1. Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство.
2. Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства. Оспорювання материнства не допускається у випадках, передбачених частинами другою та третьою статті 123 цього Кодексу.
3. До вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.
Комментарий:
Стаття 139 СК розрахована законодавцем на «авось», оскільки спори про оспорювання свого материнства і визнання свого материнства в судовій практиці майже відсутні.
Це викликано тим, що жінка народжує дитину або в пологовому будинку, або в загальній лікарні, і факт народження дитини цією жінкою засвідчується медичними документами, які потім подаються при реєстрації дитини в органі РАЦС. Навіть тоді, коли мати залишає дитину в пологовому будинку, тобто відмовляється від неї, вона в лікарні зареєстрована як мати цієї дитини, тобто як жінка, яка народила дитину.
Спір про материнство, оспорювання свого материнства може виникнути в таких випадках:
а) коли жінка підкидає дитину;
б) коли в пологовому будинку або лікарні проводять заміну (підміну) дитини;
в) коли за домовленістю з іншою жінкою жінка, яка народила дитину, передає їй
для реєстрації як матері дитини;