1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду

з позовом про поновлення батьківських прав.

2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і уси-

новлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

3. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

4. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і по-становляє рішення відповідно до інтересів дитини.

5. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

6. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

7. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року

з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Позбавлення батьківських прав має безстроковий характер. Хоча сімейні правовідносини в цьому випадку у принципі припиняються, закон дозволяє можливість поновлення батьківських прав, а не в батьківських правах, як це передбачалося статтею 74 КпШС. Особа, позбавлена батьківських прав, спонукається тим самим до виправлення. Зв'язки її з дитиною не припиняються, вона може прохати про побачення з дитиною, зобов'язана утримувати її. У багатьох випадках прохання батьків, позбавлених батьківських прав, про поновлення батьківських прав є поважними, і в їх поведінці та способі життя відбуваються істотні зміни.

Оскільки позбавити батьківських прав може лише суд, поновлення батьківських прав можливо тільки в судовому порядку. Не обов'язково, щоб це робив той суд, який постановив рішення про позбавлення батьківських прав, але бажано все ж, щоб розглядав цю справу той самий суд, той самий склад суду.

Це конче потрібно і в виховних цілях і для того, щоб суд міг особисто упевнитися, що той з батьків, якого він позбавляв батьківських прав, став іншою людиною, з іншими поглядами на батьківські права та обов'язки, що він може стати або став взірцем для своєї дитини.

Звертатися до суду про поновлення батьківських прав має той з батьків, хто був позбавлений батьківських прав особисто. Такого права не надано ні органам опіки та піклування, ні представникам батьків, ні діду, ні бабі, ні закладам охорони здоров'я, ні дитячим закладам. При поданні таких заяв цих осіб суд відмовляє у прийнятті заяви (стаття 121 ЦПК).

Заява про поновлення батьківських прав приймається судом до розгляду незалежно від часу постановлення рішення про позбавлення батьківських прав. Це може бути місяць, декілька місяців, рік тощо, бо законом конкретно не встановлено мінімального строку звернення до суду після позбавлення батьківських прав. Законом, зокрема, статтею 121 ЦПК України не надається суду право відмовити з цього приводу у прийнятті позову. Суд може відмовити в позові про поновлення батьківських прав не на підставі того, що було обмаль часу для виправлення матері, батька після позбавлення їх батьківських прав, а на тих підставах, що вони не надали доказів, що

за такий короткий час, наприклад, місяць, вони могла виправитися.

Оскільки законом передбачено, що поновлення батьківських прав неможливо, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття (частина третя статті 169 СК), то, допускаючи тлумачення змісту цього Закону, слід дійти висновку, що мається на увазі: перше — відмова у прийнятті заяви від батька, якщо на день подання її дитині вже виповнилося вісімнадцять років (наприклад, було сімнадцять років десять місяців двадцять днів) у цій ситуації спрацьовує Закон «якщо на час розгляду справи» дитина досягла повноліття, тобто якщо дитині до постановлення рішення виповнилося вісімнадцять років, суд повинен закрити провадження у справі (стаття 205 ЦПК).

Укладач Сімейного кодексу України і особа, яка дає до нього коментар, з цього приводу має іншу думку, але не підтверджує її законодавчою базою: «Суду належить зважити на інтереси не лише дитини, а й матері чи батька, на загальному тлі тих змін, які сталися й їхньому способі життя. До уваги має бути взято у те, що поновлення батьківських прав відновлює не лише немайнові правові зв'язки матері, батька з дитиною, а й повертає цілий ряд інших втрачених правових можливостей.

Отже, рішення суду має бути справедливим, сприяти утвердженню добросовісності у відносинах між матір'ю, батьками та дитиною».

(3. В. Ромовська, Сімейний кодекс України, 2003 рік, с. 342). З останнього абзацу вбачається, що вона вважає можливим продовжити розгляд справи і постановити рішення, яке повинно бути «добросовісним»

Справи про поновлення батьківських прав розглядаються в порядку цивільного судочинства в загальному позовному порядку, з додержанням правил підсудності і правил пред'явлення позову та відкриття провадження у справі (статті 107, 118 — 122 ЦПК).

Позивачем витупає особа, яка була позбавлена батьківських прав, відповідачем — другий із батьків, з яким проживає дитина, або орган опіки та піклування, якщо дитину виховує інша особа, третіми особами можуть бути залучені ті особи, з якими проживають діти, а також орган опіки та піклування для дачі висновку за справою.

При поновленні батьківських прав перш за все слід суворо дотримуватися принципу охорони інтересів дитини, оскільки позбавлення батьківських прав проводилося в інтересах дитини, які заслуговують на увагу.

Слід також мати на увазі, що перешкодою до поновлення батьківських прав є факт усиновлення дитини. Воно створює для дитини сімейні умови життя, і їх руйнування може призвести до душевної травми як дитини, так і усиновителів. Тому закон не допускає поновлення в батьківських правах, якщо дитина всиновлена іншою особою. Це може мати місце, якщо усиновлення скасоване за рішенням суду або визнане недійсним.

