1. Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
2. У разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання утримання аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Комментарий:
Ані Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану 1926 року, ані Кодекс про шлюб та сім'ю України 1969 року не передбачали можливості договірного регулювання аліментних відносин між подружжям, що позбавляло їх можливості самим вирішувати це питання в добровільному порядку, уникаючи судової тяганини.
Якщо і була яка-небудь письмова домовленість подружжя про утримання, то вона могла виконуватися чи не виконуватися, носила епізодичний характер і не могла виконуватися примусово, а суди не завжди брали до уваги ці домовленості при слуханні справи про стягнення аліментів відповідно до статті 32 КпШС 1969 року.
Атому подружжя, яке потребувало матеріальної допомоги, відповідно до статті 32 КпШС відразу зверталося до суду про стягнення аліментів, що гарантувало їм систематичне одержання аліментів і контроль за їх сплатою з боку державного виконавця, тобто держави.
Сьогодні відповідно до статті 9 СК про регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін, яка дає право подружжям самим регулювати сімейні відносини за домовленістю, стаття 78 СК конкретизує один із таких договорів — договір ПР° утримання подружжя з гарантією примусового виконання.
Дими законами подружжю надано право укладати договір про надання утримання До настання пенсійного віку.
Обов'язковими умовами такого договору є:
а) складання його в письмовій формі;
б) посвідчення його в нотаріальній конторі.
Змістом такого договору можна передбачити:
а) право на аліменти;
б) їх розмір;
в) спосіб надання утримання (грошове або натуральне);
г) загальний строк, на який стягуються аліменти;
д) періодичність їх виплати (щомісячно, квартально, наперед) та інше. Стягнення аліментів за договором повинно бути на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до пунктів 90, 177 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за № 20/5 від 03.03.2004 р., за домовленістю між подружжям нотаріусом може бути посвідчений договір про надання утримання одному із них. Такий договір має визначити умови надання утримання, строки та розмір утримання. За домовленістю сторін утримання може надаватися як у натуральній, так і у грошовій формі.
При посвідченні договорів про надання утримання нотаріус повинен дотримуватися правил статей 75 — 78, 82 Сімейного кодексу України.
Крім того, у тексті договору, крім роз'яснення змісту пункту 4 статті 77 СК, нотаріусом зазначається можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом у безспірному порядку у випадку невиконання умов договору про надання утримання з посиланням на частину 2 статті 78 СК.
У тому випадку, якщо договір не виконується в добровільному порядку, нотаріус за заявою стягувача аліментів, відповідно до пункту 284 Інструкції № 20/5 від 03.03.2004 р. вчиняє виконавчий напис за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового виконання договору.
Виконавчий напис для примусового виконання направляється державній виконавчій установі, яка відповідно до пункту 7 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. в редакції від 07.12.2000 р. приймає його до свого провадження і приступає до примусового виконання.
Як будь-який договір, договір про надання утримання одному з подружжя може бути судом визнаний дійсним відповідно до Цивільного кодексу України, він також є оспорюваним, а за тим може бути визнаний недійсним, змінений або розірваний при настанні певних умов відповідно до того ж Цивільного кодексу України.