ГЛАВА 15.

ОБОВ'ЯЗОК МАТЕРІ, БАТЬКА УТРИМУВАТИ ДИТИНУ

ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ

ОБОВ'ЯЗОК БАТЬКІВ УТРИМУВАТИ ДИТИНУ (СТАТТЯ 180 СК)

1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Аліментні обов'язки батьків полягають у тому, що вони повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Обов'язок батьків з утримання дітей виникає з моменту їх народження і до повноліття, а в деяких випадках ці обов'язки подовжуються, якщо діти, хоч і досягли повноліття, але продовжують навчання, або якщо діти стали непрацездатними.

Матеріальне утримання дітей — це обов'язок батьків.

При цьому слід мати на увазі, що обов'язок батьків з утримання дітей не солідарний, а індивідуальний, якщо позов буде заявлений до обох батьків.

Аліменти з батьків стягуються незалежно від їх віку, стану здоров'я, визнання не-дієздатними.

Аліментні обов'язки матері виникають щодо народженої нею дитини через факт кровного споріднення. Аліментні обов'язки батька виникають відносно дитини, щодо якої батьківство було встановлено в добровільному чи судовому порядку.

Тобто, якщо батько і мати записані у свідоцтві про народження дитини, вони є носіями аліментних зобов'язань.

Діти, народжені у шлюбі, визнаному недійсним, користуються правом на отримання аліментів.

Стягнення аліментів може бути заявлено як до одного з батьків, так і до обох батьків. До одного з батьків пред'являється позов про стягнення аліментів, якщо батьки разом не проживають, до обох батьків — якщо діти на законних підставах виховуються у третіх осіб: дід, баба, дошкільний заклад, заклад охорони здоров'я тощо.

Для стягнення аліментів не має значення, чи розірваний між ними шлюб.

Крім основної суми аліментів, законодавство допускає стягнення і додаткових витрат на дитину.

Реєстрація шлюбу з дитиною не робить її повнолітньою в тому сенсі, який визнає закон, а отже, не є підставою для припинення аліментного обов'язку щодо неї.

Не може бути підставою для припинення аліментного обов'язку і щодо дитини, яка працює або займається підприємницькою діяльністю, якщо вона не досягла повноліття.

Закон не звільняє від обов'язків батьків, засуджених до позбавлення волі, від утримання дітей, а отже, і від аліментних обов'язків.

Смерть батьків, або батька, матері, які сплачували аліменти, звичайно, припиняє їх стягнення. Оскільки це особисте право батьків на виховання та утримання своїх дітей, то цей обов'язок не може переходити до спадкоємців ні за Законом, ні за заповітом. Дитина визнається сиротою, і її виховання та утримання бере на себе держава. Відповідно до статті 1237 ЦК України заповідач, тобто мати, батько, може зробити у заповіті заповідальний відказ і зобов'язати спадкоємця виплачувати на утримання дитини певну грошову суму зі спадкового майна, але це буде не аліментні обов'язки, а заповідальний відказ, і регулюється він не сімейним, а цивільним законодавством.

У разі зникнення дитини, визнання її безвісно відсутньою за заявою платника алі-ментів державний виконавець призупиняє стягнення аліментів (пункт перший статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ).

Смерть дитини, оголошення її померлою припиняє аліментний обов'язок батьків (пункт 3 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Підбиваючи підсумок сказаному, слід навести роз'яснення, надані з цього приводу Пленумом Верховного Суду України у своїй постанові № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 15;

«Відповідно до ст. 180 СК (2947-14) батьки зобов'язані утримувати дитину до до-сягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку і сина.

При вирішенні спору про стягнення аліментів на неповнолітню дитину судам необхідно враховувати, що укладення нею шлюбу не припиняє передбаченого законом обов'язку утримувати її до досягнення повноліття, а утримання дитини, на яку стягуються аліменти, у державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі — стягнення аліментів на користь того з батьків, з яким до цього проживала дитина, якщо він витрачає їх за цільовим призначенням.

Якщо дитина постійно проживає в такому закладі, а батьки не беруть участі в її утриманні, адміністрація цього закладу має функції опікуна та піклувальника згідно зі ст. 245 СК (2947-14).

Стягнення аліментів на дочку, сина, які досягли повноліття, з підстав, передбачених статтями 198, 199 СК (2947-14), здійснюється у судовому порядку за новою позовною заявою».