1. Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання^^

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усинов-лювачем своїх батьківських обов'язків.

2. Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття.

Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім'ї.

3. Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

4. Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.

Як зазначалося раніше, скасування усиновлення рішенням суду — це припинення відносин, які виникають із факту усиновлення на майбутній час, оскільки цього ви-магають інтереси дитини.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 СК усиновлення скасовується, якщо судом буде встановлено, що воно хоч і проведено з додержанням усіх умов і з наміром усиновлювачів на усиновлення дитини, тобто без будь-яких порушень закону, що передбачає порядок усиновлення, проте внаслідок низки обставин перестає відповідати інтересам дитини. У першу чергу тут мається на увазі неналежне виконання

усиновлювачами своїх обов'язків з виховання і утримання усиновленої дитини. Як правило, це має місце тоді, коли усиновлювачі (усиновлювач) перестають піклуватися про дитину, негативно на неї впливають, залишають дитину сам на сам, дає зрозуміти дитині, що вона йому (їм) не потрібна, що вона — зайвий їдок у сім'ї, що, звичайно, викликає негативну реакцію на це і дитини, вона перестає поважати таких батьків, тікає з дому, замикається у собі і виникає вакуум у їхніх відносинах, по суті, вони стають чужими людьми.

Неналежне виховання дитини може мати місце і в силу обставин, не пов'язаних з винною поведінкою усиновлювачів, наприклад, коли вони позбавляються можливості виховувати дитину через каліцтво, тяжку хворобу, які настали після усиновлення.

Не завжди може бути підставою для скасування усиновлення довготривалі розлучення усиновленого з усиновлювачем, оскільки і під час розлучення (довготривале службове відрядження) усиновитель може піклуватися про дитину шляхом надання матеріальної допомоги, спілкування по телефону, листування. Питання про скасування усиновлення в цьому разі повинно вирішуватися не з точки зору взаємин між тими, хто розлучається, а виключно виходячи з інтересів усиновленого.

Підпункт 2 ч. 1 ст. 238 СК передбачає скасування усиновлення, якщо було установ-лено, що дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу не вилікувану хворобу, про що усиновлювачі (усиновлювач) не знали і не могли знати на час усиновлення.

Ця норма закону розрахована на захист прав усиновлювача попри інтереси дитини.

Одна з головних умов скасування усиновлення в цьому випадку, що усиновлювачі не знали і не могли знати про такі вади дитини під час усиновлення. Якщо вони знали про ці вади, мали на руках медичну довідку про стан здоров'я дитини, то це не дає права вимагати скасування рішення про усиновлення такої дитини. Частіше усиновлення таких дітей проводиться, коли дитина ще немовля і, звичайно, важко визначити її стан здоров'я і лише після визначеного часу віку дитини всі ці вади будуть явними. Скасування такого усиновлення залежить від волі усиновлювача і суд не в праві відмовити в позові, посилаючись на те, що таке скасуванний усиновлення не в інтересах дитини.

Усиновлення тяжко хворої дитини може бути скасовано і в тому випадку, коли лікарі умисно приховали таке захворювання дитини або ж допустили помилку в установленні діагнозу.

Законом не названий строк, протягом якого може звернутися до суду про скасування усиновлення усиновлювач, який дізнався про тяжку невиліковну хворобу дитини. Слід тлумачити зі змістом статті, що негайно з часу, коли йому стало про це відомо. Доказом того, що дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, є медичний висновок, а не медична довідка.

Частина 2 ст. 238 СК передбачає загальне правило, що скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття і тут же робить виняток із цього правила, що воно може бути скасовано, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю усиновлювача, усиновленого або інших членів сім'ї, а також за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

Протиправна поведінка як з боку усиновлювача, так і з боку усиновленого для скасування усиновлення повинна бути наявна, доведена. Наприклад, коли на вимогу усиновленого усиновлювач не дав йому гроші, той його побив, за що усиновлювач, коли усиновлений спав в літній кухні, підпалив її, в кухні знаходилася і перестаріла мати усиновлювача, останні ледве не загинули. За таких обставин зберігати усинов-лення не має сенсу.

Усиновлення може бути скасовано, якщо усиновлювач і повнолітній усиновлений дійдуть згоди про те, що їм краще розійтися, щоб не накликати сімейної біди, оскільки взаємини переступили всі межі дозволеного (постійні бійки, з'ясування взаємовідносин, дорікання утриманням тощо), У такому разі суд скасовує таке усиновлення за позовом

будь-якого з них, але вину повинен установити на майбутнє.

Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.