1. Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

2. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

3. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.

Результатом нормального здійснення батьківських прав, правильного виховання дітей є та підтримка духовна, моральна і матеріальна, яку згодом віддають дорослі діти своїм батькам. Батьки вправі розраховувати у разі необхідності, на їх відповідну духовну, моральну і матеріальну підтримку.

Зазначений обов'язок діти, як правило, виконують добровільно і спорів з цього приводу мш дітьми і батьками не виникає.

Моральну підтримку, турботу про непрацездатних, немічних батьків повинні надавати всі діти, у тому числі і неповнолітні, кожний відповідно до свого віку, достатку.

Крім моральної сторони, яка зобов'язує дітей проявляти турботу про батьків, існує і законодавча база.

Конституція України статтею 51 зобов'язує повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних, немічних батьків шляхом: проявляти до них турботу; надавати батькам матеріальну допомогу (аліментні зобов'язання).

Стаття 172 СК є новелою в сімейному законодавстві і вона розрахована, у першу чергу, на надання в добровільному порядку батькам не майнової допомоги, а звичайної турботи (подати кухоль води, провідати в лікарні, допомогти по домашньому господарству, сходити до крамниці, організувати прогулянку, зустрітися з батьком при роздільним проживанні тощо).

І лише потім батьки можуть стягнути з повнолітніх дітей витрати, які вони понесли з вини дітей на піклування, турботу з боку інших осіб.

Ще не було випадку, щоб примусити повнолітніх дітей проявляти немайнову турботу про непрацездатних немічних батьків. Якщо і буде постановлено судом таке рішення, наприклад «провідувати батька, матір, які знаходяться в будинку-інтернаті два рази на місяць». Рішення суду є, але механізму його виконання немає, не буде ж державний виконавець кожного разу брати дитину і з нею разом їхати до будинку-інтернату. Частина перша статті 172 СК є декларативною і розрахована на добросовісних дітей. Частина друга статті 172 СК має практичний характер і дуже слушна. Якщо за законом батьки можуть бути законними представниками своїх повнолітніх дітей, то чому не надати такого права повнолітнім дітям. Щодо непрацездатних, немічних батьків, які через стан свого здоров'я, немічність не можуть самостійно захистити свої права в суді, органах державної влади тощо, повноваження процесуального представника надає право доньці, сину право з власної ініціативи звернутися до владних структур за захистом прав своїх немічних батьків без одержання від них доручення, а надавши, як доказ свого повноваження, свідоцтво про народження.

Адже для того, щоб повнолітні мали таке повноваження, недостатньо його передбачити нормами матеріального права, необхідно внести зміни до статті 39 ЦПК України, тобто узаконити процесуальні права цих дітей. Також необхідно передбачити, хто визначить немічність батьків, яка непрацездатність батька дає дитині право звернення до суду на його захист. Сам по собі пенсійний вік не може бути тією підставою, що передбачена законом для звернення повнолітніх дітей за захистом прав батьків-пенсіонерів. Частина третя статті 172 СК передбачає стягнення з повнолітніх дітей витрати, понесені батьками на сторонню поміч у разі непрацездатності або немічності, а діти злісно ухилялися від такої допомоги

При застосуванні цих вимог слід звертати увагу на те, що стягнення таких витрат може мати місце в тому випадку, коли відсутність піклування з боку повнолітніх дітей могла призвести до смерті батьків. Наприклад, негучний батько (без обох кінцівок ніг) потребував негайної госпіталізації, дорогих ліків, син у цей час розпивав спиртні напої з товаришами. На звернення до нього сусідів, що батько знепритомнів, не реагував. Сусід визвав таксі і відправив батька до лікарні, придбав ліки і, доки батько лежав у лікарні, носив йому продукти харчування. За все це батько повнолітньої дитини заплатив сусідові велику суму грошей, а сам залишився без засобів на існування. У цьому випадку батько мав право Пред'явити до сина позов на стягнення цих витрат.

Цей приклад одноразової ситуації, тобто батько потребував тимчасового піклування з боку сина.

