1. Опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Опікун, піклувальник мають право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

2. Опікун, піклувальник мають право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

3. Опікун, піклувальник не мають права перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.

4. Цивільні права та обов'язки опікуна, піклувальника встановлюються Цивільним кодексом України.

5. Підстави для виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір і порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 249 СК опікуни, піклувальники зобов'язані виховувати підопічних дітей у дусі високої свідомості громадського обов'язку, чесності, справедливості та моральної чистоти, любові до сім'ї тощо.

Вони також повинні піклуватися про фізичний розвиток підопічних, дбати про їх навчання в школі та інших навчальних закладах, про підготовку їх до суспільно корисної діяльності.

Опікуни та піклувальники повинні дбати про стан здоров'я підопічних, своєчасно викликати їм лікаря, направляти їх у лікарню, купувати всі необхідні ліки, допомагати їм у санаторно-курортному оздоровленні.

Опікуни повинні також виховувати у підопічних повагу до чужої праці, майна, поважати старших, а головне, поважати закон, виконувати його, знайомити з відпо-відальністю за порушення закону, посягання на життя інших осіб та їх майно.

За неналежне виховання підопічних у цьому дусі опікуни, піклувальники несуть

за них матеріальну відповідальність, передбачену ст. 1178, 1179 ЦК України.

Дбати про здоровий фізичний розвиток дитини без належного утримання неможливо. Тому опікуни, піклувальники повинні вживати усіх заходів, щоб підопічний був нормально одягнений, нагодований. Для цього він повинен не тільки витрачати кошти підопічного, одержані за рахунок аліментів, пенсій, а й вимагати від держави дотацій та інших соціальних виплат. Держава таке зобов'язання на себе взяла (див., наприклад, Закон України «Про охорону дитинства», Постанову Кабінету Міністрів № 1228 від 17.10.2007 р. та інші).

Опікун, піклувальник мають право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органів опіки та піклування.

Для вибору правильного способу виховання дитини мало скласти план-графік, режим дня, заходи про проведення бесід, екскурсій, походів, а необхідний досвід у вихованні дітей.

Постановою Кабінету Міністрів № 1228 від 17,10.2007 р. передбачено, що потенційні опікуни, піклувальники, які мають власний досвід виховання дітей, ^можуть за їх бажанням пройти курс підготовки з проблем виховання дітей, а які не мають досвіду — в обов'язковому порядку проходять такий курс за програмою, затвердженою Міністерством у справах сім'ї, молоді та спорту.

З дитиною можна радитися з усіх напрямків її виховання, це тільки зміцнить авторитет опікуна і піклувальника перед підопічним, взаєморозуміння і взаємоповагу, полегшить завдання з виховання.

Частин 2 ст. 249 СК надає право опікунам, піклувальникам вимагати повернення їх дітей від осіб, які незаконно утримують дітей, тобто не згідно із законом або рішенням суду.

Ця норма збігається з нормою ч. 2 ст. 163 СК, яка наділяє такими правами батьків про відібрання малолітньої дитини у будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Таким чином, закон надає опікуну, піклувальнику над малолітніми дітьми такі ж методи захисту їх прав, які надані батькам щодо їх рідних дітей.

Слід звернути увагу, що ст. 163 СК називає відібрання «малолітньої дитини», а ст. 249 — просто «дитини». У цьому випадку слід правильно називати «малолітню дитину», оскільки відповідно до ст. 29 ЦК України неповнолітня дитина, яка досягла 14 років, сама обирає собі місце проживання, і якщо вона пішла жити до баби, діда, то її не поверне ніхто, ні органи опіки та піклування, ні суд.

Опікуни і піклувальники мають право вимагати через суд повернення підопічних їм малолітніх дітей не тільки від сторонніх осіб і родичів малолітніх дітей (дідів, бабок, тіток, сестер і т. п.), але й від батьків цих малолітніх дітей, які незаконно їх утримують (наприклад, у випадку, коли батьки позбавлені батьківських прав, коли у них забрали дітей без позбавлення батьківських прав і передано бабі, діду, а вони їх викрали).

Законом, зокрема ч. З ст. 249 СК, не заборонено, що і опікун, і піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з їх батьками, родичами, за винятком, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.

Призначення опіки і піклування не завжди пов'язано з позбавленням батьківських прав (ст. 243 СК), наприклад, перебування тривалий час у відрядженні, тривала хвороба, перебування в місцях позбавлення волі тощо.

Такі батьки мають право спілкуватися з дітьми, якщо таке спілкування не суперечить інтересам дітей. Але оскільки діти передані під опіку і піклування і в першу чергу за їх стан здоров'я відповідають опікуни і піклувальники, то їм і надано право визначати, давати дозвіл на спілкування чи ні, буде це в інтересах дитини чи ні.

Якщо батькам, які позбавлені батьківських прав, побачення, спілкування з дитиною дає дозвіл суд (ст. 168 СК), то в цьому випадку такий дозвіл дає піклувальник, опікун. Його відмова в цьому може бути оскаржена зацікавленою особою в орган опіки та пік* лування» У зв'язку з тим, що ст. 55 Конституції України, ст. З ЦПК України надають право кожній особі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, то слід зробити висновок, якщо органи опіки та піклування не дадуть згоди батькам, іншим родичам на спілкування з дитиною, то ці особи можуть звернутися до суду.

Частина 4 ст. 249 СК цивільні права та обов'язки опікуна, піклувальника щодо підопічних відносить до норм Цивільного кодексу України, оскільки сімейним законо-давством вони не регулюються. Ці права і обов'язки регулюються ст. 67 — 74 ЦК України.

Опікуни при здійсненні прав і виконанні обов'язків підопічних укладають правочини від імені та в інтересах підопічних, діючи як їх законні представники.

Піклувальники над неповнолітніми дають згоду на укладання таких угод, які за законом ці особи не вправі укладати самостійно (ч. 2 — 5 ст. 32 ЦК).

Опікун не вправі без дозволу органів опіки та піклування укладати правочини, а піклувальник — згоди на їх укладання, якщо вони виходять за межі побутових.

Такими правочинами, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна, поділ, обмін, продаж житла, видача письмових зобов'язань тощо.

Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передачі майна підопічному у власність за договором дарування або у безкоштовне користування за договором позички.

Частина 5 ст. 248 СК передбачає, що опікун та піклувальник мають обов'язки щодо дитини з піклування, які виконуються безоплатно. Ця частина норми закону зайшла в протиріччя зі статтею 73 ЦК України про те, що послуги опікуна та піклувальника є платними і їх розмір та порядок виплати встановлюється Кабінетом Міністрів України.