НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до Глави 11 Податкового кодексу України
Очевидно, одним з основних призначень норм Глави 11 Податкового кодексу України мало б стати визначення фінансової відповідальності та її місця серед інших видів юридичної відповідальності. Разом із тим, саму фінансову відповідальність в Кодексі не визначено. Вбачається, що основною причиною цього стала відсутність загально узгодженого визначення юридичної відповідальності як в чинному законодавстві України, так і в юридичній літературі. Немає також узгодженості і визначеності в систематизації видів юридичної відповідальності. Єдиним виключенням можна вважати норму пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, яка перераховує класичні її види: кримінальну, цивільно-правову, адміністративну та дисциплінарну. Певний час вважалось, що ця норма встановлює виключний перелік видів юридичної відповідальності, однак, Конституційний Суд України спростував цю точку зору1. Зокрема, в п. 1.1 його Рішення по справі N 1-22/2001 зазначається, що "положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння."
____________
1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30 травня 2001 року, справа N 1-22/2001 // Офіційний вісник України від 29.06.2001 - 2001 р., N 24, стор. 57, стаття 1076, код акта 19082/2001.
Таким чином, запровадження в Україні інших, ніж зазначені класичні види юридичної відповідальності, є цілком можливим за умови необхідності та притаманності новому виду відповідальності суттєвих відмінностей, які б вирізняли його з поміж вже врегульованих на рівні кодексів. При цьому, виходячи з логіки законодавця та Конституційного суду України, можливо зробити висновок, що конституційний принцип визначення виключно законами основних засад, підстав та стягнень розповсюджується саме на зазначені чотири класичні види відповідальності і жодним чином не поширюється на інші (включаючи фінансову), що певним чином стимулює правотворчу активність органів держави, які мають право видавати підзаконні нормативно-правові акти.
В юридичній науці прийнято розрізняти відповідальність позитивну і негативну. Реальний зміст позитивної відповідальності - це усвідомлення необхідності відповідної діяльності, почуття відповідальності. Її прийнято розглядати як внутрішній регулятор поведінки. Негативна відповідальність, одним із видів якої власно і є фінансова, - це негативна оцінка державою, суспільством вчиненого проступку, реакція суспільства на порушення його інтересів і норм, застосування санкцій за їх порушення.
Комплексний аналіз норм Глави 11 Податкового кодексу України дозволяє визначити фінансову відповідальність таким чином: це специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її контролюючих органів на податкові правопорушення, згідно з якою особи, які їх вчинили, повинні дати відповідь перед державою за свої неправомірні дії і понести за це фінансові стягнення в установлених Податковим кодексом України та іншим законодавством формах і порядку.
Однією з особливостей податкової відповідальності є те, що її правовим джерелом є не тільки Податковий кодекс України, але й інші закони України. Так, п. 7.3 ПКУ закладає цю особливість як основоположну засаду податкового законодавства, проголошуючи, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, які в тому числі встановлюють і відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Це положення знаходить свій розвиток і конкретизацію в статтях Глави 11 ПКУ.
До Глави 11 ПКУ включені норми, що визначають загальні засади фінансової відповідальності, поняття правопорушення, визначення правопорушників, види стягнень та загальні засади їх застосування; а також норми, які визначають конкретні склади податкових правопорушень та стягнення за їх вчинення. Отже аналогічно кодексам, що встановлюють інші види юридичної відповідальності, норми Глави 11 можна поділити на 2 групи - загальну частину (ст. ст. 109 - 116) та спеціальну (ст. ст. 117 - 128).
Податковий кодекс України не встановлює особливих, спеціальних правил провадження щодо притягнення осіб до фінансової відповідальності. Фінансові санкції застосовуються в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, для сплати стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.