1. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за до-мовленістю між ними.

2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

4. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. Якщо після виконання аліментних зобов'язань згідно з частиною четвертою цієї статті один з батьків не виїхав на постійне проживання у державу, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишився або повернувся для постійного проживання в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми

встановлюється законодавством.

6. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, згідно з яким з одного із

батьків стягуються аліменти, він виїжджає для постійного проживання у державу,

з якою Україна не має договору про правову допомогу, з нього за рішенням суду

до його виїзду за межі України може бути стягнуто аліменти за весь період до досягнення дитиною повноліття.

7. Якщо після набрання законної сили рішенням суду про сплату аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні або повертається в Україну для постійного проживання та змінюються обставини, які вплинули на визначення розміру аліментів, у судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми.

8. Якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

9. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

10. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню

з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Обов'язок з утримання своїх дітей батьки, як правило, виконують добровільно. Проте окремі батьки нехтують своїми батьківськими обов'язками та ухиляються від надання матеріальної допомоги дітям. У цьому разі кошти на утримання дітей стягуються в примусовому порядку.

За нині чинним сімейним законодавством батькам надано право самостійно за до-мовленістю між собою визначити способи виконання обов'язку щодо утримання дитини. Проте сімейне законодавство не відмовилося від класичних форм надання утримання, а саме — від надання утримання у грошовій і (або) у натуральній формах.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК при призначенні аліментів суду надано право присудити кошти на утримання дитини часткою від доходу матері, батька у ви-значеній грошовій сумі (стаття 183 СК), або у твердій грошовій сумі (стаття 184 СК), які виплачуються щомісячно.

Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу (2947-14) батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати їх права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК. Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає ч. 2 ст. 184 того ж Кодексу.

Договір має бути укладений письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.

При оформленні договору нотаріус повинен роз'яснити зміст частини другої статті 189 СК про можливість стягнення аліментів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису у разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором (пункт 181 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 2015 від 03,03.2004 р.).

Стягнення аліментів з осіб, які проживають за кордоном або виїжджають за кордон на постійне місце проживання, регулюється: Мінською конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеною у м. Мінськ 22 січня 1993 року — членами Співдружності Незалежних Держав і ратифіковану Законом України від 10 листопада 1994 року, Конвенцією «Про стягнення за кордоном аліментів» від 20 червня 1956 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків та інших осіб», Постановою Кабінету Міністрів України № 1203 від 19 серпня 2002 року «Про затвердження Порядку стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків на постійне місце проживання в іноземну державу, з якою не укладено договір про надання правової допомоги» (далі — Порядок), наказом Мін'юсту України № 121/5 від 29 грудня 2006 року «Про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном» (далі — Інструкція), розділом VIII ЦПК України «Про визначення та виконання рішень іноземних судів в Україні».

Відповідно до статті 55 Мінської Конвенції клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається до компетентного суду Договірної сторони (в Україні — апеляційний суд).

Відповідно до статті 396 ЦПК клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадку, коли рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно поставлено, не набрало законної сили, якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи тощо (див. статтю 396 ЦПК).

Для стягувачів аліментів, які живуть в Україні, а платник в іноземній державі, процедура на примусове виконання рішення така сама. Мати дитини — стягувач аліментів звертається до Міністерства юстиції із заявою про дозвіл його примусового виконання.

Стягнення аліментів, виконання рішення про стягнення аліментів набагато спрощено Конвенцією «Про стягнення за кордоном аліментів» від 20 червня 1956 р., а також розробленою на базі цієї Конвенції Інструкцією про виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, яка затверджена наказом Мін'юсту України від 29.12.2006 р. № 121/5.

Відповідно до цих законів у разі, коли між Україною та будь-якою з Договірних

сторін діє інший міжнародний договір, що регулює питання визнання і виконання

судових рішень, виконання доручень про вручення документів або отримання доказів

за кордоном, можуть застосовуватися положення відповідного міжнародного ДОГОВОРУ.

Усі звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена

сім'ї та інші документи на виконання Конвенції в Україні надсилаються для передачі за кордон або із-за кордону через Мін'юст України, якщо позивач проживає на території України, звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання іншого члена сім'ї можуть направлятися до Міністерства юстиції через головні управління

юстиції.

Ця Інструкція містить в собі перелік держав, які приєдналися до Конвенції. На 1 січня 2008 року їх було понад шістдесят.

У тому випадку, якщо батько, мати мають намір виїхати за кордон на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допо-моги, стягнення аліментів з них буде проводитися відповідно до Порядку стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про подання правової допомоги, за-твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. № 1203.

Відповідно до цього Порядку: «У разі виїзду одного з батьків, який є громадянином України, на постійне місце проживання в іноземну державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, він повинен виконати аліментні зобов'язання з утримання дитини (дітей) до досягнення нею повноліття, які оформляються договором між цією особою та одним із батьків, з яким залишається дитина (діти), або її опікуном, піклувальником, або договором про припинення права на аліменти дитини (дітей) у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

Якщо аліментні зобов'язання не були виконані особою, що від'їжджає, стягнення аліментів провадиться за рішенням суду.

З метою запобігання ухиленню батьків від утримання дітей до їх повноліття шляхом сплати аліментів особа, що виїжджає на постійне проживання за кордон, разом із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду 8а кордон або оформлення відповідної сторінки у паспорті подає до паспортної служби органу внутрішніх справ за місцем постійного проживання в Україні у разі наявності дитини (дітей), що залишається в Україні, договір про виплату аліментів або нотаріально засвідчену заяву про відсутність у одержувача аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів, або копію рішення суду про виплату аліментів.

