1. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

2. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

3. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Конвенція ООН про права дитини визнала дитину самостійним суб'єктом права. У частині першій статті 8 зазначено: «Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності».

Тому, здійснюючи права щодо дітей, всі адміністративні органи, суди повинні ви-слуховувати думку дитини та враховувати її бажання при вирішенні тих чи інших питань, що стосуються безпосередньо прав дитини.

Відповідно до статті 12 Конвенції про права дитини, яка чинна на Україні з 27 ве-ресщ 1991 року:

«Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

2. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства».

У зв'язку з цим Сімейним кодексом України і, зокрема, статтею 171 СК законодавчо закріплено право дитини на те, щоб її вислухали під час будь-якого судового чи адмі-ністративного розгляду справи, що стосується цієї дитини, або через представників: батьків, опікуна, піклувальника у порядку, передбаченому процесуальними нормами. Це ж законодавство зобов'язує адміністративні органи, суди інших посадових осіб дотримуватися прав дитини, щоб її вислухали.

Що стосується судів, то вони повинні при слуханні справи, що стосується дитини, надати їй можливість висловити свою думку і приділити цій думці належну увагу.

У частині другій статті 171 СК названі категорії справ за спорами між батьками щодо дитини, при розгляді яких має бути вислухана її думка. Такими спорами є:

а) спори про виховання дитини;

б) визначення (зміна) місця проживання дитини;

в) про позбавлення батьківських прав;

г) про поновлення батьківських прав;

д) про відібрання дитини;

є) про управляння майном дитини.

На вимогу одного з батьків, самої дитини вона має бути вислухана і при розгляді

інших справ, які стосуються її інтересів або сім'ї.

Необхідність згоди дитини на всиновлення передбачена статтею 218 СК. З ініціативи суду або самої дитини вона може бути вислухана батьками при вчиненні ними дій щодо управління майном, яке належить їй на праві приватної власності, на праві сумісної власності з батьками, іншими особами (стаття 174 СК).

У раніше чинному КпШС визначався вік, з якого можливо вислуховувати дитину в судовому засіданні при слуханні спорів щодо них, — десять років. Якщо дитині було дев'ять років, то суд не міг її заслуховувати, для органів опіки та піклування не існувало граничного віку дитини — вони могли вислухати дитину (частина третя статті 29 ЦК); зміна прізвища дитини, яка досягла семи років, теж буде проведена тільки за згодою дитини до чотирнадцяти років (стаття 149 СК) тощо. У випадку виникнення спору з цього приводу діти повинні бути заслухані в обов'язковому порядку органом, який вирішуватиме цей спір.

Вислухати (заслухати) дитину та врахувати думку — це різні категорії. У всіх випадках Сімейний кодекс зобов'язує суд, посадові особи вислухати дитину, але прийняти суд повинен рішення щодо її спору між батьками, виходячи із її інтересів, а не думки.