Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

1. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо воно було прове-дене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною.

2. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення).

3. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо воно було

проведене на підставі підроблених документів.

4. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду у разі відсутності

згоди на усиновлення осіб, зазначених у статтях 420 — 222 цього Кодексу.

3. Якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.



Комментарий:

У результаті усиновлення виникає низка прав і обов'язків як в усиновлювачів, так і в усиновлених. Припинення усиновлення, відносин з усиновлення можуть у багатьох випадках значно зачепити інтереси усиновлених дітей. У зв'язку з чим з метою охорони прав та інтересів громадян передбачає їх захист у судовому порядку, установлюючи правило, в силу якого тільки суд може припинити відносини з усиновлення шляхом визнання усиновлення недійсним або його скасування.

Визнання усиновлення недійсним є позбавлення юридичної сили акта усиновлення з моменту його проведення внаслідок того, що він сам по собі порочний через невід-повідність принциповим вимогам чинного законодавства.

Скасуванням усиновлення мається на увазі припинення відносин, які виникають із факту усиновлення, на майбутній час, оскільки цього вимагають інтереси усиновленої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 СК суд обов'язково визнає усиновлення недійсним, якщо воно:

а) було здійснено без згоди дитини і батьків, яка була необхідна;

б) якщо усиновлювач не бажав настання прав і обов'язків, що виникають унаслідок

усиновлення (фіктивне усиновлення).

Згідно з ч. З, 4 цієї статті суд може, але не зобов'язаний визнати усиновлення не-дійсним, якщо:

а) усиновлення здійснено на підставі підроблених документів;

б) за відсутності згоди другого з подружжя (ст. 220 СК), опікуна, піклувальника

(ст. 221 СК), закладу охорони здоров'я або навчального закладу.

Питання про визнання усиновлення недійсним на підставі того що воно було про-ведено без згоди дитини та батьків, може вирішуватися судом у разі встановлення відсутності на це волевиявлення дитини, що вона була примушена дати згоду під якимись обставинами, що її задовольняли, але потім обіцянка була невиконана, під такими умовами вона могла підтвердити свою згоду і в судовому засіданні. Згода батька також могла бути одержана або під впливом алкогольного, наркотичного сп'яніння, обіцяння грошової винагороди, від якої згодом відмовились. У судовому засіданні вони не могли підтвердити свою згоду, в протилежному випадку суд не провів би усиновлення. Тому при пред'явленні позову про визнання усиновлення недійсним на цій підставі суд повинен ретельно перевіряти, чому була дана згода на усиновлення, а згодом стала оспорюватися, з чиєї вини не була установлена з достатністю згода, чому нотаріус, наприклад, при посвідченні підпису батька на згоду на усиновлення не пересвідчилася в особі, яка учинила підпис, провела ці дії без участі особи, чий підпис засвідчується.

Визнання усиновлення недійсним допускається, якщо усиновлювач не бажав настання прав і обов'язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення).

Фіктивне усиновлення — це усиновлення, яке хоч формально і відповідає всім ви-могам закону, але проведено лише «про людське око», не маючи на меті встановлення передбачених законом відносин з усиновлення, тобто без наміру створювати між уси-новленим і усиновлювачем відносин батьків і дітей. У результаті такого усиновлення нічого у фактичному становищі дитини не змінюється. Вона як була чужою для особи, яка її усиновила, такою залишилася і після усиновлення і в більшості випадків за-лишалася на вихованні у тих осіб, які її виховували до усиновлення, або ж була забрана для створення уявлення виконання рішення про усиновлення, але була передана іншим особам на виховання, так і не потрапивши до «батьків». Як правило, фіктивне усиновлення використовується як спосіб для незаконного набуття усиновителем тих чи інших прав, якими володіє неповнолітня або малолітня дитина. У результаті такого усиновлення усиновлювач, як законний представник дитини, має право розпоряджа-тися майном дитини, грошима в кредитних установах, одержанням дивідендів з акцій, одержанням орендної плати, розпоряджатися пенсією дитини, грошима, які дитина одержує в порядку відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника тощо.

