1. Вихованцями дитячого будинку сімейного типу є діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.
2. На влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до дитячого будинку сімейного типу потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.
Згода дитини на влаштування її до дитячого будинку сімейного типу з'ясовується службовою особою закладу, в якому вона перебуває, у присутності батьків-вихователів і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.
3. Вихованці проживають і виховуються у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі І — IV рівнів акредитації — до його закінчення.
4. За вихованцями дитячого будинку сімейного типу зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до дитячого будинку сімейного типу.
5. Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може завдати шкоди їхньому життю, здоров'ю та моральному вихованню.
Комментарий:
Порядок влаштування вихованців до дитячого будинку сімейного типу, права їх, право на майно, гроші, інші соціальні виплати, набуті до влаштування в дитячий будинок сімейного типу, передбачений також не тільки ст. 2567 СК, але й п. 11 — 16 Положення № 564, а саме:
11. До дитячого будинку сімейного типу в першу чергу влаштовуються ДІЇИ, які
перебувають між собою у родинних стосунках, за винятком випадків, коли за медичними показаннями або з інших причин вони не можуть виховуватися разом.
12, На кожну дитину орган опіки та піклування зобов'язаний надати батькам-вихователям такі документи:
свідоцтво про народження дитини;
медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини;
довідку (атестат) про освіту або висновок психолого-медико-педагогічної консулу
таці? про рівень розвитку дитини;
документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідку про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтвер-джують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);
довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких ро-дичів дитини;
Опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;
пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення
клієнтів.
У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, орган опіки та піклування зобов'язаний надати їх протягом трьох місяців. За достовірність документів наданих батькам-вихователям несуть відповідальність органи опіки та піклування і керівник закладу, в якому перебувала дитина.
13. Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом трьох місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцевий відділ
у справах сім'ї та молоді.
14. За вихованцями зберігаються раніше призначені аліменти, пенсії, інші виплати,
які перераховуються на їх особисті рахунки, відкриті в установах банку.
Батьки-вихователі мають право використовувати зазначені кошти за погодженням з органом опіки та піклування тільки для спеціального лікування (операція на серці, трансплантація тощо), придбання спеціальних інструментів для розвитку здібностей дитини і спеціальних допоміжних засобів для дитини з вадами фізичного розвитку.
15. Органи опіки та піклування забезпечують збереження майна, у тому числі житла, вихованців за місцем його знаходження і здійснюють контроль за його використанням.
16. Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форму такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями.
У дитячого будинку сімейного типу влаштовуються як малолітні діти до 14 років, так і неповнолітні — від 14 до 18 років, що були сиротами або позбавленими батьківського піклування (батьки позбавлені батьківських прав, визнані недієздатними, безвісно відсутніми тощо).
Згода вихованця на влаштування в дитячий будинок сімейного типу дається у формі яка відповідає його вікові, стану здоров'я. Згода вихованця на влаштування в дитячий будинок сімейного типу має базуватися на усвідомлені ним правових наслідків влаштування в цей будинок у межах розумового, психічного рівня розвитку.
Частиною 2 ст. 2567 СК передбачена форма закріплення згоди вихованця на влаштування в дитячий будинок сімейного типу.
Вона повинна бути висловлена в присутності службової особи закладу, в якому він перебуває (навчальний заклад, заклад охорони здоров'я, дитячий будинок тощо); батьків-вихователів; органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ, частіше усього — це акт, який підписується всіма присутніми при одержанні згоди дитини. Якщо в дитячий будинок сімейного типу влаштовується неповнолітній віком від 14 років, він на знак згоди пише письмову заяву.
Договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу укладається на строк до досягнення вихованцем 18 років, У тому випадку, якщо повнолітня особа продовжує розпочате навчання в професійно-технічному, вищому навчальному закладі
1 — IV рівня акредитації, договір пролонгується до закінчення навчання.
Вихованець, який влаштований у дитячий будинок сімейного типу, зберігає право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, право на відшкодування шкоди, завданої заподіянням смерті годувальника, якщо він їх мав до влаштування в дитячий будинок
сімейного типу або мав право на них.
Влаштування вихованця в дитячий будинок сімейного типу не ототожнюється з по-збавленням батьківських прав. Тому батько, мати дитини, якщо вони є, зберігають право на зустрічі з дитиною, слідкування з нею.
Але право на виховання існує доти, доки існує договір у першу чергу мають батьки-вихователі, вони відповідають за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток ви-хованців. Саме тому вони мають право визначати, чи суперечить спілкування дитини з матір'ю, батьком її інтересам.