1. Усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).

2. У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування.

У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Як уже раніше зазначалося (ст. 207 СК), усиновленою може бути неповнолітня дитина (до 18 років), при цьому не має значення, чи є вона сиротою, чи виховується батьками (одним з батьків), хвора, інвалід тощо.

Особливу увагу законодавець приділив повнолітнім дочці та сину (особам), які можуть бути як виняток усиновленими.

Основними умовами для цього повинні бути: відсутність у цієї особи батька, матері не тільки на день усиновлення, а взагалі вона їх не мала; була позбавлена батьківського піклування.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбав-лення та поновлення батьківських прав» (далі — постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03,2007) в п. З дав вичерпне роз'яснення для судів про застосування ч. 2 ст. 208 СК при розгляді справ про усиновлення: «У зв'язку із включенням у СК правових норм про усиновлення повнолітньої особи необхідно брати до уваги, що така особа може бути усиновлена лише у виняткових випадках, зокрема, якщо вона є сиротою або була позбавлена батьківського піклування до досягнення повноліття. Ураховуючи винятковий характер права на усиновлення повнолітньої особи, суди мають установлювати при розгляді справ цієї категорії додаткові обставини, зокрема необхідність усиновлення і неможливість оформлення іншого правового зв'язку між особою, яку бажають усиновити, та особою, яка хоче це зробити (складання заповіту тощо). При цьому звернення до суду із заявою про усиновлення не повинно бути зумовлене бажанням досягти іншого правового наслідку, ніж юридичне оформлення родинного зв'язку (можливо, уже наявного фактично). Слід також з'ясувати наявність чи відсутність в усиновлювача своїх дітей. Закон не встановлює заборону на усиновлення повнолітньої особи тією, яка має власних дітей, проте на цей факт необхідне зважати, виходячи з обставин, що визначають можливість рідних дітей бути спадкоємцями. У кожному конкретному випадку суд при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи може врахувати й інші обставини.

У СК не встановлено максимального віку повнолітньої особи, яка може бути уси-новлена, однак визначено мінімальну різницю у віці між нею та усиновлювачем — не менше 18 років».