Усі ці блага дитина могла одержати в порядку спадкування, пенсії від держави. Не-маловажне значення для такого «усиновлювача» має одержання права користуватися житловою площею дитини, житловим будинком, земельною ділянкою тощо.

Слід мати на увазі, що для визнання усиновлення недійсним на цій підставі важливо, щоб фіктивність усиновлення була наявною і на день розгляду справи в суді. Якщо ж на час розгляду справи усиновлення перетворилося в реальне і це підтверджується необхідними доказами (дитина вже тривалий час перебуває в сім'ї усиновлювача, вихо-вується на рівні з його дітьми навчається у приватному ліцеї, відвідує платні басейни, спортивні клуби тощо), то немає підстав для визнання усиновлення недійсним.

Відповідно до ч. З ст. 236 СК усиновлення може бути визнано недійсним, Якщо воно було проведено на підставі підроблених документів. Це означає, що в обґрунтування рішення суду про усиновлення наведені підроблені документи (акти обстеження сімейно-побутових умов усиновлювача, усиновленого, довідка про стан здоров'я усиновленого і усиновлювачів, довідка про наявність житлової площі та постійного місця проживання усиновлювача, довідка про заробіток (дохід) усиновлювача, згода на усиновлення дитини і батька тощо). Підробка зазначених документів може полягати як у повному виготовленні фальшивого документа (наприклад, довідка про стан здоров'я дитини, яка підлягає усиновленню, тощо), так і у внесенні в документ завідомо фальшивих відомостей (наприклад, довідки про наявність житлової площі), а також у зміні змісту документа шляхом витравлення, підчистки, виправлення (наприклад, цифра в довідці про розмір заробітної плати), підробка підпису на документі (наприклад, підпис батька на заяві про згоду на усиновлення дитини) тощо.

Усім цим документам суд повинен дати свою оцінку і зробити правильний висновок, який із підроблених, сфальсифікованих документів не уможливив би усиновлення дитини, в інтересах дитини визнавати таке усиновлення недійсним. Наприклад, з усіх документів, що названі як приклад, може привернути увагу суду довідка про стан здоров'я дитини і підроблений підпис на заяві про дачу згоди батьком на усиновлення. Відповідно до медичної довідки усиновлювач усиновлював здорову дитину, а в дійсності виявилося, що дитина психічно хвора; суд мав у своєму розпорядженні заяву батька про згоду на усиновлення, а виявилося, що підпис підроблений.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 СК усиновлення може бути визнано недійсним у разі відсутності згоди на усиновлення одного з подружжя, коли другий, наприклад дружина, усиновлюе дитину опікуна, піклувальника, які в установленому законом порядку призначені опікунами, піклувальниками дитини, яка усиновлюється, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, де знаходиться дитина, яка усиновлюється.

У даному випадку суд має право визнати усиновлення недійсним, але те зобов'язаний, тобто якщо усиновлення проведено з додержанням вимог закону, з наданням усиновлювачем інших документів, і інтереси дитини вимагають залишити усиновлення в силі,

суд відмовляє в позові про визнання усиновлення недійсним.

Норма ч. 5 ст. 236 СК вимагає визнання усиновлення недійсним, якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя і буде встановлено, що на момент усиновлення другий з подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.

Це можливо проілюструвати на такому прикладі. Молода жінка народила дитину, не будучи в зареєстрованому шлюбі, а згодом зустріла багатого в літах чоловіка, який щиро в неї закохався і остання запропонувала йому-зареєструвати з нею шлюб і усиновити дитину. Шлюб був зареєстрований, дитина усиновлена. Через короткий проміжок часу дружина подала заяву на розлучення і стягнення аліментів, а до цього взагалі проживала в фактичному шлюбі з молодим чоловіком. Суд за заявою чоловіка усиновлення дитини визнав недійсним, оскільки безспірно встановлено, що мати дитини не мала наміру створювати сім'ю з усиновлювачем дитини. У даному випадку відбулося по відношенню до старого «жіноче шахрайство».


Получите консультацию юриста онлайн!