(СТАТТЯ 60 СК)

ГЛАВА 8

ПРАВО СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ

А. ПІДСТАВИ НАБУТТЯ ПРАВА СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ

(СТАТТЯ 60 СК) 249 с.

1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на підставі спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

2. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Режиму спільної сумісної власності підпорядковується майно, якщо воно набуто під час шлюбу на спільні кошти, за спільну працю обома з подружжя. Із складу цього майна однак виключаються речі індивідуального користування (наприклад, одяг, взуття, речі професійної діяльності тощо).

Спільною сумісною власністю подружжя стає майно, набуте подружжям підчас шлюбу, незалежно від того, хто учинив акт придбання майна: один з подружжя або внаслідок їх сумісних дій. Не вимагається наявності якихось доказів попереднього погодження таких дій з другим з подружжя.

У цьому випадку діє презумпція, що дії одного подружжя схвалені другим з подружжя і погоджені з ним. Не впливає на вирішення цього питання ні характер майна, ні час надходження його в фактичне володіння подружжя.

Створює презумпцію також і набуття цього майна за час шлюбу (презумпція - від лат. ргезитрііо — припущення). Це означає, що ніхто з подружжя не повинен доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте в шлюбі. Законом припускається, що воно належить подружжю. Але це не означає, що хтось із них не може доводити, що, хоча майно набуте за час шлюбу, але за його особисті кошти або безкоштовно (подароване) йому особисто і якщо буде це доведено, то презумпція буде спростована і навпаки, якщо не буде доведено — презумпція права спільної сумісної власності існує.

Майно, набуте в період шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності, незалежно від правових підстав його набуття (за договором купівлі-продажу, дарування, міни, довічного утримання тощо). Майно, набуте безоплатно за певних умов, також входить в склад спільної сумісної власності, а якщо призначається обом подружжям (наприклад, весільні подарунки подружжю, подарунки обом з подружжя з нагоди ювілею спільного життя тощо).

Сімейний кодекс не розкриває правову суть поняття сумісної спільної власності, а також її види.

Це закріплено в Цивільному кодексі України, зокрема в статті 355: «Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільно власності (спільне майно)».

Цією статтею закріплено існування двох видів спільної власності — спільну власність з визначенням часток (часткова власність) і спільну власність без визначення часток (сумісна власність).

Стаття 60 СК встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, тобто власністю без визначення часток. Це, зрозуміло, не виключає поділу майна на частки, але тоді спільна сумісна власність подружжя припиняється.

Закон не виключає можливості набуття майна подружжям під час шлюбу спільної часткової власності. Наприклад, подружжя домовилися при укладенні договору купівлі-продажу жилого будинку визначити в договорі кожен своєї частки і, таким чином, стати співвласниками жилого будинку.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому випадку, якщо один із них: а) був зайнятий веденням домашнього господарства; б) був зайнятий доглядом і вихованням дітей; в) здійснював нагляд за тяжко хворими батьками; г) з інших поважних причин (хвороба, інвалідність, навчання у середніх і вищих учбових закладах з денною формою навчання, за місцем служби чоловіка не було вакансій та інші, які суд визнає поважними) не мав самостійного заробітку (доходу).

Цими положеннями закріплено в законі утверджене в судовій практиці правило про те, що праця подружжя, який (яка) не працює на виробництві, в народному господарстві і не приносить доходи, але який (яка) веде домашнє господарство або здійснює нагляд за дітьми, створює затишок в сім'ї, прирівнюється до праці подружжя, який працює, приносить в сім'ю доход, за свою працю одержує заробітну плату.

Правило частини першої статті 60 СК України має суттєве значення при поділі майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, а також при вирішенні інших майнових правових спорів між подружжям (наприклад, з управління спільним сумісним майном).

Право спільної сумісної власності виникає у подружжя на майно одночасно в момент його придбання у шлюбі.

У тих випадках, коли для набуття права власності на майно вимагається його реєстрація або для оформлення його купівлі сам по собі факт реєстрації або оформлення покупки майна тільки на одного з подружжя (наприклад, жилого будинку, дачі, автомобіля, трактора, комбайна, гвинтівки тощо) не значить, що право власності на це майно виникає тільки у цієї особи: факт реєстрації у відповідних випадках вказує тільки на момент переходу права власності від одного власника до іншого, а не вказує, що набувач є одноосібним власником. Таким же чином вирішується правова доля майна, яке набуте для обох подружжя (наприклад, позика, яка видається в кредитній установі на цільове використання під заставу з обов'язковим підписом другого з подружжя; будівництво або ремонт жилого будинку, придбання худоби, автомобіля тощо).