Існує два способи регулювання оплати праці: державного-дарське регулювання оплати праці; договірне регулювання оплати праці.
Питання державного регулювання оплати праці та дого-ворного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Державне регулювання оплати праці працівників під-приємств, установ і організацій здійснюється шляхом встановлення мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, установ і організацій, заснованих на державній, комунальній формі власності (Постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.1993 р. № 47 «Про регулювання розмірів посадових окладів і премій керівників державних підприємств, організацій та об'єднань»); встановлення умов і розмірів оплати праці робіт-ників підприємств, установ і організацій, які фінан-сіруются чи дотуються з державного бюджету (Посту-Постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.1996 р. № 525 «Про впорядкування умов оплати праці працівників окремих галузей бюджетної сфери» у новій редакції від 02.12.1996 р. № 1458; Постанова Кабінету Міністрів України від 31.08.97 № 948 « Про умови і розміри оплати праці працівників підприємств та організацій, які дотуються з бюджету »); регулювання фондів оплати праці працівників підприємств монополістів відповідно до переліку, встановленого Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. № 428« Про регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів »); регулювання розміру заробітної плати шляхом оподаткування доходів працівників; законодавчого закріплення розміру виплат працівникові при відхиленні від нормальних умов праці (в надурочний час, у нічний час, у святкові та вихідні дні, за час простою не з вини працівника, при виготовленні продукції виявилася браком не з вини працівника, оплата в повному обсязі для неповнолітніх при встановленні скороченого робочого часу).
Державне регулювання оплати праці здійснюється також шляхом встановлення мінімальних гарантій для працівників, а саме: оплата щорічних відпусток; оплата при підвищенні кваліфікації; оплата часу при проходженні обов'язкових медичних оглядів; доплата до середньої заробітної плати для 'вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених відповідно до медичного висновку на легшу роботу тощо
Остаточного переліку меж державного регулювання оплати праці в законодавстві не міститься.
Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств, установ, організацій здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях. Ст.8 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачає включення в генеральну угоду умови про мінімальні соціальні гарантії оплати праці, які забезпечували б достатній рівень життя, умови зростання фондів оплати праці та встановлення міжгалузевих співвідношень в оплаті праці. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, конфедерацією роботодавців та профспілковими об'єднаннями України на 1999-2000 роки (від 6 вересня 1999 р.) в розділі 11 містить напрямки щодо вдосконалення трудових відносин у сфері оплати праці, де передбачається збільшення середньої заробітної плати до 65%, ус-новлюють різні розміри доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, які мають між-галузевий характер (згідно з додатком 2), та ін на-правління і пропозиції щодо вдосконалення оплати праці.
Указ Президента України «Про основні напрями політики грошових доходів населення» від 7 серпня 1999 N ° 969/99 під-черківает, що необхідно вдосконалювати механізм договірного регулювання соціально-трудових відносин шляхом поліпшення і конкретизації угод і договорів, що укладаються на державному, регіональному та виробничому рівнях, розробляти механізм розширення дії галузевих і регіональних угод на підприємства всіх форм власності та хо-дарської діяльності.
Договірний спосіб регулювання оплати праці найбільш повно розкривається в колективному договорі, який укладається на конкретному підприємстві, незалежно від форми власності. Згідно ст. 14 і ст. 15 Закону України «Про оплату праці» в колективному договорі встановлюються форми і системи оплати праці, норми праці розцінки, схеми посадових окладів, умови застосування та розміри надбавок, доплат, премій, компенсаційних і гарантійних виплат. При цьому слід зазначити, що колективний договір не може містити умови оплати праці, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством.