1. В коментованій статті законодавець розглядає види ставок, виходячи із методу встановлення їх розміру.
Ставка податку - це розмір податкових нарахувань відносно одиниці, взятої за основу виміру бази оподаткування, у процентах чи абсолютній сумі. Відповідно до пп. 7.1.4 п. 7.1 ст. 7 ПК будь-який податок (збір) обов'язково повинен включати такий елемент як ставку.
Розмір ставки податку (збору) може бути виражений в:
- у фіксованій величині;
- у відсотках.
Виходячи з цього законодавець поділяє ставки податку на абсолютні (специфічні) та відносні (адвалорні) ставки.
2. Абсолютною є ставка, розмір якої встановлюється у фіксованій сумі стосовно одиниці виміру бази оподаткування (див. коментар до ст. 24 ПК). Специфічні ставки виражені у фіксованому грошовому розмірі на одиницю товару (предмета).
Розмір відносних (адвалерних) ставок встановлюється у відсотках чи в кратному відношенні до одиниці виміру бази оподаткування. Особливості застосування адвалорних ставок при справлянні акцизного податку визначені в ст. 220 ПК.
Термін "адвалорна ставка" запозичено з митного законодавства (ст. 7 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992 р. N 2097-XII), де йде мова про "адвалерне мито", яке нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, що обкладаються митом.
Абсолютні ставки встановлені при справлянні наступних платежів:
- ст. 320 - збір за користування радіочастотним ресурсом;
- ст. 325 - збір за спеціальне використання води;
- ст. 331 - збір за спеціальне використання лісових ресурсів.
Відносні ставки застосовуються при справлянні:
- ст. 151 - податок на прибуток підприємств;
- ст. 167 - податок на доходи фізичних осіб;
- ст. 193 - податок на додану вартість.
При справлянні акцизного податку передбачено застосування кількох видів ставок: адвалорних, специфічних та одночасно - адвалорних і специфічних (ст. 215 ПК).