Sidebar

В связи с частыми изменениями в законодательстве, информация на данной странице может устареть быстрее, чем мы успеваем ее обновлять!
Eсли Вы хотите найти правильное решение именно своей проблемы, задайте вопрос нашим юристам прямо сейчас.

ЗМІСТ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ | СКАЧАТЬ БЕСПЛАТНО КОММЕНТАРИЙ НАЛОГОВОГО КОДЕКСА

ЕКСПЕРТНИЙ КОМЕНТАР

до статті 85 Податкового кодексу України

1. Коментована стаття регулює порядок надання платниками податків документів органам державної податкової служби під час проведення перевірок таких платників податків. Надання інформації разом з підтверджуючими документами в інших випадках регулюється ст. 73 Кодексу.

Витребувати документи органи державної податкової служби можуть лише у випадках, прямо встановлених Кодексом. Таким чином, в статті втілено в життя конституційний принцип, відповідно до якого органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції) та один з основних принцип здійснення господарської діяльності, згідно з яким незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються (ч. 5 ст. 19 ГК України).

Отримувати документи під час перевірки мають право посадові особи органів державної податкової служби (абзац 2 пп. 20.1.40 п. 20.1 ст. 20 Кодексу). Органами державної податкової служби є Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані, об'єднанні державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (ст. 1 Закону "Про державну податкову службу"). У складі органів державної податкової служби знаходяться спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (податкова міліція). Проте податковій міліції забороняється брати участь у документальних виїзних перевірках (а отже і вимагати надання документів), що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно платників податку (посадових осіб платників податку), що знаходяться в їх провадженні, в порядку та в межах повноважень, передбачених Законом "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом України та іншими законами (п. 78.3 ст. 78 Кодексу).

2. Перелік та види документів, які повинні бути надані органам державної податкової служби, обмежено за критерієм їх зв'язку з предметом перевірки. Відтак, платник податків не зобов'язаний надавати всі документи, які стосуються його діяльності, а лише ті, що мають безпосереднє відношення до предмету перевірки, який, в свою чергу, залежить від виду перевірки.

Статтею 75 Кодексу передбачений поділ перевірок за видами на камеральні, документальні та фактичні.

Предметом камеральної перевірки є дані, що містяться в податковій звітності, поданій платником податків. При камеральній перевірці документи не витребовуються, але у разі виявлення недостовірності даних у звітності, орган державної податкової служби має право звернутись до платника податку з письмовим запитом про надання пояснень та підтверджуючих документів. Невиконання вимог запиту протягом десяти робочих днів з моменту його отримання є підставою для проведення документальної позапланової перевірки (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Кодексу).

Предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Така перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків, а тому органи державної податкової служби мають право вимагати надання вказаних документів під час перевірки.

Предметом фактичної перевірки є порядок здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Таким чином, платник податків повинен надати вказані документи на вимогу посадових осіб органів державної податкової служби. Крім того, для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати, серед яких посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо (п. 80.6 ст. 80 Кодексу).

В кожному випадку, для проведення перевірки повинні бути підстави, передбачені Кодексом. При відсутності таких підстав обов'язки платників податків, які випливають з коментованої статті, не виникають.

Важливою передумовою для надання платником податків документів є виникнення такого обов'язку лише після початку перевірки.

Дата початку проведення документальної планової перевірки зазначається у повідомленні про проведення такої перевірки, яке, разом із копією наказу, повинно бути вручене платнику податків не пізніше ніж за 10 днів до дня проведення перевірки (п. 77.4 ст. 77 Кодексу).

Момент початку документальної позапланової та фактичної перевірок пов'язаний з моментом вручення під розписку платнику податків копії наказу про проведення відповідної перевірки (п. 78.4 ст. 78, п. 80.2 ст. 80 Кодексу), а у випадку документальної позапланової невиїзної перевірки - ще й повідомлення, в якому вказується дата початку проведення перевірки (п. 79.3 ст. 79 Кодексу).

Безпосереднім початком документальної виїзної (як планової, так і позапланової) та фактичної перевірок є момент ознайомлення та підписання посадовими (службовими) особами платника податків чи його представниками направлення на проведення перевірки, яке повинне бути пред'явлене посадовими особами органу державної податкової служби та оформлене відповідно до п. 81.1 ст. 81 Кодексу. У разі відмови платника податків розписатися у направленні на перевірку, посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, який є підставою для початку перевірки.

Початок та строки проведення камеральної перевірки визначаються спеціальними нормами Кодексу (наприклад, пп. 200.10, 200.18, 200.22 ст. 200 Кодексу).

Коментованою статтею для великого платника податків встановлений додатковий обов'язок з надання в електронному вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копій перелічених в статті документів не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

Варто зазначити, що поняття "великий платник податків" та "велике підприємство", яке передбачене господарським законодавством (ст. 63 ГК України), не є тотожними. Поняття "великий платник податків" використовується лише в податкових цілях з метою встановлення особливого режиму обліку, звітності та виконання певних обов'язків окремими платниками податків. Визначення поняття великого платника податків міститься у пп. 14.1.24 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого великий платник податків - юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.

3. Коментована стаття встановлює окремий порядок передачі документів, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними.

