1. Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент

зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право

пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання

свого батьківства.

2. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік,

яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Відповідно до статті 129 СК і роз'яснень, які містяться в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р., особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно зі статтею 129 СК зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли особа дізналася або могла Дізнатися про своє батьківство.

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимога про визнання батьківства має розглядатися одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

У раніше чинному КпШС такої статті не було, як і не було спорів про визнання себе майбутнім батьком дитини, яка народжена під час знаходження жінки в шлюбі з чоловіком, від іншого чоловіка.

Ця стаття розрахована на тих батьків, які бажали мати дітей від дружини, але вона не змогла за медичними показниками їх народити, а інша змогла.

Такі випадки могли бути, коли жінка, хоча і знаходиться з чоловіком в зареєстрованому шлюбі, але з якихось причин не проживає з ним разом, а знаходиться у фактичному шлюбі з іншим чоловіком, від якого і зачала дитину, або ж порушує подружню вірність, під час реєстрації цієї дитини надала як доказ того, що дитина має батька, свідоцтво про шлюб з першим чоловіком, на ім'я якого і була записана дитина, тим паче чоловік не заперечував проти такої реєстрації (ситуація з області фантастики законодавця). Чоловік, який вважає себе батьком дитини, пред'являє позов про визнання його батьком дитини.

У цьому випадку відповідачем буде батько, на ім'я якого записана дитина, третьою особою — мати дитини і РАЦС, який повинен буде анулювати актовий запис про батьківство чоловіка жінки.

Позивачем буде тільки чоловік, який вважає себе батьком дитини. У зв'язку тим, що батько такої дитини відповідно до статті 122 СК презюмується як чоловік, який знаходиться в шлюбі з жінкою, яка народила дитину, то він звільняється відповідно до статті 61 ЦПК від надання суду доказів, що він є батьком дитини.

Такий обов'язок лежить на позивачеві, він повинен надати суду докази і довести, що є батьком дитини.

Такими доказами можуть бути будь-які дані, і за своєю правовою природою вони подібні доказам про визнання батьківства за статтею 128 СК, у тому числі і проведення судово-генетичної експертизи.

У цьому випадку думка дитини про те, хто її батько або кого вона бажала би мати батьком, не вимагається.

Показання третьої особи — матері дитини про те, хто батько дитини, не є вирішальним в спорі, але враховується при оцінці інших зібраних доказів (стаття 212 ЦПК).

Встановлена позовна давність в один рік для звернення до суду про визнання батьківства він відає інтересам обох сторін, оскільки неможливо ділити дитину між батьками довгий час, що травмує саму дитину і жінку, яка народила її. У народі кажуть: «Тільки мати дитини знає, хто її батько».

Закон назвав початок перебігу строку позовної давності на звернення до суду за ви-знанням батьківства (частина друга статті 129 СК), а КІНЕЦЬ його не назвав. Наприклад, чоловік про народження дитини жінкою, з якою він був у близьких стосунках довідався, коли дитині було 17 років. Закон дає право чоловікові протягом року звернутися до суду про визнання себе батьком дитини, а на цей час дитині буде 18 років, вона буде повнолітня. Забажає така дитина, яка виросла, виховувалася іншим батьком, мати ще одного батька? Є проблема.

При пред'явленні позову про визнання себе батьком дитини на підставі статті"129 СК позивач обов'язково повинен вказувати, коли і з яких джерел йому стало відомо, що він є батьком дитини, це необхідно для контролю строку позовної давності.

На випадок його пропуску суд відмовляє в позові, якщо право підлягає захисту за закінченням строку, якщо право не підлягає захисту — по суті (стаття 267 ЦК).

Як до будь-якого строку позовної давності, суд застосовує правило подовження його з поважних причин, якщо про це просить сторона.

Строки позовної давності судом застосовуються лише за заявою сторін (частина З статті 267 ЦК).