1. У разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами.

2. У разі скасування усиновлення відновлюються права та обов'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.

3. У разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, — вона передається на опікування органові опіки та піклування.

4. У разі скасування усиновлення з підстави, зазначеної у пункті 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, якщо дитина не передається батькам, за нею зберігається право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала після усиновлення.

5. У разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім'я, по батькові, які вона мала до усиновлення.

6. У разі скасування усиновлення з підстави, зазначеної у пункті 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, якщо дитина не передається батькам, суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, за умови, що останній може надавати матеріальну допомогу.

Правові наслідки скасування усиновлення значно відрізняються від правових наслідків визнання усиновлення недійсним, вважається, що ніяких прав і обов'язків між усиновлювачем і усиновленим і його родичами взагалі не виникало (ст. 237 СК). При скасуванні усиновлення всі ці права визнаються існуючими протягом усього часу з моменту ухвалення рішення суду про усиновлення і до моменту набрання чинності рішенням суду про скасування усиновлення і з цього моменту припиняються права та обов'язки між усиновлювачем і усиновленим, тобто вони припинилися на майбутнє. Тому все те, що раніше набули усиновлювач, його родичі і усиновлений на основі відносин, що виникли з факту усиновлення, наприклад, право на проживання на житловій площі усиновленого або усиновлювача зберігається за ними і після скасування усиновлення.

З моменту скасування рішення суду про усиновлення усиновитель, його родичі й усиновлений стають чужими один одному людьми і не можуть набувати права, які 6 ґрунтувалися на акті усиновлення.

З дня набрання рішенням суду законної сили про скасування усиновлення, якщо

в усиновленого до акта усиновлення були батьки, поновлюються його відносини з кров-ними батьками і родичами за походженням, які припинилися у зв'язку з усиновленням. Батьки знову стають зобов'язаними виховувати і утримувати свою дитину, набувають усіх прав, які ґрунтуються на їх спорідненості з дитиною, такі ж права і обов'язки

набирають і діти щодо своїх батьків.

У разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або їх родичів їм, а якщо це неможливо, передаються на опікування органам опіки та піклування. Якщо усиновлення було скасовано за позовом батьків (ст. 240 СК), то їм повертається дитина, за відмови з якихось причин забрати дитину батьками її можуть з дозволу органів опіки та піклування і за рішенням суду забрати близькі родичі (дід, баба, повнолітні брат, сестра тощо). У разі скасування усиновлення з інших підстав і за заявами інших осіб (наприклад, у зв'язку з тим, що воно суперечило інтересам дитини) суд передає дитину батькам за їх бажанням і за умови, якщо вона в їхній сім'ї може дістати належне виховання, а якщо дитина усиновлювалася у зв'язку з тим, що батьки не були позбавлені батьківських прав, а лише через те, що вона усиновлювалася і що вони залишилися такими (алкоголіками, наркоманами, боржниками), то суд своїм рішенням передає дитину на опікування органам опіки та піклування. Проте правові відносини, які оновилися у зв'язку зі скасуванням усиновлення між дитиною та її батьками, при цьому повністю зберігаються.

У тому випадку, якщо усиновлення скасовується в інтересах дитини і ця дитина в зв'язку з усиновленням поселилася проживати до усиновлювачів, вона назавжди зберігає за собою право на проживання на житловій площі усиновлювачів і останні не мають права вимагати її виселення у зв'язку зі скасуванням усиновлення. Якщо ж вона була усиновлена дружиною батька або чоловіком матері та продовжувала проживати на житловій площі матері, батька, то питання про проживання дитини після скасування усиновлення судом не розглядається.

При скасуванні усиновлення, оскільки правові відносини припиняються лише на май-бутнє, можливо (і дитина має право ч. 5 ст. 239 СК), збереження за усиновленим права на ім'я, яке набуте нею у зв'язку з усиновленням. Суд зобов'язаний, ухвалюючи рішення про скасування усиновлення, одночасно вирішити питання, зберігаються за дитиною надані їй у зв'язку з усиновленням прізвище, ім'я та по батькові. При цьому суд повинен вислухати думку дитини. З цього приводу і з урахуванням того, що вона має право на збереження прізвища, імені та по батькові вирішити питання з урахуванням побажання дитини.

У тому випадку, коли усиновлення скасовано в інтересах дитина (п. 1 ч, 1 ст. 238 СК), може скластися таке становище, коли дитина після його скасування не одержуватиме від своїх батьків утримання у зв'язку з тим, що їх немає в живих, оголошені безвісно відсутніми. У цьому разі дитина відповідно до ч. 5 ст. 239 СК і після скасування усиновлення зберігає право вимагати від колишнього усиновлювача аліментів, якщо останній може надавати матеріальну допомогу.

Такий обов'язок не може бути покладений на усиновлювача, якщо усиновлення скасовано за заявою батьків дитини і дитина їм повернута. Батьки цим самим зобов'язалися прийняти на себе всі батьківські обов'язки, у тому числі і зобов'язання з утримання дитини.

Слід звернути увагу суду на те, що законодавець, передбачаючи право дитини на алі-менти як при визнанні усиновлення недійсним, так і при його скасуванні, не встановлює порядок їх стягнення, порядок визначення розміру їх тощо, лише звертає увагу на те, «якщо зможе надати матеріальну допомогу».

Якщо взяти до уваги право визначення аліментів, то це утримання на дитину, яке визначається до її повноліття, матеріальна допомога — це одноразові періодичні ви-плати в певній сумі.

Звичайно, визначатися, що мав на меті законодавець, говорячи про стягнення аліментів у ст. 237, 238 СК, може законодавець або Верховний Суд України, але я думаю, що не буде помилкою з мого боку, якщо я буду тлумачити ці поняття і дійду висновку, що суд повинен стягувати аліменти за правилами розділу II глави 15 Сімейного кодексу України.