Визначення комерційної таємниці наведено в ст. 505 ЦК України, ст. 36 ГК України. Комерційною таємницею можуть бути відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, крім відомостей, які є державною таємницею чи відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання. Документи та відомості, які не відносяться до комерційної таємниці, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.93 р. N 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці", серед яких установчі документи; документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами; інформація за всіма встановленими формами державної звітності; дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів; відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць; документи про сплату податків і обов'язкових платежів та ін.

Поняття конфіденційної інформації встановлене ст. 30 Закону "Про інформацію", відповідно до якої конфіденційною інформацією вважаються відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов. Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту. Виняток становить інформація комерційного та банківського характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), та інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров'ю людей.

Таким чином, документи, що містять комерційну таємницю чи є конфіденційними, передаються для огляду, вивчення окремо від інших документів із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. При цьому, передача і повернення таких документів оформляється двохстороннім актом, який складається в довільній формі та підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та представником платника податків.

4. Якщо під час податкової перевірки виявляються порушення податкового та іншого законодавства, підконтрольного податковим органам, посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Копії таких документів повинні бути завірені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою за її наявності (пп. 20.1.2, 20.1.6, 20.1.7 п. 20.1 ст. 20, п. 85.4 ст. 85 Кодексу).

Органам державної податкової служби надано право вимагати від платника податків виготовлення таких копій (пп. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20 Кодексу) та отримувати їх безоплатно (пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу). Крім того, податкові органи мають право надсилати письмові запити про надання копій вказаних документів (пп. 20.1.23 п. 20.1 ст. 20 Кодексу).

Копії таких документів створюють доказову базу органу державної податкової служби, якою обґрунтовуються прийняті рішення про порушення податкового законодавства, притягнення до відповідальності платника податків чи його посадових (службових) осіб та яка може бути використана в процедурах оскарження таких рішень.

5. За загальним правилом оригінали первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів платників податків вилученню не підлягають. Проте, у разі наявності порушеної кримінальної справи, для якої вказані документи мають значення, їхні оригінали можуть бути вилучені під час проведення виїмки в порядку ст. 178 КПК України. При цьому, виїмка оригіналів первинних фінансово-господарських та/або бухгалтерських документів проводиться лише за вмотивованою постановою судді. Для проведення виїмки цих документів слідчий за погодженням з прокурором звертається з відповідним поданням до суду.

Крім того, право звернення до суду з заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів надано головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам (пп. 20.1.40 п. 20.1 ст. 20 Кодексу).

Без постанови судді виїмка документів може бути здійснена лише у фізичної особи у випадку фізичного захоплення підозрюваного, який намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину; при затриманні підозрюваного; при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту; за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановлення істини в справі.

Всі документи, що підлягають виїмці, мають бути перелічені в протоколі виїмки, який складається слідчим. Копії вилучених документів за клопотанням власника, а також інших осіб, які за законодавством мають право користуватися цими документами, можуть бути надані слідчим під час вилучення їх оригіналів. Такі копії засвідчуються підписом слідчого та завіряються печаткою (ст.186 КПК України).

6. Коментована стаття визначає порядок дій посадових (службових) осіб органу державної податкової служби у разі відмови платника податків чи його представників надати копії документів. В такому випадку цими посадовими (службовими) особами складається акт довільної форми про відмову у наданні документів, в якому вказуються посада, прізвище, ім'я, по батькові платника податку (його представника) та перелік документів, копії яких пропонувалось надати. В акті можуть вказуватись інші дані, наприклад, причини ненадання копій документів. Акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податку (його представником). У випадку відмови платника податків підписати акт, в його тексті вчиняється відповідний запис.

Акт є підставою для притягнення платника податків до відповідальності за ст. 121 Кодексу, яка передбачає накладення штрафу в розмірі 510 гривень, а при повторному вчиненні протягом року такого ж порушення - 1020 гривень.

Крім того, відповідно до п. 44.6 ст. 44 Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або протягом трьох робочих днів з моменту отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення такої звітності. Якщо вказані документи надані після закінчення перевірки до прийняття рішення контролюючим органом, такі документи повинні бути враховані під час прийняття рішення.

7. Про отримання органами державної податкової служби копій документів повинен складатись опис. Опис, засвідчений посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби та платником податків чи його представником, є належним доказом виконання платником податків своїх обов'язків з надання копій документів. Коментована стаття не вказує, які дані повинні вказуватись в описі. Проте, з метою уникнення безпідставних заяв про ненадання запитуваних копій, в інтересах платника податків наполягати на зазначенні в описі кожного документа, копія якого надається.

Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику податків (його представнику), а у разі відмови останнього засвідчити або отримати копію опису, робиться відповідна відмітка.

8. Не є порушенням та не тягне настання правових наслідків, передбачених абзацом 1 п. 44.6 ст. 46 Кодексу, ненадання платником податків оригіналів документів, якщо такі документи були вилучені правоохоронними та іншими органами до або під час перевірки. В такому випадку на ці органи покладається обов'язок надати контролюючим органам для перевірки копії таких документів або забезпечити доступ них. Строк надання копій документів обмежений трьома днями з моменту отримання запиту контролюючого органу. При цьому, термін проведення перевірки переноситься до дати отримання копій документів або забезпечення доступу до них.

Станом на 12.04.2011 р.


Получите за 15 минут консультацию юриста!