1. Влаштування дитини до закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу не припиняє стягнення аліментів на користь того з батьків, з ким до цього проживала дитина, якщо вони витрачаються за цільовим призначенням.

2. Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного чи комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.

3. За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок ди-тини у відділенні Державного ощадного банку України.

4. На особистий рахунок дитини перераховуються також державні пенсії, інші види допомоги та відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника.

Держава Україна із самого свого існування проявляла і проявляє особливе піклування про дітей, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів. З цією метою створюються спеціальні школи-інтернати, будинки-інтернати та інші заклади, в яких вони утримуються за рахунок держави. Для дітей, які залишилися без батьківського піклування, створені будинки сімейного типу, прийомні сім'ї, дитячі будинки, лікувальні заклади тощо.

Батьки цих дітей не звільняються від утримання таких дітей, хоча вони і знаходяться на державному утриманні. Тому закон передбачає, що витрати на утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади, заклади охорони здоров'я та інші заклади, можуть бути стягнуті з батьків (мається на увазі батька і матері) на користь^цих закладів. А якщо аліменти були раніше стягнуті, до влаштування дитини в один із названих закладів, на одного з батьків і він продовжує добросовісно піклуватися про дитину, одягає її, забирає на деякий час до себе, оздоровляє, тобто використовує аліментні кошти за цільовим призначенням, підстав для припинення виплати їй аліментів з боку другого батька немає.

Якщо ж одержувані аліменти використовуються не за цільовим призначенням, платник аліментів, зробивши сам чи за допомогою органів опіки та піклування пере-вірку (ст. 186 СК), має право пред'явити до суду позов про припинення стягування аліментів на ім'я матері, але при цьому батько не звільняється від обов'язку утримувати дитину.

Відповідно до п. 3.6 Правил опіки та піклування, статті 245 СК, якщо над дітьми, які виховуються в навчально-виховних закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, особами, які потребують опіки (піклування) і влаштовані у відповідні лікувальні установи чи установи соціального захисту населення, опікуни (піклувальники) не призначені, то виконання обов'язків опікунів і піклувальників від імені держави здійснюють ці установи в особі керівників цих установ.

Тому адміністрація може пред'явити від імені дитини позов до батьків про стягнення аліментів, якщо вони не беруть участі у її вихованні. Аліменти з батьків (матері, батька) стягуються окремо з кожного в розмірах, які вказані у ст. 183 СК України і не завжди в рівних частках, ураховуючи обставини, названі в ст. 182 СК.

Частина третя ст. 193 СК передбачає той випадок, коли платник аліментів установив сам або за допомогою органу опіки та піклування, що одержувач аліментів використовує їх для власних потреб. За заявою платника аліментів суд, установивши, що дійсно одержувач аліментів не опікується про дитину, яка влаштована в дитячий заклад на державне утримання, одержані гроші використовує для власних потреб, не змінюючи ні розміру аліментів, ні платника їх, постановляє рішення про припинення сплати аліментів на стягувача та зобов'язує платника аліментів перераховувати їх на особистий рахунок дитини в Державному ощадному банку. Особистий рахунок на дитину повинен відкрити платник аліментів і повідомити про це суд.

Законом також передбачено, що, якщо дитина знаходиться на державному утриманні і постійно проживає в дитячих закладах, закладах охорони здоров'я, то за заявою батьків, опікуна пенсії, інші види державної допомоги, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини (ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІУ, ст. 88 Закону України «Про* пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ).