Запитання стягнення передбачених ст. 625 ЦК трьох відсотків річних та індексу інфляції продовжують залишатися одними з найбільш обговорюваних на форумі JuristOFF. Цього разу розмова зайшла про можливість стягнення зазначених нарахувань на суму основного боргу за умови відсутності вимоги кредитора про сплату основної суми боргу з урахуванням 3% річних (як окремого документа до пред'явлення позову).
Позиція 1. За відсутності вимоги кредитора стягнути 3% річних не можна, оскільки:
- згідно зі ст. 625 ЦК боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних на вимогу кредитора;
- ст. 530 ЦК не встановлює, з якого моменту починається нарахування 3% річних. Вона визначає тільки момент виникнення неналежного виконання зобов'язань;
- в разі якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, боржнику слід виконати такий обов'язок протягом 7 днів з дня пред'явлення вимоги. Отже, за відсутності вимоги зобов'язання не вважається неналежно виконаним, а значить, до цього моменту нарахування 3% річних неможливо.
Позиція 2. Для стягнення 3% річних наявність окремого вимоги кредитора не обов'язково, оскільки:
- 3% річних нараховуються з моменту неналежного виконання зобов'язання;
- ст. 530 ЦК передбачає терміни виконання зобов'язань (як правило, вони встановлені договором). Якщо боржник не виконує у встановлені терміни свої зобов'язання перед кредитором, то це неналежне виконання зобов'язань, з якого випливає нарахування 3% річних;
- не можна ставити знак рівності між вимогою, про який йдеться в ст. 625 ЦК, і вимогою, про який йдеться в ст. 530 ЦК. Це по суті різні вимоги: одне говорить про момент виникнення зобов'язання, інше е про право щось вимагати;
- якщо розцінювати вимога в розумінні ст. 625 ЦК як претензію (як спосіб досудового врегулювання спору), то її окремим документом оформляти не потрібно. Досить наявності такої вимоги в позові.
Думка «Ю & З»: Відбитися від необхідності стягнення 3% річних можна тільки в тому випадку, якщо термін виконання боржником зобов'язання не було визначено або визначався моментом пред'явлення вимоги і боржник до подачі позову до суду вимоги про виконання зобов'язання боржником не висловлював. У такому випадку підстави для вимоги 3% річних, нарахованих на суму боргу (так само, як і інфляційних втрат) до моменту пред'явлення позову до суду, дійсно відсутні. Але не тому, що був відсутній документ у вигляді вимоги про виплату 3% річних, а тому що був відсутній сам факт прострочення боржника, з моментом виникнення якого пов'язаний початок нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Якщо ж у договорі був визначений строк виконання зобов'язання боржника (наприклад, якщо обов'язок платити настає через 30 днів після факту реалізації товару (саме таке формулювання, як виявилося, була присутня в розглянутому на форумі договорі)), то момент прострочення боржника, а, отже, і момент початку нарахування 3% річних відлічується з дня, наступного за датою закінчення такого строку виконання зобов'язання. Пред'явлення окремого документа з вимогою про сплату 3% річних при цьому знов-таки не потрібно.
ВИСНОВОК:
Для стягнення 3% річних пред'являти будь-яка вимога до моменту пред'явлення судового позову не обов'язково. Момент же, з якого починається нарахування 3% річних, визначається датою закінчення терміну, відведеного боржнику на виконання зобов'язання, яке далеко не завжди залежить від наявності вимоги кредитора про виконання зобов'язання.