбі і сім'ї складне і суперечливе: і самі чоловік і дружина, і їх почуття з часом змінюються. То, що було слабкістю, стає привілеєм і навпаки: обов'язок,

який раніше виконувався з охотою і без будь-якого тиску, в зв'язку з тим, що «тягар обов'язку» був бажаний, дорогий, перетворюється в небажаний обов'язок. У зв'язку з цим виникає конфлікт між почуттям і обов'язком, який проявляється в зіткненні егоїзму одного з внутрішніми сімейними обов'язками і інтересами іншого.

Один з подружжя широко і мовчки користується трудовими послугами другого і мало дає йому замість цього. А цей «займає» і час, і працю протягом багатьох років тим, кого він кохає, не сподіваючи від нього ніякої компенсації, але сам утрачає багато: у нього не залишається часу для поповнення своїх знань, для духовного розвитку. Проходять роки, і чоловік, який мав при вступі в шлюб однакові знання з дружиною, розпочинає казати про те, що дружина відстала в своєму розвитку, що з нею неможливо ні про що поговорити, його інтерес до дружини, сім'ї слабішає і це веде до розвалу сім'ї.

Вирішення протиріч усередині сім'ї, які пов'язані з веденням домашнього господарства і виховання дітей, набагато залежить від суб'єктивних факторів, і перш за все, від свідомості членів сім'ї. Там, де чоловік знаходить час, щоб полегшити домашню працю дружини, розходжень і розбіжностей немає.

Немає непорозуміння між чоловіком і дружиною і тоді, коли дружина бере на себе подвійний тягар: працю на виробництві і домашнє господарство. Але тут таїться інша небезпека для дружини: перенапруження жінки і передчасне її змарніння. У зв'язку з цим решта членів сім'ї мають взяти на себе частину обов'язків жінки-матері, жінки- дружини з ведення домашнього господарства. Ними можуть бути: чоловік, батьки, діти.

Іноді в сім'ях надто покладаються на обов'язок. Деякі жінки, чоловіки, які одружилися, вважають, що тепер можливо покластися на закон і особливо не тривожитися про свої взаємовідносини.

Уміння жити в злагоді не виникає само по собі, його треба виховувати, спираючись на розумний підхід один до одного і на взаємопорозуміння, а це значить уміти не тільки бачити, що відбувається зараз в душі близької людини, але й передбачити, який напрямок приймуть його думки через деякий час по тому, які виникнуть побажання. Адже тільки бажання, виконані своєчасно, радують людину. Крім того, важко свідомо усунути із взаємного життя все те, що може послабити духовну близькість, взаємопривабливість і взаємозахоплення. Міцність (тривалість) сімейних відносин будується психологічними, моральними, ідейними і естетичними цінностями, але не законом.

Крім подружньої необхідності, сім'я задовольняє також необхідність в спілкуванні батьків з дітьми.

З народженням дитини у чоловіка розширюється сфера емоцій за рахунок особливого почуття до дружини, як матері його дитини. Аналогічні почуття виникають і у жінки: вона любить в чоловікові також і батька її дитини.

Правда, є невелике число чоловіків і ще менш — жінок, які не люблять своїх дітей. Більшість же чоловіків і жінок мають прихильність до дітей, з великим задоволенням бувають з ними, з великою охотою віддають їм свій вільний час, люблять стикатися з особливим дитячим світом — чистоти і безпосередності.

Хоча необхідність батьків у спілкуванні з дітьми виникає під впливом біологічного начала, яке проявляється в турботі про потомство, але набагато сильніше в ній виявляється соціальний зміст, який зв'язаний з бажанням бачити в дітях не просто подовження роду, а й нескінченне життя своїх справ, запоруку здійснення розпочатих планів і нездійснених надій.

Любов дітей до батьків породжується їх усвідомленням уваги і повсякденної турботи які синам і дочкам приділяють батьки і матері.

У зв'язку з цим батько і мати повинні бути взірцем для своїх дітей, щоб вони поважали їх, наслідували їх риси характеру.

Почуття егоїзму — один із найбільш старих і розповсюджених джерел чвар в сім'ї. Воно виражається і в небажанні поступитися, коли це потрібно, і в бажанні підкорити волі каприз другого, і в невиправданому перекладанні сімейних обов'язків на чиїсь плечі.

Сварки, зазвичай, викликаються дрібними вадами: недогадливістю, забутливістю, неохайністю, невеликою різницею в поглядах, оцінках, хибними підозрами, незаслуже- ними докорами, випадковим нерозумінням один одного. Якщо ж розходження будуть збільшуватися і розпочнуть забарвлюватися неприязню і якщо на це не звернути уваги чоловікові і дружині, то вони можуть призвести до розірвання шлюбу.

Щоб цього не сталося, в сім'ї проміж подружжям необхідно уміти своєчасно вибачитися за свою негативну поведінку відносно один одного, уміти прощати помилки другого, своєчасно змінити свою негативну поведінку в сім'ї, сказати хороші слова і т.ін.

Чвари в сім'ї глибоко ранять психіку і на тривалий час полишають людину працездатності і радісного сприйняття світогляду.

Якщо сказати коротко про те, чого не достає для тривалості шлюбів, так це почуття відповідальності за долю сім'ї, її добробут, тривалість. При цьому відповідальності не тільки визнаної умом, а яка глибоко укоренилася, стала переконанням, відповідальності, яка з'єднана з почуттям тривоги і неспокою і навіть «боязні» за долю близької людини, за її щастя. В кожній людині є вартовий — це її совість. Він оберігає подружжя від таких ворогів, як образа, розчарування, ворожнеча, байдужість.

Якщо подружжя не віддають на волю стихії свої взаємовідносини, а своєчасно вирішують виникаючі між ними негаразди, розходження і розбіжності, то в такому випадку суперечності не тільки не послаблять шлюб і сім'ю, а, навпаки, підсилюють їх стійкість і благополуччя.

Крім духовної основи, близькості, сім'я повинна мати й матеріальну: житло, різні речі побутового призначення, одяг, продукти харчування, предмети культурного дозвілля і т. ін.

Для того щоб сім'я це мала, необхідні гроші, на які купуються ці речі, товари, харчі.

Заробляти гроші, дбати про матеріальне благополуччя сім'ї — обов'язок подружжя. Матеріальні потреби забезпечуються не лише працею на виробництві, зайняттям приватною підприємницькою діяльністю, іншими засобами, а й веденням домашнього господарства, працею на присадибній ділянці. Ведення домашнього господарства, виховання дітей, догляд за близькими прирівнюється до праці на виробництві. А, отже, якщо жінка не працює, а займається домашньою працею, то вона також дбає про добробут сім'ї.