1. Якщо річ, що належить одному із подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Раніше діючі кодекси: Кодекс Законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану Української РСР, 1926 р.; Кодекс про шлюб та сім'ю, 1969 р. не передбачали правові положення плодів, доходів від особистого майна дружини та чоловіка. Не містив цієї норми і Цивільний кодекс 1926 р. Лише Цивільний кодекс Української РСР 1964 року включив цю норму в статті 133 і цією нормою користувалися як у спорах у сімейному законодавстві, так і в цивільному.

Цією статтею було встановлено, що власникові належать не тільки речі, а й плоди, приплід тварин і доходи, що приносять ці речі.

Якщо плоди ще не відділені від плодоносної речі, вони є складовими частинами цієї речі, тому завжди належать власникові цієї речі. З моменту відділення плодів від плодоносної речі вони виступають як самостійні речі. Але у цьому разі право власності на плоди належить власникові плодоносної речі. Це право зберігається за власником і в тому разі, коли річ за договором найму, оренди переходить у користування іншої особи.

Наприклад, дружині на праві особистої приватної власності належить будинок з садом, який плодоносить. Незважаючи на те, що в будинку мешкає і її чоловік, плоди від дерев, що плодоносять, належать їй на праві особистої власності, і кошти, які поступають до неї після реалізації цих плодів, належать тільки їй. Якщо вона здає в оренду будинок і садок, то, якщо в договорі не оговорена доля плодів від саду, то вони будуть в цьому разі належати орендарю, а орендна плата за будинок і сад знову ж будуть належати дружині.

Якщо дружина чи чоловік мають худобу, яка дає приплід, наприклад корова, —

вона дає не тільки приплід, а й молоко, яке реалізується на ринку, то і в данному випадку приплід, доход від реалізації молока будуть належати тому із подружжя кому належить корова на праві особистої приватної власності. В тому випадку, якщо ця ж корова буде передана за договором найму іншій особі, то приплід завжди буде належати власнику корови.

У тому випадку, якщо подружжя, яке не є власником корови, але здійснює за нею догляд (годує, заготовляє сіно, пасе, доїть тощо), то вона, він має право на відповідну винагороду.

Оскільки доходами є також дивіденди, які одержує той з подружжя, який має на праві особистої приватної власності акції (цінні папери), то й вони мають вважатися його особистою власністю.

Акції як цінні папери можуть належати юридичній особі, як частина від цілого майнового комплексу, а тому вони не можуть бути власником цього комплексу, хоча вони й були його одними із засновників (стаття 115 ЦК). Якщо вклад в статутний фонд господарського товариства був внесений грошима або іншим майном, що належало одному із подружжя, саме він буде власником частини прибутку від діяльності товариства, яка може бути йому виділена (стаття 116 ЦК).

Право власності на плоди, приплід, доходи, дивіденди, що приносять речі, може належати і другому подружжю в тому випадку, коли власник речі за договором, який заключається при реєстрації шлюбу, забажає з особистої волі змінити їх правовий статус, передати на них право другому подружжю і тоді вони будуть вважатися спільною сумісною власністю подружжя.

Застосовувати цю статтю в судовій діяльності треба застережливо і обачно, оскільки відповідно до статті 62 СК, її частини другої в редакції від 22.12.2006 р., якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами бере участь в утриманні майна, яке належить другому з подружжя, в управлінні цим майном або догляді за ним, то доход (приплід, дивіденди), одержані від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної власності подружжя.

Отже, не завжди доходи, приплід, дивіденди повинні презюмироватися від того, кому належать речі, які дають доходи. Вони можуть належати подружжю, якщо буде доведено суду, що вони набуті працею, коштами другого з подружжя.