1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права

і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її

родичами за походженням.

При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.

2. Якщо після смерті одного з батьків дитини або розірвання шлюбу з особою,

визнаною судом недієздатною, другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб

і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід

дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати,

сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв'язку.

Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняв її» якщо це відповідає інтересам дитини.

3. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому —- між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

4. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

5. « Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Абзац 1 ч. 1 ст, 232 СК передбачає правові наслідки усиновлення: повне розривання особистих майнових і немайнових обов'язків між батьками та дитиною, а також між дитиною та іншими її родичами за походженням і одночасно породжує особисті майнові та немайнові права і обов'язки між усиновленою дитиною та усиновлювачем, а також між дитиною та його (усиновлювача) родичами за походженням.

Обсяг прав і обов'язків між дитиною та усиновлювачем (усиновлювачами) не залежить від того, записані усиновлювачі як батьки чи ні в Книзі реєстрації народжень і свідоцтві про народження (ст. 229 СК), тобто спосіб оформлення усиновлення не справляє ніякого впливу на права і обов'язки, які виникають з акта усиновлення.

На відносини між усиновленими та їх потомством, з одного боку, усиновителями та їх родичами за походженням, з іншого боку, поширюються всі права і обов'язки, передбачені чинним законодавством для осіб, пов'язаних відносинами кровної спо-рідненості.

Тому усиновителі зобов'язані утримувати усиновлених за правилами, установленими

для відносин між батьками і дітьми (ст. 180 СК).

Наприклад, якщо усиновителі розривають шлюб, вони також на загальних підставах, як батьки, повинні сплачувати аліменти, продовжувати виховувати усиновлену дитину, яка проживає з іншим батьком-усиновителем; якщо один з усиновлювачів помре, усиновлена дитина нарівні з його дітьми і другим усиновлювачем спадкує за законом згідно з правилами ст. 1260 ЦК України тощо.

Оскільки усиновлені «прирівнюються» до кровних дітей, вони втрачають особисті та майнові права і звільняються від обов'язків щодо своїх батьків та їх родичів. Однак це не завжди так. Статтею 210 СК передбачено як виняток при усиновленні роз'єднувати братів і сестер. Переривання правового зв'язку з братом, сестрою у зв'язку з усиновленням не перериває родинних, кровних зв'язків між ними і, наприклад, законом заборонений між ними шлюб (ст. 26 СК).

Стаття 232 СК передбачає, що при усиновленні дитини однією особою особисті та майнові права та обов'язки, які раніше виникли з факту спорідненості, можуть бути збережені щодо матері (за її бажанням), якщо усиновитель — чоловік, або щодо батька, якщо усиновитель — жінка. Ця стаття має на увазі не тільки випадай, коли вітчим або мачуха усиновлюють дитину, але й випадки, коли дитину усиновлює особа, яка не перебуває з матір'ю або батьком дитини у шлюбі.

Нерідко в інтересах дитини необхідно зберегти зв'язок з батьками померлого її батька, матері, іншими родичами, наприклад, з дідом, бабою, сестрою, братом.

Такий зв'язок відповідно до ч. З ст. 232 СК може бути збережений за таких умов, які визначені цією статтею:

а) смерть (або оголошення померлим) одного з батьків дитини;

б) визнання одного з батьків недієздатним в установленому законом порядку;

в) вступ у повторний шлюб другого з батьків;

г) усиновлення дитини другою дружиною, другим чоловіком батька, матері дитини;

д) подання заяви до суду про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють,

правового зв'язку. При цьому така заява повинна бути подана під час розгляду заяви

про усиновлення. Після усиновлення суд таку заяву не буде розглядати;

е) якщо суд вирішить це питання позитивно, то при цьому суд буде виходити лише

з інтересів дитини.

Як уже вказувалося, правовий зв'язок може бути збережений між близькими родичами: бабою, дідом, рідними братами, сестрами. Слід мати на увазі, що правовий зв'язок залишається між дідом і бабою усиновленого, які названі в пп. «а — в» цього коментаря.

Частина 5 ст. 232 СК передбачає зворотний зв'язок між усиновленим і усиновлювачем. Так, повнолітні усиновлені зобов'язані піклуватися про своїх усиновителів, як про батьків, утримувати їх і піклуватися про них у разі їх непрацездатності та якщо вони потребують матеріальної допомоги (ст. 202, 203, 206 СК). Якщо усиновлені відмовляються добровільно утримувати своїх усиновителів, вони можуть бути притягнені до сплати аліментів у судовому порядку на загальних підставах, як і рідні діти (ст. 205 СК). Вони можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК).

У разі смерті усиновителів обов'язок з утримання неповнолітніх усиновлених по-кладається на родичів усиновителів — батьків усиновителів (дід і баба усиновленого) і повнолітніх рідних дітей усиновлювачів (брат, сестра усиновленого) (ст. 265, 267 СК). І, навпаки, якщо родичі усиновителів потребують матеріальної допомоги, є не-працездатними і не можуть стягнути аліменти на своє утримання у зв'язку зі смертю осіб, зобов'язаних їх утримувати, то обов'язок з утримання родичів усиновителів (наприклад, їх батьків) покладається на повнолітніх усиновлених (ст. 266 СК).