Якщо батьки потребували постійної матеріальної допомоги, то за їх заявою суд має право з повнолітніх дочки, сина стягнути на їх утримання аліменти, які мають постійний характер (стаття 202 СК). Стаття 203 СК передбачає стягнення з дитини

витрат на догляд та лікування батьків одноразово або протягом певного строку коштів

на покриття витрат.

Отже, законодавець передбачив усі способи, методи стягнення з дітей коштів на утримання батьків. Законодавець цими статтями повністю заплутав суди і при зверненні батьків до суду, суд не дійде до вибору, на якій підставі стягувати витрати на утримання батьків: як аліменти; як додаткові витрати; як витрати на догляд та лікування; як на покриття

витрат на лікування. У чому між ними різниця? Складна арифметика очікує суд при ви-значенні, якої суми достатньо на утримання батьків, крім постійних аліментів.

Оскільки обов'язок утримувати батьків покладено на всіх повнолітніх дочок, синів, вони повинні бути у разі пред'явлення позову до одного з них притягнуті всі судом до участі у справі як співвідповідачі. У тому випадку, якщо один із них добросовісно виконує свої обов'язки з піклування за батьками і батько не бажає пред'являти позов до нього, суд, перевіривши матеріали справи, матеріальне становище всіх дітей, повинен стягнути з відповідачів тільки те, що припадає на їх частку.

У цій статті не передбачено таку ситуацію щодо батьків, як звільнення дітей від обов'язку надавати допомогу батькам у вигляді покриття витрат сторонніми особами за певних умов.

Між тим, така санкція існує і вона передбачена статтею 204 СК. Підставою для звільнення дітей від обов'язку утримувати непрацездатних батьків є встановлений судом факт ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків. Під ухиленням від виконання батьківських обов'язків слід розуміти винне невиконання свого обов'язку з утримання та виховання своїх дітей.

У зв'язку з визначенням права батьків звертатися до суду за захистом своїх прав на пі-клування з боку дітей, то виникає з цього приводу декілька практичних запитань щодо застосування процесуального законодавства при поданні позову, його розгляду в суді.

Так, якщо батьки непрацездатні, немічні, потребують сторонньої допомоги і не можуть особисто звернутися до суду з цих причин, то хто може від їх імені звернутися до суду з позовом до дитини про примус її піклуватися за батьками, стягнути витрати, понесені сторонніми особами на піклування?

Відповідно до частини другої статті 172 СК законними представниками батьків є повнолітні дієздатні дочки, син, а вони якраз злісно ухиляються від надання батькам утримання, фізичної, моральної підтримки і до них необхідно пред'являти позов, тобто вони повинні бути відповідачами.

Варіантів відповідей на це запитання може також бути декілька.

По-перше, якщо батьки мають декілька повнолітніх дітей і один із них, як у Тараса Бульби, виявився добропорядним, добровільно надає батькам допомогу, піклується про них, то звичайно відповідно до частини другої статті 172 СК він може бути представником батьків у судовому засіданні, подавати позов.

По-друге, відповідно до статті 45 ЦПК, статті 36і Закону України «Про прокуратуру», прокурор може заявити такий позов, якщо доведе суду, що в батьків немає інших дітей, крім того, до якого необхідно пред'явити позов, а також, що батьки відповідно до їх віку, стану здоров'я не можуть особисто подати позовну заяву і захищати свої порушені права в суді.

По-третє, таке право може мати орган опіки та піклування, піклувальник, якщо над немічними батьками буде призначено піклування.

По-четверте, батьки можуть офіційно вдома видати доручення іншій особі на ведення їх справи в суді.

Відповідачем (співвідповідачем) у цьому випадку буде той з дітей (ті), який (які) злісно ухиляються від піклування про батьків. За цією справою можуть бути співвідповідачі — інші діти, яких батьки не притягли відповідачами у справі.

Якщо дитина (діти) ухиляються від піклування щодо обох батьків, то позов вони подають разом, як співучасники, оскільки предметом спору є однорідні права та обов'язки позивачів (стаття 32 ЦПК).

Заява батьків розглядається в позовному порядку, разова допомога стягується окремо на кожного з батьків, з кожного сина, дочки.