Умовами для позитивного вирішення справи про поновлення батьківських прав, які повинен установити суд, можуть бути:

а) наявність письмового висновку органів опіки та піклування про можливість поновлення батьківських прав (стаття 19 СК);

б) оцінка судом поведінки особи, позбавленої батьківських прав з часу постановлення рішення про позбавлення батьківських прав до звернення в суд про поновлення

батьківських прав (стаття 212 ЦПК);

в) перевірка, наскільки змінилися обставини, що послужили підставами для позбавлення батьківських прав (стаття 60 ЦПК);

г) думка того з батьків, який виховує дитину, щодо можливості поновлення

позивача в батьківських правах;

д) думка дитини про можливість поновлення батька, матері в батьківських правах, залежно від віку, здоров'я дитини.

Отже, письмові докази повинні бути надані позивачем залежно від того, з яких підстав він (вона) позбавлений батьківських прав, а для того, щоб перевірити ці об-ставини, суд у всіх випадках повинен витребувати цивільну справу про позбавлення батьківських прав.

Так, якщо батько, мати були позбавлені батьківських прав на підставі: а) ухилення від виховання дитини, він (вона) повинні надати суду такі докази виправлення; довідку з місця роботи про те, що має постійну роботу заробіток, доходи яких достатньо для виховання та утримання дитини; характеристики з місця роботи, за місцем проживання; довідки від осіб, які виховують та утримують дитину про те, що позивач добровільно надав матеріальну допомогу дитині, часто бачився з нею (з ним), про прихильність до нього дитини тощо;

б) такі докази повинні бути надані й особам, які відмовилися забирати дитину з по-логового будинку або іншого закладу охорони здоров'я і протягом шести місяців без поважної причини не опікували її, а також довідку, що забезпечені житлом; мають свій жилий будинок; створена сім'я (для матері, яка народила дитину поза шлюбом) та інші дані про можливість виховувати та утримувати дитину;

в) при зловживанні батьківськими правами повинні бути надані ті самі письмові докази, показання свідків, а також довідку лікаря, що позивач пройшов курс лікування,

психічно здоровий; дані, що він достойно виховує дітей, які залишені з ним, створив

нову сім'ю, в якій має дітей і яких нормально виховує тощо;

г) жорстоко поводився з дитиною — повинні бути надані всі докази, зазначені

в пунктах «а», «в»;

д) батьки або один із них є хронічними алкоголіками, або наркоманами — у цьому

випадку бажано, щоб були надані зазначені вище письмові докази, хоча вони не мають

вирішальної підстави для поновлення батьківських прав цих батьків, а головне, щоб

були медичні висновки, а не довідки, про те, що ці особи в добровільному порядку

пройшли курс лікування і остаточно вилікувалися від цих хвороб, назавжди позбавилися цих рецидивів.

Законом не передбачено вислуховувати думку дитини з цього приводу, але й не за-боронено, навпаки міжнародним правом — Конвенцією про права дитини передбачено в усіх випадках, коли спір стосується дитини, заслуховувати її думку.

У цих спорах це необхідно робити, оскільки може виявитися, що негідною поведінкою батька, матері у минулому дитині завдано психічної травми, яка назавжди відштовхнула її від них, і відновлення батьківських прав су перечитиме інтересам дитини. У такому разі рекомендовано відмовити в позові навіть тоді, коли позивач доведе свою бездоганну поведінку після позбавлення його батьківських прав. Тим паче, що після відмови в позові батько, мати мають можливість завоювати прихильність дитини і знову звернутися з аналогічним позовом до суду.

Законом передбачено при вирішенні спорів про поновлення батьківських прав за-слуховувати думку того з батьків дитини, з ким залишалася проживати дитина. Думка цього батька дуже важлива, але не вирішальна для розв'язання спору. Негативне ставлення другого з батьків до поновлення позивача у батьківських правах може бути не об'єктивним і визначатися особистими мотивами, які не мають нічого спільного з інтересами дитини. У зв'язку з цим думка другого з батьків оцінюється судом разом з іншими зібраними у справі доказами.

Орган опіки та піклування, крім того, що він повинен до початку розгляду справи надати письмовий висновок щодо вирішення справи його представник повинен брати

участь у судовому засіданні і давати висновок про те, можливо задовольнити позов

чи навпаки немає підстав для цього.

Суд з висновком органу опіки та піклування може не погодитися.

Якщо суд відмовив у позові про поновлення батьківських прав, наступне звернення

до суду з такою заявою і вимогами можливе лише після спливу одного року з дня постановлення рішення. Цей строк не може бути скорочений.

Підсумовуючи зазначене, слід навести роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, надане з цього приводу у пункті 19 своєї постанови № 3 від 15.05.2006 р.:

«Статтею 169 СК особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.

Розглядаючи такі справи, суди зобов'язані перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав.

При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона може її висловити.

Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття або була усиновлена й усиновлення не скасоване чи не визнане недійсним.

У разі відмови в задоволенні позову про поновлення батьківських прав повторно звернутися до суду з таким позовом модна лише через один рік із часу набрання від-повідним рішенням суду законної сили».