До моменту одержання паспорта зазначена особа повинна подати до відповідного органу внутрішніх справ за місцем постійного проживання в Україні документ, що підтверджує виконання аліментних зобов'язань, нотаріально засвідчену заяву про від-сутність в одержувачів аліментів вимог щодо стягнення аліментних Платежів (якщо така заява, необхідна для запобігання ухиленню батьків від утримання дітей до їх повноліття шляхом сплати аліментів, не подавалася) або нотаріально засвідчену копію постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження (якщо стягнення аліментів проводилося за рішенням суду).

У разі невиконання аліментних зобов'язань на момент одержання паспорта до особи, яка виїжджає на постійне проживання за кордон, застосовуються обмеження, передбачені законодавством.

Особа, яка виїхала за межі України для тимчасового перебування і має в Україні неповнолітню дитину (дітей), у разі порушення клопотання про залишення на постійному проживанні за кордоном подає до дипломатичного представництва України за кордоном заяву про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, договір про виплату аліментів або нотаріально засвідчену заяву про відсутність у одержувача аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів, або копію рішення суду про виплату аліментів.

У разі наявності неврегульованих аліментних зобов'язань керівник дипломатичного представництва або консульської установи України за кордоном приймає рішення про відмову в задоволенні клопотання до усунення обставин, які цьому перешкоджають».

Порядок і розмір аліментів з осіб, які виїжджають за кордон, установлений Кабінетом Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» із зазначених вище осіб, зобов'язаних до сплати аліментів,

стягнення аліментів провадиться до виїзду за весь період до досягнення дитиною повноліття, виходячи із заробітної плати за останній місяць роботи на момент від'їзду аб0 ж з п'ятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків. Уразі, якщо така особа виконала аліментне зобов'язання і через певні причини не виїхала на постійне проживання до держави, з якою Україна не має договорів про правову допомогу, та залишилася або повернулася в Україну, порядок стягнення аліментів з урахуванням сплаченої суми встановлюється законодавством, Якщо після набрання чинності рішенням суду про сплату аліментів за весь період до досягнення дитиною повноліття особа, з якої стягуються аліменти, продовжує постійно проживати в Україні або повертається до України для постійного проживання та змінюються обставини, що вплинули на визначення розміру аліментів, у судовому порядку може бути встановлено періодичне стягнення аліментів з урахуванням уже сплаченої суми.

Статтею 27 Конвенції про права дитини передбачено: «Батько(ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці у відповідності з національними умовами і в межах своїх мож-ливостей вживають необхідних заходів для надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дітей харчуванням, одягом, житлом».

Статтею 13 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-Ш передбачено з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях, що держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу.

Таким чином, утримання дітей — це в першу чергу обов'язок батьків або осіб, які їх заміняють, а потім, як допомогу за відсутності коштів і можливостей у батьків, бере участь в утриманні дітей держава.

Так, якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати алі-ментів, або не мають можливості утримувати дитину, державою призначається дитині тимчасова допомога, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України передбачено: якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова допомога, що не може бути меншою за ЗО % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Підставами для призначення тимчасової допомоги є підтверджені дані про те, що: рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується; один з батьків перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі або його визнано в установленому порядку недієздатним; місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено. Оскільки обов'язок батьків утримувати дитину триває до повноліття, то і тимчасова допомога призначається дитині віком до 18 років. Проте, якщо дитина перебуває на повному державному утриманні або над нею встановлено опіку чи піклування, тимчасова допомога не призначається. Якщо дитина, яка перебуває на повному державному утриманні, під час літніх канікул перебуває вдома, тимчасова допомога призначається на повні місяці такого перебування на підставі довідки відповідного закладу про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні.

Допомога призначається і виплачується за місцем проживання (перебування) одного з батьків, який утримує дитину, відповідними органами праці та соціального захисту населення. Для призначення тимчасової допомоги необхідно подати такі до-кументи: заяву встановленої форми; копію свідоцтва про народження дитини; довідку про реєстрацію місця проживання дитини; довідку про місце реєстрації одержувача допомоги; також один із наступних документів: рішення суду (виконавчий лист) стяг-нення з одного з батьків аліментів на дитину; довідку державної виконавчої служби про неможливість стягнення аліментів з одного з батьків дитини внаслідок ухилення від їхньої сплати; довідку відповідної установи про перебування одного з батьків під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, визнання його у встановленому порядку недієздатним, повідомлення органу внутрішніх справ про те, що місце проживання одного з батьків не встановлено.

Тимчасова допомога призначається кожні шість місяців (для призначення тимчасової допомоги на наступний шестимісячний строк подається лише заява, в якій повідомляються обставини, що можуть бути підставою для продовження виплати). Виплата тимчасової допомоги припиняється у таких випадках: установлення місця проживання особи, зобов'язаної за рішенням суду сплачувати аліменти; виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину до досягнення дитиною 18-річного віку; виконання в повному обсязі зобов'язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне проживання за кордон; влаштування дитини до відповідної установи на повне державне утримання; скасування або визнання усиновлення недійсним; усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька); відмова від стягнення аліментів; добровільне виконання рішення суду особою, зобов'язаною сплачувати аліменти; скасування в установленому порядку рішення суду щодо стягнення аліментів; смерть дитини, якій було призначено тимчасову допомогу; смерть одного з батьків, зобов'язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім чи оголошення померлим; позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав; відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав; установлення над дитиною опіки чи піклування.

Якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків, виявлено, що один з батьків може утримувати дитину, або місце проживання (перебування) одного з батьків установлено, у зв'язку з чим можливе стягнення аліментів на утримання дитини, орган праці та соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги. Стягнуті з платника аліментів кошти зараховуються до Державного бюджету України.