ГЛАВА ІЗ

ОСОБИСТІ МАЙНОВІ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ

РІВНІСТЬ ПРАВ ТА ОБОВ'ЯЗКІВ БАТЬКІВ ЩОДО ДИТИНИ (СТАТТЯ 141 СК)

1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Здійснення захисту сім'ї правовими засобами є можливим завдяки тому, що законом чітко визначені права та обов'язки усіх учасників сімейних правовідносин, а також тому, що закон містить як загальну умову обов'язковість суворого дотримання ними вимог сімейного законодавства.

На сьогодні права дитини щодо їх батьків закріплені не тільки нормами національного законодавства, а й нормами міжнародного права.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України з 27 вересня 1991 року, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків,опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 18 цієї Конвенції проголошує: «Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини».

Частина друга статті 27 Конвенції наголошує: «Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здіб-ностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини».

На розвиток міжнародного права в Україні був прийнятий Закон «Про охорону дитинства» 26 квітня 2001 року № 2402 (ВВР, 2001, № ЗО, ст. 142), який у розділі III у статтях 11,12 визначив поняття «дитина і сім'я» і «права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини».

Так, цей Закон стверджує, що сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своїх дітей.

Жінка як мати давно перестала бути об'єктом дискримінації. Тепер ідеться не про «батьківську владу», а «владу матері і батька», тобто «батьківські» права.

Право на виховання дітей нарівні з батьком мати одержала і в міжнародному праві. У Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, у підпункті «Ь» статті 5 зазначено: «Держави-учасниці вживають усіх відповідних заходів з метою забезпечити, щоб сімейне виховання включало в себе вірне розуміння материнства як соціальної функції і визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання і розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу», а в підпункті «сі» статті 16 цієї Конвенції стверджується: «Держави-учасниці вживають усіх відповідних заходів для ліквідації дискримінації щодо жінок в усіх питаннях, що стосуються шлюбу і сімейних відносин, і зокрема забезпечують на основі рівності чоловіків і жінок як батьків незалежно від їх сімейного стану у питаннях, що стосуються їх дітей; в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу».

Із цього слід зробити висновок, що права і обов'язки матері та батька щодо дитини є рівними навіть тоді, коли батьки не находяться в шлюбі, коли шлюб розірвано, коли дитина проживає з одним із батьків тощо. Це має відношення до тих батьків, матерів, які, не будучи в шлюбі, визнали своє батьківство, були визнані батьками за рішенням суду.

Незважаючи на те що батьки дитини живуть окремо один від одного, вони зобов'язані брати участь у вихованні і утриманні своїх дітей, як зазначає стаття 157 СК, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно; стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства» підкреслює — батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей тощо.

Щоб зберегти принцип рівності прав і обов'язків матері і батька щодо виховання та утримання дітей, саме суд повинен вживати всі заходи для дотримання цього принципу. Тому, розриваючи шлюб, суд повинен забезпечити інтереси -'Дітей, їх правильне виховання. Навіть тоді, коли шлюб розривається за взаємною згодою батьків, суд не повинен приймати заяву про розірвання шлюбу до тих пір, поки не буде договору між ними про забезпечення дітей, їх місце проживання (стаття 109 СК).

При порушенні рівності між батьками у питаннях виховання і утримання дітей спори між ними вирішують органи опіки та піклування, а в належних випадках і суд.