В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною- інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

2. Розмір аліментів тому з подружжя, з кйм проживає дитина-інвалід, визначається за рішенням суду, відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.



Комментарий:

Відповідно до статті 88 СК для одержання утримання від другого з подружжя у зв'язку з тим, що з ним проживає дитина-інвалід, недостатньо для того, щоб ця дитина була інвалідом.

Необхідно, щоб:

а) дитина була інвалідом, що повинно бути доказаним цисьмовими документами і, зокрема, висновком ЛТЕК;

б) дитина потребувала постійного стороннього догляду, що також повинно бути доведено висновками лікарів, медичної комісії;

в) дитина проживала з одним з подружжя і опіка та догляд над дитиною-інвалідом була постійна з боку цього батька (матері). Ці обставини можуть бути доведені письмовими доказами (реєстрацією місця проживання, актами, довідками тощо), показаннями свідків. Сам факт проживання з дитиною-інвалідом не є беззаперечним фактом опікування над нею (наприклад, дитина хворіє на цукровий діабет, вона є інвалідом, але сама ходить в школу, займається в спортивній секції);

г) другий із подружжя міг надати утримання. Якщо добре ознайомитися з аліментними обов'язками, наприклад, батька дитини, то він зобов'язаний платити дружині аліменти до шести років дитини (стаття 84 СК), платити аліменти дружині, яка здійснює постійний догляд за дитиною-інвалідом (стаття 88 СК) і паралельно платити аліменти на дитину (статті 180—181 СК); нести додаткові витрати на дитину, яка хворіє та інше (це ті ж аліменти) (стаття 185 СК).

Крім того, він може мати іншу сім'ю, де також є дружина, яка потребує його допомоги, діти, престарілі батьки, яким необхідно за законом надавати утримання.

Зможе цей чоловік надати всім допомогу при такій інтенсивній законодавчій аліментній базі, щоб самому не вмерти з голоду?

У зв'язку з цим визначаючи розмір аліментів на утримання (у частці від заробітку (доходу) і (або) у твердій грошовій сумі) на утримання подружжя, яке здійснює постійний сторонній догляд за дитиною-інвалідом, суд повинен враховувати можливість Другого з подружжя надати таку допомогу.

При цьому слід мати на увазі і те, що аліменти стягуються за виконавчими листами У розмірі не більше 50 % від заробітку (доходу).

Не має права вимагати утримання один із подружжя від другого подружжя, якщо Дитина-інвалід проживає і виховується в повній сім'ї, оскільки батьки мають рівні права у вихованні і утримуванні дітей. Вимоги статті 88 СК передбачені тільки для

тих випадків, коли батьки дитини-інваліда проживають окремо.

Не має права на утримання один із подружжя і в тому випадку, коли дитина-інвалід постійно знаходиться в дитячому будинку або в спеціальному лікувальному закладі, оскільки законом чітко визначено: «якщо один із подружжя проживає з дитиною-інвалідом, здійснює постійний сторонній догляд і опікується нею».

Кого закон називає дитиною дитиною-інвалідом?

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 т> № 2402 в редакції Закону від 07.03.2002 р. № 3109-НІ, дитина — особа віком д0 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; дитина-інвалід — дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.