1. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

2. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Права й обов'язки між дітьми і батьками, як зазначалося раніше, виникають з дня народження дитини і з цього моменту батьки зобов'язані добровільно спільно утриму-вати дитину. Якщо один з батьків не бере участі в утриманні дитини, до нього може бути пред'явлений позов про стягнення аліментів (ст. 180, 181 СК). Заява такого позову строком не обмежена, тому він може бути пред'явлений у будь-який час — це право того батька, який сам виховує і утримує дитину, або іншої особи, з якою проживає дитина. Незалежно від того, коли відповідач перестав утримувати дитину, частина І ст. 191 СК встановлює, що аліменти присуджуються з дня пред'явлення позову. Днем пред'явлення позову є день, коли позивач подав заяву до суду і вона була зареєстрована, або коли він (позивач) направив позовну заяву через відділення-зв'язку — днем подачі заяви буде вважатися календарна дата на поштовому штемпелі, а не дата її надходження до суду. При цьому не має значення, скільки часу буде слухатися справа і коли буде постановлене рішення.

У тих випадках, коли батьківство, материнство встановлене в судовому порядку, якщо був заявлений і позов про стягнення аліментів, вони також стягуються з дня подачі заяви. У тому випадку, якщо позовна заява про стягнення аліментів була подана через деякий час після встановлення батьківства, часом, з якого будуть присуджуватися аліменти на дитину, буде вважатися день подачі заяви про стягнення аліментів, а не день установлення батьківства.

Разом з тим ст. 191 СК встановлює виняток, коли аліменти можуть бути присуджені і за минулий час до пред'явлення позовної заяви. Це правило застосовується тоді, коли позивач подає докази про те, що відповідач знав, що повинен платити кошти на утримання дитини, але він постійно міняв місця проживання, роботи, ухилявся від обов'язку утримувати дитину. Позивач змушений був через органи міліції розшукувати відповідача (розшукова справа) через його родичів, батьків (листи, телеграми тощо). У цьому разі суд вправі стягнути аліменти за минулий час, але не більше як за три роки. Оскільки закон установлює максимальний термін, за який можуть бути стягнуті аліменти за минулий час, то не обов'язково завжди стягувати їх за максимальний термін. Наприклад, відповідач може довести, що позивачка знала його місце проживання, місце роботи за рік до подачі заяви і з цього приводу надасть суду докази (особисту переписку, фотографії тощо).

Присуджувати аліменти за минулий час — це не обов'язок суду, а його право: «Аліменти $а минулий час можуть бути присуджені», а отже, можуть бути і не при-суджені. Тому суд, ураховуючи надані сторонами докази про ухилення від сплати аліментів або не ухилення, — може відмовити в позові.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню — у межах суми платежу за один місяць. Виконавчий лист видається позивачці за її заявою, а вона його здає відділу виконавчої служби, який приступає негайно до його виконання.