1. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

2. Розмір аліментів може бути зменшено, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, за заявою батьків, уповно-важеного територіальної громади, юридичної особи, на утриманні якої перебуває

дитина, та за згодою органу опіки і піклування.

За наявності передбачених у ст. 182 — 184 СК обставин аліменти на прохання зобов'язаного до їх сплати батька можуть бути присуджені у меншій частині чи у твердій грошовій сумі, ніж передбачено законом. Ці обставини можуть бути відсутніми на час постановлення рішення і настати пізніше, і навпаки, ці обставини могли відпасти за період дії аліментного зобов'язання.

У зв'язку з чим стаття 192 СК передбачила зменшення чи збільшення розміру алі-ментів, а також припускає можливість звільнення батьків від обов'язків утримувати дитину взагалі.

Розмір аліментів, який був установлений статтями 183, 184 СК, може бути зменшений судом у таких випадках: погіршення матеріального стану платника аліментів; зміна сімейного стану; погіршення здоров'я платника аліментів; дитина знаходиться на повному державному чи релігійному утриманні. У той же час аліменти можуть бути збільшені, якщо покращився матеріальний стан платника аліментів, погіршився стан здоров'я дитини, відпала необхідність утримувати платником інших членів сім'ї. Матеріальний стан, стан здоров'я стягувача аліментів правового значення на розмір аліментів не має.

Погіршення матеріального стану платника аліментів надає йому право звернутися з позовом про зменшення розміру аліментів. На погіршення матеріального стану платника аліментів може вплинути укладання ним іншого шлюбу, у зв'язку з чим від буде зобов'язаний утримувати спільних дітей, народжених у шлюбі, дружину до трьох років дитини, а також батьків дружини, яких вона утримувала за законом до укладення шлюбу з платником аліментів.

Погіршення матеріального стану платника аліментів може бути викликано зміною місця роботи та зменшенням зарплати, виходом на пенсію, банкрутством, знищенням майна, яке давало доходи тощо.

Практика свідчить, що обставиною, яка може призвести до зменшення розміру алі-ментів, є наявність у платника аліментів інвалідності І чи II груп і отримувана пенсія є єдиним джерелом його існування. Між тим, не завжди, як указувалося вище, наявність інвалідності не повинна покладатися в основу рішення без урахування інших обставин про зменшення аліментів. Не буде підстав для зменшення розміру аліментів, що сплачуються інвалідом І групи, якщо його матеріальний стан дозволяє сплачувати аліменти в установленому розмірі. Наприклад, платник аліментів став інвалідом першої групи, але він залишився власником підприємства, акцій тощо, що продовжують приноси0ши йому такий же прибуток, що і був при стягненні аліментів.

Крім того, за період дії аліментного зобов'язання у платника з'являться непрацездатні члени сім'ї, яких за законом він мусить утримувати. До числа таких осіб належать непрацездатні батьки, повнолітні дочка, син, непрацездатні за станом здоров'я. За наявності у платника аліментів усиновлених дітей питання стосовно зменшення розміру аліментів вирішується тим же законом, що й у випадку, коли на утриманні у нього знаходиться рідна дитина.

Зміна матеріального стану також можлива за наявності у платника аліментних зобов'язань щодо дітей від іншого шлюбу. У даному випадку закон виходить з того, аби діти, на користь яких стягуються аліменти, знаходилися в однаковому матеріальному стані з дітьми платника аліментів, які проживають у його сім'ї.

Раніше діючий КпШС (ст. 83) регулював ці правові відносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 СК розмір аліментів може бути зменшений за заявою платника аліментів, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади чи юридичної особи. У даному тексті відсутнє слово «повне», яке містилося

у статті 82 КпШС.

Якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади, релігійної чи іншої організації, таке утримання не вважається повним, про що свідчить судова практика при застосуванні статті 82 КпШС, а тому не виключає потреби дитини у додаткових витратах її батьками. Тому це зможе призвести до зменшення розміру

аліментів.

Припинення стягнення аліментів може мати місце в тому випадку, якщо одержувач аліментів на дитину, помістивши її в заклад охорони здоров'я (психічно хвора дитина, тяжко хвора, немічна дитина), зовсім про неї не піклується, наприклад, виїхав з місця постійного проживання, уклав другий шлюб, а продовжує одержувати аліменти і використовувати їх на свої нові сімейні потреби. Заява про припинення аліментів на ім'я матері дитини може бути подана платником аліментів або тим закладом, у якому знаходиться дитина.

Припинення стягнення аліментів на ім'я матері за рішенням суду не припиняє обов'язку батька утримувати дитину. У цьому випадку аліменти будуть переадресовані на ту особу (фізично чи юридичну), яка буде піклуватися про неї на підставі рішення органів опіки та піклування.

Покращення матеріального стану платника аліментів, про що стало відомо одержу-вачу аліментів, надає право останньому звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, але за умови, що його власний стан погіршився. Погіршення ставу здоров'я дитини, на утримання якої платник аліментів сплачує аліменти, може при-звести до збільшення додаткових витрат.

Якщо розмір аліментів визначений у договорі, він може бути змінений за домовле-ністю сторін. У разі недосягнення згоди розмір аліментів може бути змінений судом за позовом платника або одержувача аліментів за правилами цієї ж статті 192 СК.

Такі ж правила застосовуються до збільшення або зменшення розміру аліментів, якщо вони були стягнуті у твердій грошовій сумі.

З позовом про зменшення розміру аліментів звернення до суду платника аліментів, уповноваженого територіальної громади, юридичної особи, на утриманні якої перебуває дитина, та за згоди органу опіки та піклування допускається у випадку, якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи. Відповідачем у цій справі притягується одержувач аліментів. З позовом про збільшення розміру аліментів до суду може звернутися лише стягувач аліментів, а відповідачем буде платник аліментів.

Позови про зменшення розміру аліментів підсудні суду за місцем проживання стягувача аліментів, а про збільшення аліментів — за вибором позивача. Позовна заява розглядається в позовному порядку.

У тому разі, коли справа про зменшення, збільшення аліментів розглянута не тим судом, який постановив рішення про їх стягнення, суд, що змінив розмір аліментів, повинен до відома надіслати копію рішення суду, який вирішив справу про стягнення аліментів, суду, який стягував аліменти.

Аліменти в новому розмірі будуть стягуватися від дня набрання чинності рішенням суду. Суми, що були стягнуті в раніше встановленому розмірі, до пред'явлення нового виконавчого листа, у рахунок майбутніх платежів не зараховуються.

З приводу застосування ст. 192 СК при розгляді справ про зміну розміру аліментів

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15.05.2006 р. в п. 23 дав

судам наступні роз'яснення:

«Відповідно до ст. 192 СК (2947-14) розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одер-жувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

У разі пред'явлення до особи, яка вже сплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання інших осіб суд має вчинити передбачені ч. З ст. 36 ЦПК (1618-15) дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі.

Якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридич-ної особи, розмір аліментів може бути зменшено за заявою батьків, уповноваженого цієї громади чи особи і за згодою органу опіки та піклування.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної

сили».