Так, можна. Частина ст. 50 КЗпП передбачає, що підприємства та організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено ч. 1 ст. 50 КЗпП.
Так, наприклад, група працівників одного з промислових підприємств міста Харкова, зайнятих на роботі в 2-у зміну, не встигала на громадському транспорті повертатися додому, оскільки до закінчення їх зміни громадський транспорт, у тому числі і метро, вже не працював. З ініціативи цехового комітету профспілок в колективний договір заводу за згодою керівника підприємства було включено положення про скорочення тривалості робочого часу на 1 годину зі збереженням середнього заробітку для працівників, зайнятих на роботі в 2-ій зміні, що давало їм можливість повертатися додому, користуючись громадським транспортом .
Тривалість робочого часу можна скоротити і за трудовим договором. Так, згідно зі ст. 56 КЗпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі що знаходиться під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно в медичним висновком, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно від-Працював часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.