1. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

2. Позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

3. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.

4. Чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

5. Опікун має право пред'явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Відповідно до статті 110 СК у судовому порядку може бути розірваний шлюб як подружжя, яке має неповнолітніх дітей, так і подружжя, яке не має дітей. Причина розгляду позовів про розірвання шлюбу як одних, так і других, — небажання розірвання шлюбу одним з подружжя, а в деяких випадках — небажання подавати заяву в органи реєстрації актів цивільного стану. Причому суд подружжю, яке не має дітей, не може відмовити у відкритті провадження у справі з тих міркувань, що вони

повинні вирішувати питання про розірвання шлюбу в органах РАЦС. Не може суд, приймаючи від них позовні заяви, вимагати надання доказів, що один з подружжя не бажає добровільно розірвати шлюб в органах РАЦС.

Статтею 119 СК передбачений захист прав майбутньої дитини і народженої дитини, якій не виповнилося одного року після пологів. У цей час законом заборонено відкривати провадження про розлучення (пункт 1 частини 2 статті 122 ЦПК), а відкрите провадження підлягає припиненню (закриттю) (пункт 1 частина 1 статті 205 ЦПК).

Доказом того, що дружина вагітна (при цьому не має значення строк вагітності), повинна бути довідка медичної установи, а про народження дитини — свідоцтво про народження, видане органом РАЦС.

У тому випадку, якщо вагітність буде перервана (не має значення, з якої причини), то ця подія дає право чоловікові звертатися до суду про розлучення, а в тому випадку, коли дитина помре при народженні, до року, то до настання одного року після пологів чоловік не має права звертатися до суду за розірванням шлюбу.

Дана стаття містить у собі і винятки, коли подружжя може звертатися до суду про розірвання шлюбу під час вагітності дружини і до одного року дитині від дня пологів. Такими винятками є:

а) протиправна поведінка подружжя, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини;

б) визнання іншою особою свого батьківства щодо зачатої дитини в період вагітності;

в) визнання іншою особою свого батьківства після народження дитини;

г) відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.

1. Протиправна поведінка чоловіка, яка містить ознаки злочину, повинна бути направлена безпосередньо на дружину або їх спільну народжену дитину.

Злочином є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Склад злочину — сукупність визнаних у кримінальному законодавстві ознак, за наявності яких суспільно небезпечне діяння характеризується як злочин. До елементів складу злочину належать об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона діяння.

Суб'єкт злочину може бути звільнено від кримінальної відповідальності. Наприклад, з дійовим каяттям, зміни обставин, примирення, але злочинні дії не виправдовуються.

Наприклад, чоловік під час вагітності дружини побив її, після народження дитини намагався її продати тощо, але дружина йому простила цей злочин.

Отже, для звернення до суду про розірвання шлюбу на вказаних вище підставах необов'язково чоловік повинен бути засудженим, достатньо його злочину, який ніким не виправданий.

2. Для того щоб чоловік зміг звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу під час вагітності дружини в зв'язку з тим, що майбутню дитину визнав інший чоловік, достатньо, щоб це визнання було доказано належним чином оформленим письмовим доказом. Ним може бути тільки заява про це, посвідчена нотаріальною конторою (приватним нотаріусом), головне, щоб дружина не оспорювала його батьківство. У тому випадку, якщо майбутня мати вважає батьком дитини чоловіка, то які б докази не надавав інший чоловік, що він батько майбутньої дитини, правового значення не має. Таким чином, можливо опорочити майбутню матір перед чоловіком, розлучити їх через злобу, помсту тощо.

Суд у такому випадку не повинен приймати позовну заяву про розлучення. Майбутній батько може оспорити своє батьківство тільки після народження дитини (частина 3 статті 136 СК).

3. Також чоловік має право звернутися до суду про розлучення до сплину одного року з дня пологів, якщо рішенням суду спростовується батьківство чоловіка і він виключений із актового запису про народження дитини відповідно до статті 136 СК.

Відповідно до статті З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси.

Такими особами, крім подружжя, на звернення до суду про розлучення за захистом прав недієздатного подружжя можуть бути опікуни, прокурор, що передбачено статтею 45 ЦПК та частиною 5 статті 110 СК.

Порядок прийняття позовних заяв про розірвання шлюбу, підсудність цих справ та інше роз'яснив Верховний Суд України в пунктах 4, 5 своєї постанови від 21 грудня 2007 року № 11:

«Оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі статтею 119 ЦПК повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються:

1) свідоцтво про реєстрацію шлюбу;

2) копії свідоцтв про народження дітей;

3) довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також всі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.

Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила статті 121 ЦПК.

Позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування (частина 10 статті 110 ЦПК), а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача — за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь- кого з них (частина 2 статті 10 ЦПК).

Відповідно до статті 111 ЦПК Верховний Суд України визначає підсудність справи про розірвання шлюбу тільки в разі, якщо ніхто з подружжя не проживає в Україні.

У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 ЦПК».

Разом з позовом про розірвання шлюбу можуть бути за явлені й інші вимоги: стягання аліментів на дітей, дружину, поділ спільного сумісного майна, спори про дітей,

виконання обов'язків за шлюбним договором, договором, який був укладений при розірванні шлюбу за спільною заявою тощо.

Але якщо при цьому повинні бути притягнуті у справі треті особи, то такі вимоги виділяються в окреме провадження.

У тому випадку якщо в позові про розірвання шлюбу буде відмовлено, сторони можуть знову звернутися до суду про розірвання шлюбу, але не з тих підстав і мотивів, які суд визнав недостатніми для розірвання шлюбу.

При застосуванні статті 110 СК судами при розгляді справ про розлучення, Пленум Верховного Суду Украйни в пункті 9 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року дав наступні роз'яснення:

«Згідно з частиною 2 статті 110 СК позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. Вказане обмеження стосується як чоловіка, так і дружини, включаючи випадки, коли дитина народилася мертвою або померла до досягнення нею одного року.

Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, — припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлено протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнано іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року за умови, якщо батьківство щодо неї визнано іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини (частини 3, 4 статті 110 СК)».

При поданні позовної заяви про розірвання шлюбу судовий збір (державне мито) оплачує позивач, спільну заяву оплачують обидва подружжя.