ГЛАВА 4. ВИЗНАЧЕННЯ СУМИ ПОДАТКОВИХ ТА/АБО ГРОШОВИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ПЛАТНИКА ПОДАТКІВ, ПОРЯДОК ЇХ СПЛАТИ ТА ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ КОНТРОЛЮЮЧИХ ОРГАНІВ
Стаття 54. Визначення сум податкових та грошових зобов'язань
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 54 Податкового кодексу України
Коментована стаття присвячена методам визначення сум податкових та грошових зобов'язань.
У ПКУ розрізняються поняття "податкове зобов'язання" та "грошове зобов'язання". Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п. 14.1.156 ст. 14 ПКУ). Грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 14.1.39 ст. 14 ПКУ).
Звертаємо увагу на певну термінологічну нечіткість у формулюванні коментованої статті. По-перше, як зазначено вище, податкове зобов'язання є одним із видів грошових зобов'язань. Коментованою статтею визначено єдиний порядок визначення сум всіх грошових зобов'язань. А отже, виділяти окремо податкове зобов'язання було непотрібно. По-друге, відповідно до п. 14.1.265 ст. 14 ПКУ штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності є різновидом фінансових (штрафних) санкцій, тоді як у коментованій статті санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності виділено як окремий вид грошових зобов'язань.
Таким чином, грошовими зобов'язаннями є: податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції.
Грошове зобов'язання (у тому числі і податкове) може бути визначене:
- платником податків;
- контролюючим органом.
За загальним правилом, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою з дати подання такої декларації або уточнюючого розрахунку.
Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. Відповідно до п. 168.1.6 ст. 168 ПКУ для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п. 168.1.2 ст. 168 ПКУ). Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку (168.1.3). Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (п. 168.1.4 ст. 168 ПКУ). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п. 168.1.5 ст. 168 ПКУ).
Коментованою статтею визначено підстави для визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством. Зазначені підстави можна поділити на такі групи:
- Визначення грошових зобов'язань у неконфліктних ситуаціях;
- Визначення грошових зобов'язань у конфліктних ситуаціях.
Визначення контролюючим органом грошових зобов'язань у неконфліктних ситуаціях передбачене п. 54.3.3 статті 54. Згідно з цією нормою контролюючий орган визначає грошове зобов'язання у разі, якщо податковим та іншим законодавством на нього покладено обов'язок щодо нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Інші підстави стосуються визначення грошових зобов'язань у конфліктних ситуаціях. Так, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;
дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом платник податків має право на оскарження зазначеної суми у порядку, встановленому цим Кодексом (див. коментар до ст. 56 ПКУ), та сплатити узгоджене грошове зобов'язання.