1. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

2. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

3. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

4, Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, е об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Поняття «майна», яке застосовується законом, носить збірний характер. Воно включає у себе заробітну плату подружжя, інші їх грошові винагороди (пенсія, допомога, премії, компенсації, гонорари за працю або творчу діяльність тощо), а також майно (до складу якого входять також гроші, акції, інші цінні папери тощо).

Стаття 61 СК України дає визначення речей, які можуть бути визнані об'єктом спільної сумісної власності. Так, відповідно до названої статті, об'єктами спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Закон не містить переліку речей, але встановлює загальний принцип.

Отже, у приватній власності можуть бути об'єкти споживчого та виробничого призначення, як рухоме, так і нерухоме майно, результати інтелектуальної праці, окреме індивідуально визначене майно і майно, визначене родовими ознаками, як окремі речі, так і їх сукупність, а також цілісні майнові комплекси.

Як випливає зі змісту статті 13 Конституції України, не можуть перебувати у власності громадян, а отже, і подружжя, об'єкти права виключної власності народу України.

Кожна держава має право визначити об'єкти, які з міркувань державної безпеки або з інших підстав не повинні перебувати у власності окремих суб'єктів права взагалі, або об'єкти, які мають набувати з додержанням спеціальних правил. Тому постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року (з наступними змінами і доповненнями) було затверджено Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, а також Спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна. Наприклад, згідно з додатком № 1 цієї постанови, не можуть перебувати на праві власності громадян: зброя, боєприпаси, бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси тощо.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Дати перелік всіх об'єктів, які можуть належати подружжю на праві спільної сумісної власності, фізично неможливо.

Верховний Суд України в своїй постанові від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» в пункті 23 дав приблизний перелік такого майна, а саме, «спільною сумісною власністю подружжя можуть бути: квартира, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна й робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, вклади до кредитних установ; паєнагромадження в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; страхова сума, страхове відшкодування, сплачені за рахунок спільних коштів подружжя, страхові платежі, які були повернені при достроковому розірванні договору страхування або які міг би одержати один із подружжя в разі дострокового розірвання такого договору на час фактичного припинення шлюбу, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами».

Об'єктом права спільної сумісної власності, як уже зазначалось вище, не може вважатися право вимоги, оскільки воно виникає із зобов'язальних (договірних або не договірних) правовідносин. Якщо, наприклад, в зв'язку з пошкодженням в дорожньо- транспортній пригоді автомобіля, що належав подружжю на праві спільної сумісної власності, заподіяна шкода на визначену суму, то вимога про відшкодування шкоди відповідно до статті 1187 ЦК України належить подружжю, хоча позов подає до суду особа, на ім'я якої цей автомобіль зареєстрований, не лише як власником, а й як потерпілим у деліктному зобов'язанні. Делікт (лат. сіеіікіит), проступок (провина),

правопорушення.

Якщо в раніше діючих кодексах, регулюючих сімейні відносини, само собою розумілося, ЩО гроші, пенсії, стипендії, премії і інші грошові суми, одержані одним із подружжя в період шлюбних відносин, являлися сумісним майном подружжя і не зводилися в ранг закону, про це також замовчувалося і в судовій практиці, то в нині діючому Сімейному кодексі України їх правовий режим знайшов відображення як закон.

Таким чином, від того, як чоловік чи жінка розпорядиться грошима (заробітною платою, пенсією, стипендією, премією, допомогою тощо), вони набувають різне правове значення, про що уже говорилося вище. Якщо ці гроші будуть передані в сім'ю, в сімейний бюджет — вони являються спільним сумісним майном подружжя, якщо вони залишаться у особи, яка їх одержала і вона розпорядиться ними на свій розсуд — вони відносяться до особистої власності.

Ці гроші можуть також бути спільним сумісним майном, якщо гроші внесені на ім'я одного з подружжя в кредитну установу (банк). На перших порах вони стають власністю банку, оскільки є речами, наділеними виключно родовими ознаками. В даній ситуації подружжя одержують рівне зобов'язальне право (право вимоги), хоча рівним це право назвати і важко, оскільки безперешкодний доступ до вкладу, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» має лише той з подружжя, на ім'я якого зроблено вклад. Другий з подружжя може мати до них доступ лише при поділі майна.

Визнання заробітної плати власністю того, хто її заробив, — крок дуже нерозумний і це визнає побічно і законодавець. Хто буде годувати сім'ю? Хто і як буде здійснювати контроль за їх витратами?

Законодавець цим самим ставить непрацюючу дружину в васальну залежність. Вона, як дружина-домогосподарка стає економічно залежною від працюючого чоловіка. Якщо він і видасть їй невелику порцію грошей із заробітної плати чи інших доходів на ведення господарства, то, якщо вона дозволить собі витратити гроші не так, як, на його думку, потрібно, вчиняє скандал, а інколи піднімає руку і т. ін. Себе він не утрудняє втратах на задоволення своїх «специфічних нужд». Всі ці взаємовідносини навколо грошей, які чоловік держить в кишені, призводять до розірвання шлюбу.

Так що називати це нововведення розумним — неможливо.

І в цей же час коментар Кодекса 3. Ромовська робить висновок: «Сімейний бюджет — матеріальна основа сім'ї. Право одного з подружжя вносити зарплату, пенсію До сімейного бюджету існує поряд з його обов'язком дбати про матеріальне забезпечення сім'ї (частина четверта статті 55 СК) та правом на спільне вирішення питань життя своєї сім'ї (стаття 54 СК)».

Гадаю, що частина друга статті 61 СК протримається не довгий час — її буде скасовано.

Частина третя статті 61 СК встановлює, що в разі укладення одним із подружжя Договору в інтересах сім'ї, «гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були °Держані за цим договором, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Не робить впливу на вирішення цього питання ні характер майна, ні час надходження його в фактичне володіння подружжя. Так, виграш у спринт, набутий одним

із подружжя в період шлюбу на кошти, які належали подружжю, був визнаний ежним їм на праві спільної сумісної власності, хоча про факт виграшу стало Я після розірвання шлюбу.

Правовий режим спільної сумісної власності розповсюджується також на участь в статутному капіталі господарських товариств, за умови формування частки в статутному капіталі товариства за рахунок грошових коштів, що є спільною сумісною вдасністю подружжя (статті 55, 57 Закону України «Про господарські товариства»).

Заслуговує на увагу установлений в чинному законодавстві (частина четверта статті 61 СК) правовий режим для речей професійних занять. При вирішенні цього питання необхідно було врахувати і особливі інтереси подружжя, для якого придбані речі про- фесійних занять, і в цілому інтереси подружжя своєю сумісною працею і коштами якими набуте це майно, може навіть і за рахунок деяких обмежень інших своїх потреб, Беручи до уваги, що ці речі, як правило, мають значно велику ціну, законодавець визначив: речі професійних занять подружжя (музичні інструменти, лікарське обладнання, оргтехніка, автомобіль, верстаки тощо), придбані під час шлюбних відносин, і являються спільною сумісною власністю подружжя.

Разом з тим, щоб урахувати і особливі інтереси подружжя, якому ці речі необхідні для професійних занять, закон передбачив, що у випадку поділу спільного майна, суд може присудити їх подружжю, в користуванні якого вони знаходяться, зобов'язавши його надати другому подружжю відповідну компенсацію. У разі, коли ця особа не зможе компенсувати грошима другому подружжю, ці речі підлягають поділу в натурі, якщо це можливо за їх властивістю, або ж, за наявності іншого цінного спільного майна частка, що належить другому з подружжя в речах професійних занять, може компенсуватись цим спільним майном подружжя.